Щоденник “Наша держава демонструє серйозні наміри”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
«ОЛІМПІЙСЬКА НАДІЯ 2022» Євген БУКЕТ Фото автора
Слово Просвіти, №38 за 2011 рік
Петро АНТОНЕНКО
У вівторок в агенції “Інтерфакс-Україна” відбулася пресконференція голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислава Каськіва. Вона була присвячена завершенню тендера на розробку техніко-економічного обґрунтування Національного проекту “Олімпійська надія 2022”.
Національний проект “Олімпійська надія 2022” спрямований на реалізацію ініціативи Президента України щодо проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року в Карпатах. Загальний термін реалізації — близько 7 років, передбачається залучити 11 млрд. гривень. Проект украй важливий для підвищення туристичної привабливості України, позитивного міжнародного іміджу та розвитку інфраструктури регіонів. Лише факт декларації такої ініціативи концентрує погляди інвесторів і ресурсів на Карпатському регіоні. Прагнення провести в Україні Олімпіаду зараз не призводить до витрат із бюджету, оскільки саме рішення прийматиметься 2014 року. Але вже тепер, надаючи проектові “Олімпійська надія” статус національного, держава отримує можливість розвинути індустрію туризму у великому депресивному регіоні Західної України. Тепер завдання України — показати до 2014 року, на що ми здатні. Крім того, проект “Олімпійська надія 2022” вирішує проблему належної матеріально-технічної бази зимового спорту. Бо її відсутність ускладнює підготовку українських спортсменів до зимових олімпіад, їм доводиться тренуватися за кордоном. Голова агенції наголосив і на такому важливому моменті. Виконання Національного проекту “Олімпійська надія 2022” позитивно вплине на соціально-економічний розвиток західного регіону нашої держави, зокрема шляхом створення великої кількості робочих місць, насамперед для місцевого населення. А це зменшить відтік трудових ресурсів за кордон, адже значна кількість наших трудових мігрантів у Європі — мешканці Західної України. “Результати наших тендерів, — наголосив Владислав Каськів, — свідчать, що чесні процедури багаторазово зменшують витрати бюджету”. У цьому тендері взяли участь кілька компаній із великим досвідом планування спорудження спортивних об’єктів у світі. Основними критеріями відбору були ціна проектів, якість виконання, термін реалізації. Голова агентства оголосив на прес-конференції, що переможцем тендера визнано австрійську компанію “Klenkhart & Partner Consulting”. Вона надала пропозицію з найнижчою ціною — 455 тис. євро, а також із коротким терміном виконання ТЕО — 55 днів. У компанії 20-річний досвід діяльності в багатьох країнах Європи і Азії, де вона реалізувала близько 900 проектів, пов’язаних із гірськолижним спортом. Словом, ще за кілька років до ухвалення рішення про проведення зимової Олімпіади—2022 наша держава демонструє серйозні наміри провести ці світові ігри на високому рівні. І це, безумовно, врахує керівництво міжнародного олімпійського руху.
15 вересня Україна попрощалася з Петром Тимофійовичем ТРОНЬКОМ. Це непоправна втрата для всіх нас. Він був людиною епохи. Епохи непростої, часто суперечливої, епохи, яка остаточно закінчилася 13 вересня 2011 року, коли перестало битися його серце. Його життя тривало довше, ніж існувала тоталітарна радянська система. Він, як ніхто, знав її зсередини, адже перебував на високих комсомольських і партійних посадах. Але водночас він, як ніхто інший, любив свою рідну Україну. П. Т. Тронько — голова редакційної колегії 26-томної “Історії міст і сіл УРСР”, — видання, яке, незважаючи на всі його недоліки, досі не має аналогів у світі. Завдячуючи неспокою академіка П. Тронька, відроджено національні святині — Свято-Успенський собор на території Києво- Печерської лаври та Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у м. Києві. Не було б сьогодні ні Хортиці, ні диво-музею в Пирогові, якби не Петро Тимофійович. Державною опікою, завдяки його ініціативі, огорнуто десятки історичних і духовних святинь України. Петро Тимофійович завжди відстоював принципові речі, був твердо переконаний у своїй правоті. У новітню добу нашої історії саме академік Тронько з групою провідних українських істориків першим відкрив широкій громадськості гірку правду про репресії 30—40-х та початку 50-х років минулого століття, очоливши Головну редакційну колегію
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
