Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Розумієш: саме завдяки таким людям не обірвався духовний зв’язок поколінь”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ГАРЯЧИЙ ВІТЕР З ХОЛОДНОГО ЯРУ

Слово Просвіти, №38 за 2010 рік

Марія КУЧЕРЕНКО Пан Ернест живе в Австра$ лії з 1949 року, однак і досі, че$ рез 60 років, не втратив духов$ ного зв’язку з далекою батьків$ щиною. Його премія поклика$ на привертати увагу до найта$ лановитіших творів вітчизня$ ного письменства, виводячи їх на світові обшири. Шлях нового роману Ва$ силя Шкляра до читача — від перших “ескізів”, збирання архівного фактажу, виокрес$ лення персонажів — був вельми нелегким і тривалим. Не багато не мало — 13 років. За цей час було видано чима$ ло книжок, які не пройшли повз увагу читачів і критиків та були відзначені низкою премій. А “Чорний ворон” увесь цей час немов жив сво$ їм життям — “паралельним”, незримим, вируючи, як пе$ кельний казан, пристрастя$ ми, розгалужуючись із року в рік новими лініями людських доль. Номінований роман — про загибель Холодноярської республіки — маловідому сто$ рінку українського буття, одну з тих, про яку Володимир Вин$ ниченко сказав, що історію України неможливо читати без брому. Це роман про гід$ ність — високий природний дар, що передається генетич$ но з покоління в покоління як своєрідний імунітет від підло$ ти, зради, запроданства, смердючого рабського духу. Дар, без якого не може бути ані повноцінної нації, ані само$ достатньої людини. Часто при згадці про го$ лодомори, продрозверстки, плюндрування, вчинені ра$ дянським тоталітарним ре$ жимом, які розхитали, підто$ чивши під самий корінь, укра$ їнське генеалогічне древо, доводиться чути оте рито$ рично-презирливе “чому?” — чому не чинили опору, чому так зневажили своє життя, чому покірно затягнули на своїй шиї зашморг? ТА Ж НІ! ОПІР БУВ! І шалений, крива$ вий, виснажливий. Василь Шкляр, спираючись на чис$ ленні документи чекістських архівів, свідчення вцілілих хо$ лодноярців, таких як Іван Лю$ тий-Лютенко з його книжкою “Вогонь з Холодного Яру” чи мемуари підхорунжого Ми$ хайла Дорошенка та медвин$ Василь Шкляр ського повстанця Миколи Ва$ силенка, своїм романом роз$ вінчав міф “української все$ покірності”. То хто ж вони, герої “Чор$ ного ворона”? Ті, які проходи$ ли в чекістських звітах як “бан$ дити”, “головорізи”? Насправ$ ді ж, спочатку це були загони самооборони (перший загін з 22 осіб сформувався для за$ хисту Мотронинського монас$ тиря від чекістського плюндру$ вання), згодом — двотисячний полк запеклого опору, який пе$ ретворився на 15$тисячну ар$ мію — могутню хвилю україн$ ської боротьби за право бути господарями власної долі. Ва$ силь Шкляр наголошує: отама$ ни були молодими людьми, які здавалися в силу життєвих обставин набагато старшими за свій вік. Здебільшого добре освічені (серед них було багато вчителів), які вже воювали на фронтах Першої світової. Важ$ лива деталь: до війська не бра$ ли раніше засуджених кримі$ нальних злочинців — це була обов’язкова вимога. Селяни тривалий час під$ тримували своїх оборонців, одягали й годували, однак згодом (тільки на короткий час), відчувши себе господа$ рями на землі, спокусившись відносною ситістю, відверну$ лися від них. “Чорний ворон” відтво$ рює останній етап холодно$ ярської історії — 1922—1924 рр., коли більшовики реалізо$ вували план ліквідації отама$ нів, повстанців, а згодом роз$ горнули масштабні репресії проти всього населення, вто$ пивши в крові народний спротив. Василь Шкляр зізнається, що його серцю ближча друга назва роману — “Залиши$ нець”, проте закони книжко$ вого ринку, вочевидь, були на боці першої назви. Всеосяж$ ність, трагізм, що увібрало це не зафіксоване словниками слово, гостро усвідомлюєш аж наприкінці роману, зостав$ шись наодинці з його остан$ нім героєм — отаманом на ім’я Чорний Ворон. Полише$ ний усіма, до краю виснаже$ ний смертельною втомою, власною гіркотою… Однак живий. Хіба це не феномен українського духу? “Тепер, після появи “Чорного воро$ на”, мені не соромно їхати в Західну Україну, де досі дово$ дилося чути слова докору — мовляв, у Центральній Україні не було опору”, — сказав на вечорі вручення премії Анато$ лій Дімаров. Василь Шкляр, попри гли$ бокий трагізм холоднояр$ ської — та й загальноукраїн$ ської — історії, не змальовує художнє тло роману чорними пастозними мазками. Його роман насамперед про лю$ бов — оте золоте світіння крові, що ним наповнені сер$ ця молодих героїв-холодно$ ярців. Вона рятує з безвихо$ ді, розпачу, зневіри. Цим ро$ ман Василя Шкляра “Чорний Мабуть, усе ж таки є світло в кінці тунелю, коли навіть у часи кризи — політичної, економічної, моральної — ще виходять у світ такі книжки… Я про роман Василя Шкляра “Чорний ворон”, відзначений премією “Айстра” міжнародного благодійного фонду подружжя Ернеста й Наталії Гуляків з Австралії, про твір, який став яскравим свідченням конкурентоспроможності сучасної української літератури у світовому культурному просторі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин