2 Суспільство · “Плекати та примножувати свої сили, · таланти, волю, віру навколо рідних, · українських цінностей”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Шашелі
Слово Просвіти, №38 за 2017 рік
Олена БОНДАРЕНКО
Ліфт. Двоє попутників. Один — просто попутник. Другий — якийсь діяч у компартії.
“Всьо, близітся окончатєльний распад”, — зненацька задоволено проголошує компартієць. Просто попутник зітхає: “Та крові ж скільки проллється…”
“А ми уже і так… навалялі…” — констатує перший.
Я мовчу. Бо моя реакція додасть компартійцеві гарного настрою, й він займатиметься підриванням основ іще з більшими вогником і завзяттям.
У парламентській фракції КПУ цей пещений пузань був “розподілений” на “бандерівську” тематику. Його пласкі виступи зводилися до одного й того самого: нє допустім “героїзації”, “популярізації”, “бандерізації”. Ще він був “закріплений” за Донецьким регіоном і сумлінно їздив туди нацьковувати місцевих на все, що Україна.
Те, що впродовж багатьох років поспіль товаріщі “навалялі”, породжувалося не стільки їхньою колективною параноєю, скільки становило складову продуманої, організованої кампанії, тяглої в часі й розрахованої на отой самий “распад” країни, ненависної імперському серцю їхніх господарів. А вже що вони “навалялі” в Донбасі, відчуває нині на собі кожна українська родина.
Тим часом післямайданна влада трохи пововтузилася із забороною компартії, включно зі втечами суддів просто з процесу; активні громадяни повалили ленінів і пішли по хатах; ми всі заспокоєно забули про існування того, що поза нашим полем зору продовжує активно існувати.
І справді — досить-таки активно. На компартійному сайті щось регулярно оновлюється. Ватажок дає інтерв’ю зарубіжним ЗМІ про “фашизм” і “гражданскую войну”, зустрічається з керманичами “братніх партій”, вигулькує на берегах теплих морів, у межичассі повчаючи “наРРРод”. На місці
Георгій ЛУК’ЯНЧУК Фото автора
У рамках проекту вже відбулися виставки фоторобіт “Життя на нулі” Юрія Величка (позивний “Фотограф”); поезій та фото авторства Максима Кривцова (позивний “Далі”); живопису Павла Кулика (позивний “Барклай”), а також урочисте передавання половецької “баби” Історичному музею, яку бійці “Азова” дивом врятували від обстрілів бойовиків і вивезли з окупованої території Донбасу.
У вересні розпочався новий цикл зустрічей із воїнами, які в зоні АТО втримували незалежність України, та презентації фільмів і книг про Донбас і Крим. Перша така зустріч — презентація художньо-документальної стрічки “Крим. Спротив” із подальшою дискусією-обговоренням.
Автор ідеї і сценарію фільму — заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова. Головний герой картини — реальний іноземний дослідник Джеймс (Остін Черрон), який вивчає історію кримських татар. Він приїхав на півострів відразу, як дізнався про присутність невідомих “зелених чоловічків”, аби дослідити, що насправді відбувається в Криму. Це стрічка про захист України в Криму, про кримських татар та українців на півострові,
все ті ж заяложені кліше про “переписування історії” та “пєщєрних націоналістов”. Щоправда, з інвективами поакуратнішало: жодної адресності, все якісь безликі “націонал-олігархі” та “кровопівци”. Словом, заняття найдавнішою професією хоч і не таке прибуткове, як раніше — вік, що не кажіть, — та плоди, бачиться, ще дає…
Я про них, “найдавніших”, теж, чесно кажучи, дещо призабула. Бо не до них якось. Бо війна і гинуть кращі. Бо втікають за кордон молодші й розумніші. Міста задихаються в щупальцях ігрових притонів, і наркобариги, не криючись, повсюдно рекламують свій смертоносний товар. І люди нишкнуть перед зростаючим беззаконним всевладдям. І медична-пенсійна реформи грядуть невідворотно і грізно, як цунамі, змушуючи “маленьких українців” зіщулюватися, почуваючись дедалі меншими. Й мордаті у вишиванках, усеїдні та нахраписті, дедалі більше скидаються на похапцем осучаснених пацанів Януковича…
Та на тлі цього хорору призабуті позашлюбні діти “свєтлого будущєго” тихо і методично, як шашелі, підгризають підвалини нашої й без того хисткої домівки. Вони шепочуть свої непристойності про “распад” скрізь, де лише виникають (с людьмі нада гаваріть вєздє). Роблять регулярні агітаційні вилазки на неокуповані сепарами території Донбасу. Вони активно чекають на свою годину. І їхнє активне чекання звідкись фінансується. З-за порєбріка? Чи не лише?..
Насправді курячий генерал Сашка
Захарченко зі своєю “Малоросією” й недозаборонений компартієць говорять одне й те саме. І насправді їхнє існування однаково корисне владі: й тамтешній, кремлівській, і тутешній —“воюючій”. Тій — зі своїх зрозумілих причин. Цій — бо згуртовують українців під гаслом: “Зачіпати владу — розхитувати державу!” Себто, спонукають нас лишити владі на поталу рідну країну, якою влада гендлює з великими для себе прибутками.
Одразу внесу ясність: до “зрадофілів” я не належу. Рівно ж як і до “порохоботів”. Я належу до тих, хто знає: Україна буде, і вона буде сильною й щасливою. Треба тільки відмовитися від філософії “життя одним днем”, що до неї нас ненастанно схиляють “реформатори злиднів”. І плекати та примножувати свої сили, таланти, волю, віру навколо рідних, українських цінностей.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
