Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Столиця · “Київська архітектурна влада планує забудовувати літописні придніпровські схили”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

НА МЕЖІ РУЙНУВАННЯ

Слово Просвіти, №38 за 2011 рік

Сьогодні стає дедалі більше небайдужих громадян, стурбованих тим, що відбувається, які запитують: чому в культурних країнах старовина зберігається, а у нас катастрофічно гине, не дивлячись на те, що положення вітчизняного пам’ятникоохоронного законодавства, здавалося б, не менш суворі, ніж у Європі. Аби якось пояснити ситуацію, що склалася, прийнятне, як мені здається, таке порівняння. Хоче той або інший підприємець у цивілізованій країні в красивій будівлі-пам’ятнику мати офіс (галерею, готель, клуб, кафе, ресторан), то, орендуючи або купуючи його, укладає з державними охоронними органами договір, яким зобов’язується дбайливо поводитися з пам’ятником, не перебудовувати і недобудовувати його, а у разі потреби, здійснювати власним коштом ремонтно-реставраційні роботи, звертаючись при цьому до послуг дипломованих фахівців-реставраторів. У подібних випадках розв’язуються мінімум дві проблеми: визначають джерело фінансування на утримання і реставрацію пам’ятника і отримують підтримку малий і середній бізнеси. В принципі і для нас такий європейський досвід мав би бути прийнятний. Якби почали проводитися відкриті конкурси на об’єкти в історичних центрах Києва, то, немає сумніву, черга б вишикувалася з бізнесменів середньої руки, що бажають законним шляхом отримувати прибуток. Але на практиці у нас інакше: усе поставлено на службу олігархічному капіталу. Коли той або інший товстосум орендує або купує старовинну будівлю, він обносить її високим парканом, тримає рік-два безхозною, без скла у вікнах і знявши крівлю, і таким чином доводить до руйнації, щоб надалі спорудити на цьому місці щось об’ємніше і прибутковіше. І це в більшості випадків відбувається без гучних ексцесів, прокурорських розслідувань і судових розглядів, бо вся дозволена документація, всі необхідні узгодження підписують відповідальні посадові особи “колективно” і ця угода не дозволяє виявити головних винуватців злочинів проти культурної спадщини. Донедавна формально функціонувала низка державних установ, які, здавалося б, повинні були б позитивно впливати на містобудівну “політику” архітектурної влади у столиці і країні: інститут Київ- НІІТІ (про який згадувалося вище), інститут “Генплану Києва” та ін. Перший із названих інститутів було розформовано 2007 року і, думаю, що не випадково, адже його фахівці — авторитетні експерти з планування і забудови Києва загалом і, що особливо важливо, його заповідних історичних зон. Інститут “Генплану Києва” (директор — архітектор В. Чекмарьов), що здійснив упродовж кількох останніх років за бюджетні кошти титанічну роботу зі складання плану розвитку міста до 2025 року нібито ще існує, але його напрацювання ігнорує столична влада, яка створила власну організацію “Центр архітектури і містобудування” для складання нового генплану розвитку міста. Принципова відмінність одного плану від іншого, на мій погляд, полягає в тому, що Чекмарьов пропонує вирішувати проблеми за рахунок розширення території Києва, а міські чиновники — за рахунок її ущільнення. Очевидно, ці чиновники навчилися добре заробляти на роздачі землі довкола Києва під будівництво приватних садиб, віл, котеджів. Ці метаморфози періоду української державної незалежності й встановлення ринкових (капіталістичних) виробничих відносин, що призвели до разючих негативних наслідків в області збереження архітектурно-художньої спадщини — це переважно результат напористо-цілеспрямованої і, поряд з цим, досить прихованої діяльності будівельної мафії, яка, звичайно, на багато кроків випереджає реакцію окремих сумлінних фахівців-патріотів, сили яких не об’єднані, а виступи епізодичні й безсистемні. Ось чому в Україні на рубежі століть можливі події, що шокують цивілізований світ! Назву лише деякі з них. Спорудження поблизу Софії Київської, в її охоронній зоні, готельної будівлі “Хаят” із підземним паркінгом. Будівля готелю вища за собор, вібрація автотехніки і смог загрожують безцінним настінним розписам і мозаїчним композиціям. Влаштування обіч фундаментів Софійського собору підземних басейнів, через що піднялися ґрунтові води й замокають фундаменти всього комплексу споруд Софії Київської. Мабуть, навіть у радянський атеїстичний час здійснити подібне святотатство було б неможливим… Спорудження на Михайлівській площі готельної будівлі “Інтерконтиненталь”, яка вища за Михайлівський Золотоверхий собор і весь ансамбль пам’ятників на площі. Укладання в історичному ядрі Києва, на Софійській і Михайлівській площах усього простору бетонними плитами на товстому шарі бетону, то є колосальний збиток східнослов’янській “Помпеї”, де б археологи могли зробити сенсаційні відкриття, що стосуються вітчизняної історії. Знищення цінного археологічного пам’ятника — фундаментів староруських Лядських воріт на площі Незалежності заради побудови підземного супермаркету й ресторану. Може, й на місці Золотих воріт раптом з’явиться черговий торговельний центр? Можна було б і далі перераховувати “подвиги” українських Геростратів, але потрібно сказати ще й про те, які нові загрози існують для національної культурної спадщини. Думаю, не можна допустити так званого “відтворення” Десятинної церкви, тобто спорудження нової культової будівлі над нашою святою реліквією — фундаментами першого кам’яного храму Київської Русі — Десятинної церкви. Нині дослідники не мають у своєму розпорядженні достовірних даних, який первинний вигляд вона мала, а масштабні будівельні роботи в староруському центрі можуть привести до руйнування шедевра світової архітектури — Андріївської церкви, яка зараз у гостроаварійному стані. Ще один шокуючий столичний сюрприз із грубим порушенням містобудівних норм готується в історичних урочищах Гончари-Кожум’яки на Подолі в серці заповідника “Стародавній Київ” (по вул. Дігтярній, №2—4). Тут, посередині недавно збудованого комплексу житлових будівель відносно невисокої поверховості (у 4—5 поверхів), на невеликій площі, де для новоселів спочатку передбачався зелений сквер, раптом, як виявилось, вже запроектовано спорудження замкнутого по периметру гігантського готельного комплексу з просторим двором. Усе, що відбувається в урочищах, є театром абсурду. Мало того, що саме нове містечко було побудоване в нехарактерних для Подолу химерно-фантастичних кітчевих формах (тому передувало антизаконне знесення історичної забудови, яка існувала тут із декількома пам’ятниками), так тепер ще й жахливий восьмиповерховий готель (із двоярусною похмурою мансардою і агресивними загостреними баштами по кутах його об’єму) підніметься вдвічі вище сусідніх будівель, позбавляючи їх сонячного світла, створюючи транспортний колапс і спотворюючи прекрасний історичний ландшафт! Готель височітиме над літописною Замковою горою, що прилягає до урочищ. При всьому цьому цікаво відзначити, що земля в урочищах, згідно з документами, відводилася лише під житлове будівництво, а потужний фундамент під готель було закладено задовго до затвердження проекту будівлі відповідними інстанціями (хоч як прикро, але підписав його також начальник Держслужби з охорони національної культурної спадщини при Мінкультурі пан А. Вінграновський). Про те, що київська архітектурна влада планує забудовувати літописні придніпровські схили (нагадаю, вони мають статус зони історичного ландшафту, що охороняється) скляними торговельно-розважальними центрами, останнім часом повідомлялося в ЗМІ. Отже, Набережна скоро перетвориться на суцільний будівельний полігон. Тепер зрозуміло, чому силовики дозволяли собі безцеремонно-волюнтаристськи прибрати з Набережної дебаркадери з ресторанами, причому навіть ті, в яких були документи на оренду майданчиків на багато років наперед. Ось тобі й недоторканість приватної власності! На жаль, дуже легко і просто можна позбавити архітектурний пам’ятник, ансамбль або історичний ландшафт його візуальної краси, естетичної цінності, навіть не руйнуючи об’єкт фізично, а протиправно упроваджуючи в його охоронну зону яку-небудь нову безглузду споруду. Скільки прикладів таких недбальств, втілених за останні роки, вже у нас перед очима? Це і скандальний прецедент із будівництвом величезної будівлі-монстра в зоні літописних Печерських горбів, які охороняються (вул. Грушевського, 9-а), що по- На місці знищеної пам’ятки архітектури (архітектор О. Вербицький) будується багатоповерховий готель, що буде вищим за сусідню пам’ятку техніки — елеватор. Фото 2007 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин