Арт-калейдоскоп “Робота над виставою починається з прем’єри”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
П Поош шуукк ррееааллььнниихх ццііннннооссттеейй
Слово Просвіти, №38 за 2018 рік
Художній керівник Київського академічного драматичного театру на Подолі Віталій Малахов нещодавно поставив у своєму театрі виставу “Шестеро характерів неписаної комедії…” за п’єсою Луїджі Піранделло “Шестеро персонажів у пошуках автора”. Це вже друге звернення театру до цього твору, першу постановку тут здійснили понад десять років тому.
Видатний італійський прозаїк, драматург, філософ і мислитель, лауреат Нобелівської премії “За творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного і сценічного мистецтва” Луїджі Піранделло вже вдруге потрапив у поле зору Театру на Подолі. Адже тут ніколи не зупинялися перед складними завданнями. А одна з найскладніших для постановки п’єс світового репертуару отримала в театрі нове життя. З перших хвилин глядачі потраплять за лаштунки на репетицію в одному з українських театрів. Але вже за мить на великому люстрі з’являються профілі незнайомців. Прибульці переконують режисера, що вони — персонажі, які втратили свого автора. Непрохані гості умовляють приділити їм увагу і розповідають історію однієї родини, де любов і жорстокість, порок і святість, ненависть і біль переплелися так тісно, що Мати, Батько, Молодша донька, Пасербиця і Старший син перестали розуміти одне одного і остаточно заплуталися в родинних стосунках. Відтак рішення лише за режисером: подарувати їм шанс увійти в історію чи залишити безмовними? “Шість характерів неписаної комедії…” на сцені Київського театру на Подолі — це непобутова історія. Талановиті актори намагалися розгадати найтаємничішу п’єсу Піранделло і розіграти сюжет про те, як нерозривно пов’язане мистецтво з життям, як люди, інколи не помічаючи цього, носять маски і перетворюються на маріонеток, а вигадані театральні персонажі оживають. Нова вистава — непроста історія пошуку реальних цінностей. Як зізнався в одному інтерв’ю режисер-постановник, цю виставу зробили лише за вісімнадцять днів. Тому роботу можна назвати “ескізом”, який поступово трансформується у масштабне дійство. Віталій Малахов переконаний, що робота над виставою починається з прем’єри, а магія театру в тому, що двох однакових вистав не буває, а десь за десять показів можна буде говорити про те, що вдалося зробити. Новий проект народився завдяки фінансовій допомозі Посольства Італії та Італійського інституту культури в Україні, кошти на постановку надав уряд цієї країни. Залишається сподіватися, що український уряд і наші бізнесмени теж зацікавляться театром, тоді в афішах театральних колективів почне з’являтися більше нових постановок.
Фото Ira Marconi
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
