Події, факти, коментарі · “Україна, згідно з її Конституцією, є унітарною державою, й нікому не дано підривати її суверенітет і територіальну цілісність”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ПРИМУС ДО «РУССКОГО МІРА»
Слово Просвіти, №38 за 2011 рік
Нещодавно, їдучи з Луганська до Києва, я мала нагоду спілкуватися з носіями ідеї “русского міра”. Зупиняючись на станціях Комунарськ, Микитівка, Дебальцеве, потяг наповнювався численними жіночками різного віку в довгих сукнях і хустках і менш численними бородачами з довгим волоссям, зібраним у пучок — у рясах або в мирському одязі.
Росією, бо в нас одне коріння; що католики та уніати — це породження диявола (про це свідчить такий “факт”: одного разу, коли католики молились у костелі, на них упала стеля й після цього в них повиростали хвости)… Мені стало шкода не жінок, а хлопчика, який усе це слухав і, напевно, вірив оповідачам. Просвіщали мене співрозмовниці дуже серйозно, а коли я спробувала спростувати їхню маячню, в розмову втрутився священик і спитав, де я, така розумна, працюю. Мені кортіло сказати, що я філолог і викладаю у виші старослов’янську мову, але я вирішила цього не робити, бо спало на думку те, що майже 70 % православних священиків у радянський час активно співпрацювали з КҐБ… Тоді я спитала у батюшки, чи вважає він правильним те, що його колеги з Луганщини забороняють людям сповідатися українською мовою, агітують у церкві за певного кандидата у президенти, перепродують горілку і тютюнові вироби і “псують” місцевих дівчат? До честі мого співрозмовника, він сказав, що так робити негоже, а ось я не маю жодного права засуджувати “святих отців”, бо це — великий гріх. Як, до речі, є великим гріхом і те, що я вдягнена у штани, а не в спідницю, і до церкви я, мабуть, ходжу з непокритою головою. Тож мені, як заявив священик, не бачити Царства Небесного. Єдине, що може мене врятувати — це навернення до їхньої “єдино правильної церкви”.
ПАТРІАРХ НАЙКАНОНІЧНІШОЇ ЦЕРКВИ — КІРІЛ Кіріл цього року відвідує Україну вже вчетверте. Тепер він прибув до Луганська, офіційно — з нагоди 20-річчя Луганської єпархії. Зі своїм пастирським словом очільник РПЦ звернувся до луганців двічі. Спочатку — у Свято-Володимирському кафедральному соборі, де митрополит Луганський і Алчевський Іоанікій назвав його “ангелом Руської (?) православної церкви”. А потім — на Театральній площі, яка може вмістити найбільшу кількість людей у місті. Луганськ досі є носієм знаків тоталітарної доби, яких тут багато. І на Театральній площі сьогодні гордо бовваніє пам’ятник Лєніну. Тож аби не дуже бентежити патріарха, сцену, де мала правитися літургія, розвернули перпендикулярно до вождя світового пролетаріату. У своєму пастирському слові Кіріл говорив про Луганщину, якою “приростає економічна міць України” (відверто кажучи, заїжджий гість не в темі, адже економіка області сьогодні в повній депресії), про “народ Донбасу”, який “ревно оберігає православну віру”, і про наше спільне
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
