Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче “Краще мати багату уяву, ніж бути багатим”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

День бібліотекаря

Слово Просвіти, №38 за 2013 рік

Тетяна КРОМБЕТ, с.Бишів Хрещена подарувала мені “Букваря” на день народження в 4 роки, подарунок пролежав із літа до осені. Лише впоравшись із польовими роботами, мама почала навчати мене грамоти. Я опанувала азбуку за три тижні, і в чотири з половиною роки вже пристойно читала. В п’ять років мене записали в бібліотеку. З того часу (уже 58 років) я постійний читач нашої сільської бібліотеки. “Латка” — так називалася перша книжечка, яку мені видали в бібліотеці. У ній розповідалося про кумедне цуценя із рудою плямою на спині. Відтоді я з головою поринула в книжковий світ. Із початкових класів захопилася науковою фантастикою; разом із героями Жюля Верна мандрувала морськими глибинами; начитавшись Зігмунда і Ганзелки, мріяла стати мандрівником; під впливом “Трьох мушкетерів” записалася на секцію фехтування в студентські роки. Читала скрізь і завжди, навіть із ліхтариком під ковдрою. “Данила Галицького” Антона Хижняка дочитувала при місячному сяйві, навчаючись у 9 класі. “Робінзона Крузо” перечитувала кілька разів і кожного разу сприймала по-новому. В шкільні дитячі роки це була для мене розповідь про захопливі незвичайні пригоди героя Робінзона, а в юності як приклад для подолання перешкод. А після 40 років, перечитуючи вже втретє, зрозуміла, що тут — духовне зростання героя і його роздуми над релігійними постулатами і що саме завдяки вірі в Бога і його допомозі Робінзону вдалося пройти всі випробовування. Лоцманами в цьому морі книг були для мене бібліотекарі. Найперша, світла їй пам’ять, Марія Петрівна Горохова, вона перевіряла, чи справді я перечитала всі ті книжки, які приносила в бібліотеку буквально на другий, третій день після того, як брала їх; спонукала писати відгуки на прочитані видання, малювати малюнки і брати участь у літературних іграх-подорожах. Це і Олена Іванівна Коваль і Марія Олександрівна Кромбет, які нині на заслуженому відпочинку. Зараз у Бишівській сільській бібліотеці продовжують їхню Ігор ГАЛУЩАК, Олег ДЬОРКА справу Леся Вікторівна Швидка і Наталя Петрівна Мамчур. Книжковий фонд бібліотеки складає більше 18 тисяч книг і користуються ними понад 800 читачів. Хочу привітати всіх читачів і працівників бібліотек із Днем бібліотекаря, який відзначають в Україні 30 вересня. А завдячувати за це свято ми маємо моїй колишній однокласниці. Таня Алішаєва (за чоловіком Прокошева) жила зі мною по сусідству, її тато був начальником міліції, а мама — Зоя Костянтинівна — завідувачкою інфекційного відділення у нашій лікарні. На жаль, після розформування Бишівського району і приєднання його до Макарівського, сім’я Алішаєвих переїхала в Чорнобиль і наша дитяча дружба перервалася. Лише через 50 років ностальгія привела Тетяну на вулицю її дитинства. Вона розповіла мені, що майже 10 років працювала в Міністерстві культури завідувачем бібліотечного відділу. Саме тоді задумалася Тетяна Миколаївна над тим, що в країні не відзначають День бібліотекаря. Тетяна Прокошева подала в Кабінет Міністрів свою пропозицію, і вже 14 травня 1998 року Указом Президента України затверджено 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек. “Найкращий подарунок — це книга” — говорили колись. Дуже подобається вислів: “Краще мати багату уяву, ніж бути багатим”, а найкраще уяву розвиває читання. У 1990-х роках по радіо часто звучали вірші Ганни Чубач. Намагалася купити в книгарнях її збірочки, але вони мені не траплялись. Уже декілька років як радіо відрізали, книгарні закрились, а ті, які залишились, не мають збірок моєї улюбленої української поетеси. Нарешті нещодавно в

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин