Малі міста України · “На гомінких європейських перехрестях Дрогобич вбирав у себе звичаї, традиції, культури”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Д ДРРООГГООББИИЧЧАА ККААМ МІІННННІІ ЧЧААРРИИ… …
Слово Просвіти, №38 за 2010 рік
Петро АНТОНЕНКО Фото автора Його вулицями крокує де$ сяте століття. З-під Вели$ ких князів Київських, Ко$ ролів Польщі, наперекір трьом імперіям — Австро-Угорській, Російській і комуно-радянській. На гомінких європейських пере$ хрестях Дрогобич вбирав у себе звичаї, традиції, культури. Сла$ вився видобутком солі, яка в се$ редньовічні часи була на вагу зо$ лота. На гербі Дрогобича на си$ ньому полі зображено дев’ять бі$ лих “топок”, соляних кристалів, які утворювалися при солеварін$ ні. А ще місто було величезним прикарпатським ярмарком, куди торговий люд спішив з усіх усюд. А ще Дрогобич завжди був помітним духовним центром цього куточка Європи. Перелік видатних людей, доля яких пов’язана з містом, чималий. Але є імена, які треба назвати. Пер$ шим, звичайно ж, Івана Франка, який народився за кілька кіло$ метрів звідси, в селі Нагуєвичі. Саме в Дро$ гобичі селянський син навчався в місцевій гімназії з 1867$го до 1875 року. Згодом, у 1890—1892 роках, у стінах цієї ж гімназії нав$ чалися Василь Стефаник та Лесь Мартович. Зайдіть на філологічний факультет Дрого$ бицького педагогічного університету імені І. Франка, і в його коридорах (це і є славетна гімназія) дослухайтеся до золотого слова наших класиків. А ще тут жили, вчилися, працювали пись$ менники Стефан Ковалів, Осип Турянський, Петро Карманський, Володимир Бірчак, композитор і диригент о. Остап Нижанків$ ський, співак зі світовим ім’ям Модест Мен$ цинський, відомий польський письменник і художник Бруно Шульц, шеф Генерального військового штабу Української Повстанської Армії генерал Дмитро Грицай, військовий ді$ яч Західно-Української Народної Республіки генерал Григорій Косак. Славна історія міста ревно й любовно збережена й шанується мешканцями Дрого$ бича. Переконайтеся в багатстві фондів міс$ цевого історико-краєзнавчого музею — він займає одразу кілька корпусів, старовинних будинків у центрі міста. Нині Дрогобич — друге за економічним, ду$ ховним потенціалом місто Львівської області, центр однойменного району (100 тис. насе$ лення). Це не дивно, бо в 1939—1941 і 1944—
1959 роках місто було обласним центром, а сьогодні — центр своєрідної міської конгломе$ рації, в яку входять розташовані буквально за кілька кілометрів оспіваний Франком Бориславі знамените місто-курорт Трускавець. Нині Дрогобич переживає не кращі часи. У минулому залишилася слава центру соле$ варіння, видобутку та переробки нафти. За$ крилися або ледве дихають колись потужні промислові підприємства. Безробіття, чис$ ленні соціальні, побутові проблеми, харак$ терні для української глибинки. Оце тобі й прикордонний регіон! Утім, галичани — на$ род стійкий, за сотні років набачилися й не такого, тому не втрачають оптимізму й гумо$ ру, закохані у своє чарівне місто, де діють те$ атр, університет, із півдесятка ВНЗ, інші нав$ чальні заклади, районний і міський Народні доми. Останнє — то галицька традиція, шля$ хетніша, аніж банальні міські чи районні Бу$ динки культури. В міському Народному домі чимале приміщення із залом, бібліотекою займає Дрогобицьке міськрайонне об’єд$ нання Всеукраїнського Товариства “Просві$ та”, численні осередки якого працюють у Дрогобицькому краї. У місті діють православні, греко-като$ лицькі й католицькі храми, чимало видат$ них пам’яток церковної архітектури. Прек$ расні пам’ятники видатним українцям: Та$ расові Шевченку, Іванові Франку, Василю
Стефанику, Маркіяну Шашкевичу, Степанові Бандері, Папі Іванові$ Павлу ІІ. У центрі, на одному з майданів Ста$ рого Міста, — пам’ят$ ник Юрію Дрогобичу. Так підписувався ви$ датний вчений і пись$ менник, педагог се$ редньовіччя Юрій Ко$ термак. Народився в Дрогобичі 1450 року, здобув звання магістра в знаменитому Ягел$ лонському університеті Кракова, викладав у навчальних закладах. Це він навчав у Ягел$ лонському університеті Миколая Коперника. Вершиною діяльності українця стала посада ректора найстарішого в Європі Бо$ лонського університету в Італії. Чи не головна принада міста — його чудова архітектура. На перший погляд — типове для середньовіччя Старе Місто. Я не раз із задоволен$ ням оглядав “старувки” Варшави, Кракова, Львова. А в Дрогобичі за$ кохався в розмаїття архітектурних стилів — готику, ренесанс, барокко, аж до модерну й еклектики. Знавці міста, а їх тут чимало серед просві$ тян, пояснюють це тим, що Дрого$ бич уник воєнних руйнацій, хоча не одна війна котилася цим краєм. Ста$ ре Місто вціліло, приростало спору$ дами не одне століття, звідси й архі$ тектурне різноманіття. Серед прек$ расних старовинних будинків не знайдеш однакових. Гарно відрес$ тавровані, служать поколінням дро$ гобичан, вражають чарами легенд і переказів. Центральні вулиці міста названі іменами титанів духу Шевченка, Франка, Лесі Українки, видатних на$ ших державців — короля Данила Га$ лицького та гетьмана Івана Мазепи. Ці фото — спроба хоч якось пе$ редати чари цього стародавнього, своєрідного українського міста.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
