Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музика · “Важко нині переоцінити художнє значення антології для розвою української національної музичної культури”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Антологія обробки української народної пісні

Слово Просвіти, №38 за 2018 рік

Резонансною подією музичного простору України, що не має подібного прецеденту приблизно років п’ятдесят, постало завершення публікації своєрідної 6-томної антології обробки української народної пісні. Протягом 2015—2018 рр. цей унікальний проекту вигляді зібрання власних хорових обробок здійснив заслужений діяч мистецтв України композитор Олександр Яковчук. Ольга КУШНІРУК, кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ Питання збереження духовного спадку народу, до якого безпосередньо належить музичний фольклор, є важливою складовою мистецької діяльності представника київської композиторської школи Олександра Яковчука. Від дитячих років, проведених на Поділлі, він несе свою залюбленість у пісенні перлини, виявляючи її крізь власну творчість як композитор, фіксуючи автентичні зразки як допитливий фольклорист-практик. Характеризуючи його стильові уподобання, можна стверджувати, що вектор відчуття українських національних коренів для митця відіграє важливу роль. І в часи професійного становлення, і в зрілий період у музиці О. Яковчука поруч із нашаруваннями постмодернізму можна спостерегти гнучку лінію опрацювання народної пісенності. З різною мірою інтенсивності він звертається до її інтонаційного словника, як-от цитуючи “Подоляночку” у п’єсі “Народна сценка” для квартету дерев’яних духових інструментів чи сплітаючи в “Буковинському капричіо” для кларнета і фортепіано цитовану мелодію пісні “Ой, сів чабан на могилку” та власну тему, імітуючу стихію народного музичення. Врешті-решт, композитор виявляє і високомайстерне переосмислення рівня фольклорної інтонаційності, як це бачимо в “Осінній кантаті” на власні вірші для сопрано та струнних за мотивами “Тіней забутих предків” Михайла Коцюбинського. Тут національна визначеність музичної мови, на думку музикознавця Анатолія Калениченка, “виступає в щедрому мелодизмі і наспівності вокальної партії, гармонічній барвистості і фактурній прозорості оркестру, ліричному образно-емоційному строї музики”. Й інших прикладів такої органічності, глибокого розуміння не лише українського фольклору, а й польського, єврейського, іспанського, італійського, португальського, у музиці О. Яковчука можна знайти чимало. Поява здійсненої композитором антології має свою цікаву і давню передісторію, пов’язану з фольклористичною діяльністю Олександра Яковчука у 1970–90-х роках. Навчання у класі композиції Анатолія Коломійця у Київській консерваторії, його настанови щодо фольклору як пріоритетної субстанції творчості виступили організуючим чинником до пізнання народнопісенних джерел. Роль допоміжного чинника зіграли студентські фольклористичні експедиції під керівництвом Володимира Матвієнка, завідувача Кабінету народної творчості при консерваторії. Вочевидь, молодий початківець захопився збором автентики, адже після завершення навчання він уже індивідуально продовжив такі поїздки на рідне Поділля. Коли ж наприкінці 1980-х років доля закинула його з родиною в Югославію, О. Яковчук цей досвід збагатив на теренах Боснії, Хорватії, Сербії, а також у Словаччині, на Пряшевщині. Саме фольклористична діяльність пожвавила композиторський інтерес до жанру обробки народної пісні, в якому митець щасливо зумів знайти рівновагу між народним і професійним, продовжити традицію свого геніального земляка Миколи Леонтовича, а саме — у драматизації змісту пісні новими можливостями хорового письма, надання обробкам рис баладності. І вихід на “симфонізацію” обробки народної пісні. Блискуче розуміння хорової специфіки, що було закорінене в особистому вокальному досвіді О. Яковчука як хориста, композиторський дар посприяли широкій популярності цієї ділянки великого творчого доробку не лише серед музикантів-хоровиків, а й слухацького загалу. Представлена антологія, публікація якої розпочалася 2015 року, репрезентує впорядковану композитором власну творчість у жанрі обробки для хорів різних складів без супроводу (виняток складають лише дві пісні — “Ой на морі, на синьому”, та “Ой, зіронько вечорная”, які мають фортепіанний супровід). Вона охоплює шість солідних томів, де вміщено 345 творів, а загальний обсяг видання становить 1512 сторінок! Перший том зібрання, який проспонсорував підприємець Володимир Постовий з м. Кам’янця-Подільського, призначений для дитячого хору і об’єднує 57 обробок пісень календарно-обрядового циклу зимової тематики — колядок і щедрівок (К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2015, 190 с.) Незначну частину народних мелодій взято зі збірки хормейстера Марії Пилипчак “Колядки і щедрівки” (К., 2007). У передмові О. Яковчук частково відкриває завісу над творчим процесом, розглядаючи вплив народних пісень на своє становлення як композитора: “...інтонації народного мелосу входили в моє духовне єство, на підсвідомому рівні формуючи засади особистого мистецького світу”. До другого тому антології увійшло 50 календарно-обрядових пісень зимового та літнього циклів для мішаного хору, написаних у різні періоди творчого шляху (К.: Видавничий дім “Стилос”, 2016, 243 с.). Автентичні мелодії автор записав протягом фольклористичних експедицій селами Західного Поділля, переважно на теренах Хмельницької та Тернопільської областей; деякі з них було видано в упорядкованих ним збірках мелодій “Пісні з Поділля” (1989) та “Колядки і щедрівки” (1990). Видання побачило світ завдяки фінансовій підтримці відомого мецената, директора агрофірми з рідної митцеві Хмельниччини, Героя України Михайла Шаповала. Третій том, призначений для виконання також мішаним хором, містить 62 обробки родинно-побутових, ліричних і жартівливих пісень (К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2016, 304 с.), зпоміж яких улюблені “Несе Галя воду”, “Ой, у гаю при Дунаю”, “Ой, не ходи, Грицю”, “Розпрягайте, хлопці, коней” тощо. Меценатську підтримку цього тому надав член Правління ПАТ АКБ “Аркада” Любомир Килимник. У четвертому томі антології О. Яковчука зібрано 50 обробок для чоловічого хору переважно календарно-обрядового циклу, а також чумацькі (18) та кілька ліричних пісень (К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2016, 248 с.). Більшість мелодій низки чумацьких пісень взято з академічного видання “Чумацькі пісні” в упорядкуванні О. Дея, А. Ясенчук, А. Іваницького (К., 1976), здійсненого Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ. У передмові композитор виходить на рівень узагальнення щодо бурхливого розвитку саме жанру обробки народної пісні на вітчизняних теренах. Нещодавно у київському поліграфічному центрі “Фоліант” побачили світ і останні два томи (п’ятий і шостий) хорової антології — “Українські народні пісні” для жіночого хору (240 с.) та “Українські народні пісні Закарпаття” для мішаного хору (287 с.). Ці видання опубліковано завдяки меценатській підтримці відповідно жіночого хору “Веснівка” під орудою Квітки Зорич-Кондрацької та подружжя Анни і Богдана Слабаків (Торонто, Канада). Особливістю п’ятого тому є авторський запис наспівів не лише з Правобережної України, а й з автономного краю Войводини, що у Сербії, — села Дюрдьов, Жабаль, Вербас, Кула, Руский Керестур; та з Хорватії: села Петровці, Міклошевці, Липовляни, місто Вуковар. Зокрема деякі з них взяті композитором зі збірки “Наша пісня”, укладеної священиком о. Онуфрієм Тимком. П’ятий том складають 70 пісень, що конкретно репрезентують різножанровість пісенного фольклору: колядки, щедрівки, веснянки, родинно-побутові, весільні, жартівливі, чумацькі, рекрутські. В останньому, шостому томі антології О. Яковчука, призначеного для виконання мішаним хором, вміщено 63 опрацювання родинно-побутових, ліричних, рекрутських і жартівливих пісень Закарпатського регіону. Цей вагомий пласт українських народних пісень був дотепер невідомий в Україні. Сьогодні, дякуючи композиторові, який зміг повернути цей безцінний скарб на батьківщину і ввести його у виконавський обіг через це видання, наші хорові колективи будуть мати доступ до цієї оригінальної музики. Композитор самотужки, без допомоги державних інституцій, зібрав і систематизував понад 2 тисячі автентичних народних перлин! Це означає, що величезний масив пісень збережений композитором у часі, тобто врятований від забуття. Також він зробив 345 обробок народних пісень для різних хорових складів, що є унікальним явищем у сучасній українській музиці. Можна з впевненістю сказати, що О. Яковчук єдиний сучасний український композитор, який свідомо дбає про збереження народної пісні та розповсюдження її у вигляді художньої обробки по всьому світу. Підкреслимо, що переважна частина його хорових обробок уже від 1980-х активно живе у репертуарі багатьох знаних колективів України та зарубіжжя, розповсюджуючись у вигляді рукописів. Хорові шедеври О. Яковчука лунають на всеукраїнських і зарубіжних конкурсах та фестивалях, де українські співаки дивують слухачів виразністю, незабутньою яскравістю своїх виступів. Антологія продовжує розвивати традицію окресленого вище жанру, започатковану Миколою Лисенком і його молодшими сучасниками. Важко нині переоцінити художнє значення антології для розвою української національної музичної культури, її “питому вагу” у майбутньому, та сподіваємось, що поява такої об’ємної праці — великий внесок у наше музичне життя, своєрідний подвиг композитора-патріота.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин