Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Розумієш: саме завдяки таким людям не обірвався духовний зв’язок поколінь”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ЩАСТЯ З НЕБА

Слово Просвіти, №38 за 2010 рік

Владислав ТАРАНЮК, письменник, сценарист, м. Київ Ім’я Олега Чорногуза відоме кожному українцю. Це, передусім, багаторічні та багатомільйонні публі$ кації в популярному “Пер$ ці”, а також іскрометний роман “Аристократ із Вап$ нярки”. Такого рівня поєд$ нання гумору, сарказму та сатири в одній особі тре$ ба ще пошукати, а в нашій благословенній Україні є такі люди, і ми їх знаємо! Олег Федорович над$ звичайно трудолюбивий та продуктивний пись$ менник. Багатьом відомі його гострі публіцистичні твори, які в наш час “заан$ гажованого публіцистич$ ного штилю” вражають сміливістю, гостротою, непримиренністю і міц$ ним характером-стриж$ нем любові до рідної Ук$ раїни. Вражає його доро$ бок романіста. Мало хто може похвалитися такою кількістю сатиричних, іро$ нічних, філософських ро$ манів. Варто відзначити особливу рису творів Олега Чорногуза: чудові діалоги. Змістовні, логічні, влучні. Щойно перечитав ро$ ман Чорногуза “Той, хто живе зі смертю”. Цей ро$ ман, на жаль, маловідо$ мий літературознавцям і критикам, широкому за$ галу. От де поштовх до пробудження генетичної пам’яті тих, у кого вона ще є, та досі куняє! Є в болгарській мові слово “будителі”. Так вдячні болгари називають своїх героїв — Василя Левського, Христо Ботєва та багатьох інших, які роз$ будили рідний народ з-під 500$літньої летаргії ту$ рецького рабства. Ось і романи Чорногуза-буди$ теля ставлять “на рівні” совість, роблять видю$ щою генетичну пам’ять. У романі “Той, хто живе зі смертю” автор відступив від своєї традиційної ма$ нери іронічно-сатирично$ го висвітлення часу. Я доб$ ре знаю цей роман, бо на$ писав за його мотивами сценарій двосерійного ху$ дожнього фільму. Хочеть$ ся вірити, що знайдеться режисер, який поставить цю картину, і люди дізна$ ються про такі речі, які до$ сі, до роману О. Чорногу$ за, не були відомі. А вони ж вартують широкої уваги. Якщо ми, звичайно, ще не стали лінивими очікувача$ ми жаданої манни небес$ ної або “щастя від дяді”, або “грошей з неба”. До речі, саме про це йдеться в “найтеплішому” (за часом випічки-напи$ сання) та найпахучішому (щойно з типографського верстата) романові Олега Чорногуза “Гроші з неба”! “Нарешті! Комусь збу$ лося-відбулося!” — зраді$ ють читачі. Бо “знайти б гаманця з грішми!” Чого гріха таїти, бували й такі думки… Знайшов, а далі що? Далі “все буде в шо$ коладі!” От і ні… Ні, шановний читачу! Згадайте, як нас навчали в дитинстві: “Не бажай чу$ жого!” Ми не знали, що це з Біблії. Просто бабуня бу$ Олег Чорногуз ли старі й мудрі, тож нав$ чали. Як і їх бабуня їхня ко$ лись навчала. І так від ро$ ду і по сей день: — То — чуже. Ти раді$ єш, що знайшов. Але ж хтось плаче, що загубив. Не радій знайденій дур$ ничці. І неодмінно, обов’язково поверни гос$ подарю! Стрічали диваків, які смикали перехожих: — Це не ваш гаманець? Це не ваші гроші? Що, останнім часом — рідко? А було ж таке, було… Олег Чорногуз знає, що станеться, якщо рап$ том з’являться дармові гроші — і великі гроші! Про це — в новому романі “Гроші з неба” (Київ: “Ук$ раїнський письменник”, 2010). Так його Чорногуз написав, що стало страш$ но… І банкірові Кудрику, який намагається зітерти запах страху ароматични$ ми серветками, і Рибам$ китам, у яких збереглася генетична пам’ять жахли$ вих катаклізмів, і Василь$ кові, якому не соромно стати (грошовитий, майже іноземний!) куцим Базом, і читачеві, і Тому, який всю$ ди тисячоліттями сіє спо$ кусу, і десь, дуже глибоко, від своїх витоків, мабуть, несміливо жадає, до ос$ таннього хоче, щоб люди втрималися від неї. А вони не втримуються — ні неан$ дертальці, ні тубільці, ні су$ часні “і те, й інше”… Але є ще люди. Пам’я$ таєте Діогена з ліхтарем? І є надія… Хочу навести фраґ$ мент із закінчення роману: “…там, де стояв Той, сидів пес. Великий чорний пес із розумними очима. З розумними великими очи$ ма і дивився на мене… Я ще раз глянув на нього. Я-таки глянув на нього. Я не міг повірити своїм очам. Просто не міг повірити, боя такого ніколи не бачив. Пес сидів на задніх лапах, дивився мені в очі. І пла$ кав. Пес плакав. Плакав великими слізьми, Вели$ кими, як його очі”. Вражає? А совість не стукає у ваше серце? Переповісти роман неможливо, та я й не на$ важився б. Без сумніву, цей твір здобуде повагу читачів і його не проми$ нуть літературознавці та фахівці. А в мене, під вра$ женням від роману, ви$ никла думка — от якби цей роман, — як щастя з неба! — опинився в кож$ ній, хоча б у районній біб$ ліотеці. Потрапив до кож$ них рук, запав у кожне серце тих, хто віддає пе$ ревагу рідному слову! Повірте, що “Гроші з не$ ба” від Чорногуза — це-таки подарунок читацько$ му загалу!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин