2 Суспільство · “Плекати та примножувати свої сили, · таланти, волю, віру навколо рідних, · українських цінностей”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Відкритий лист родини Олеся Гончара щодо святкування 100-літнього ювілею письменника 3 квітня 2018 р.
Слово Просвіти, №38 за 2017 рік
Копії:
Президентові України Порошенку П. П.,
Прем’єр-міністру Гройсману В. Б.,
міністру культури Нищуку Є. М.,
віце-прем’єр міністру Кириленку В. А.,
міністру освіти Гриневич Л. М.,
меру Києва Кличку В. В., Парубію А. В.,
Комісаренку С. В., Академії наук України, СПУ, засобам мас-медіа (“Українська Правда”, “Літературна Україна”,
“День”, “Слово Просвіти”, засоби масмедіа української світової діаспори), можливим меценатам і спонсорам, громадським організаціям, небайдужим людям
Наближається 100-ліття Олеся Гончара, класика української літератури, академіка, посмертно Героя України, громадського діяча — 3 квітня 2018 року.
Україна перебуває у стані війни, тож замість проведення пишних заходів: вечорів, концертів, одноразових показових акцій для “освоєння” бюджетних коштів — вважаємо доцільним відзначити цю дату у новому форматі.
Я, Валентина Данилівна Гончар,
дружина письменника, — як благодійний внесок з нагоди 100-ліття Олеся Гончара 2018 року передаю для майбутнього музею-форуму письменника його кабінет, архіви, бібліотеку, картини і особисті речі. Музей планується у форматі “живого” музею-форуму, де проходитимуть конференції, творчі зустрічі, презентації. Інститут філології КНУ ім. Шевченка (Семенюк Г. Ф.), колектив ІФ, ректор КНУ і вчена рада університету підтримали і уможливили цю ідею, виділивши приміщення для створення музею-форуму Олеся Гончара з окремим виходом на бульвар Шевченка, в музейному серці столиці. Міністерство культури України є куратором цього проекту.
Наголошуємо, що створення музеюфоруму при Інституті філології КНУ ім. Шевченка і повне академічне видання творів — це єдино правильне пошанування пам’яті письменника, а не інші пишні короткочасні заходи, недоречні в часи війни.
Родина Олеся Гончара і я особисто продовжуємо шукати кошти на цей проект (оскільки у фінансуванні з боку держави нам було відмовлено), на каталогізацію експонатів, архівів і бібліотеки, які я передаю заради створення музею. У бібліотеках світу є такі “живі” музеї, мені довелося побувати в одному — Генрі Менкена, в Балтиморі, США. На власні очі я бачила потік відвідувачів, які, прийшовши по книжку, відкривали для себе через кабінет-музей ще й іншу добу, її контраверсійність, внутрішній світ процесу творчості свого великого земляка. Тому у створюваному нами музеї-форумі Олеся Гончара при КНУ ім. Т. Шевченка крізь “ауру” письменника було б доречно і студентам, і відвідувачам дати відчуття непростої радянської доби і як жилося у ній людям творчим, патріотам, розповісти про їхні поразки й перемоги, заради Правди і нащадків.
В усі часи тоталітарні влади своїх духовних провідників нищили, демократичні ж влади — просто їх не помічали… Створення музею-форуму
Олеся Гончара при Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка і повне академічне видання творів, на наше глибоке переконання, і стане достойним пошануванням пам’яті письменника до його 100-ліття.
Опинившись наодинці із вирішенням фінансування музею (перевезення та реставрації експонатів і підготовки приміщення), звертаємось до всіх небайдужих людей і громадських організацій стати меценатами і допомогти цьому проекту будь-яким внеском.
Валентина ГОНЧАР,
дружина Олеся Гончара, заслужений працівник культури, тел. 235-72-06;
Людмила ГОНЧАР,
донька, перекладач з англійської,
тел. 235-72-06;
Леся ГОНЧАР,
онука, письменниця, заступник голови ГО “Етнічні козаки Подніпров’я”,
тел. [контакт приховано];
Руслан НАЙДА,
скульптор, [контакт приховано]
2 вересня 2017 року морозі грав Шопена, Баха, Бетховена. Після Майдану була війна та 120 днів полону в Іловайську. В полоні Ігор знайшов зламаний музичний інструмент, відремонтував його і рятувався музикою. За його словами, музика — це мова, яку розуміють навіть вороги. Після двох років війни Ігор Михайлишин, демобілізувавшись, вступив до Київського інституту музики ім. Р. Глієра.
У всіх творах, народжених війною, чітко проглядається біль і надія, якими сповнені душі наших воїнів. Перебуваючи в епіцентрі війни, вони не зачерствіли, не зламалися, не закрилися від світу — вони готові нас збагатити тим тяжким і водночас життєствердним досвідом. Їхній дарунок нам — не тільки мирне небо, а й можливість через мистецтво відчути емоції людини “на нулі”. Це та пам’ять, яку ми маємо зберегти для нащадків...
Цей проект — це можливість для військових за допомогою творчості пройти певну психологічну реабілітацію, розповісти про цю війну та про роль людини\особистості у ній. А для глядачів — через мистецькі твори наблизитися до розуміння цього досвіду. Це місток між двома світами, яким повинні йти водночас з двох сторін назустріч.
Проект “Мистецтво Незалежності” триватиме до 31 жовтня.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
