Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Голодомор був спрямований на знищення українства, його вільного духу”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ППооввееррннууттии ввссю ю ппррааввддуу ппрроо ГГГееннооцциидд— —ГГооллооддооммоорр

Слово Просвіти, №38 за 2018 рік

Георгій ЛУК’ЯНЧУК Майже одночасно в столиці України відбулися два важливі заходи, присвячені темі Геноциду— Голодомору 1932—33 років, страшні роковини якого відзначають цьогоріч в Україні та багатьох країнах світу. На стендах Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” — цифри, цифри, цифри. За ними мільйони людських життів, що обірвалися за волею Леніна-Сталіна, Кагановича та їхніх соратників — організаторів найбільшої гуманітарної катастрофи в історії людства — Голодомору в Україні 1932—1933 років. За ініціативою Всеукраїнської правозахисної організації “Меморіал”, яку очолює Перший віце-прем’єр міністр України Степан Кубів, й інших наукових і дослідницьких установ тут, у музеї, відкрилася виставка “Голодомор-геноцид мовою чисел”. Поряд із цією експозицією інша — “Вкрадене дитинство”, присвячена дітям, вбитим голодом. Відкриваючи виставку, міністр культури Євген Нищук зазначив: “Занадто тривалий час найбільша трагедія нашого народу була під грифом “таємно”. Представники влади не визнавали Голодомору, посилалися на неврожай. У залах музею бачимо страшні цифри втрат, коли одного року в школі за парти сідало 45—60 дітей, а наступного вже 5 чи 6. Цьогоріч провели чимало наукових конференцій, де історики, криміналісти представили нові факти, які доводять, що українську націю вбивали голодом, вбивали свідомо. Наш святий обов’язок повернути правду про Геноцид-Голодомор”. Співголова громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932— 1933 років в Україні Іван Васюник, перший заступник голови Всеукраїнської правозахисної організації “Меморіал” Богдан Моркляник, доктор історичних наук Володимир Сергійчук, керівник слідчої групи Микола Герасименко наголошували, що підрахунки масштабів втрат української нації не завершено й нині, внаслідок цілковитої засекреченості комуністичним режимом інформації про три штучні голоди — 1921—1922, 1932—1933 та 1946— 1947 років і заборону фіксувати смертність від голоду. Тож більшість імен замордованих втрачено. Втім, дослідження останніх років дозволили встановити цифру вбитих голодом — науковці вважають, що жертв більше 10 млн. Цифра в 3—4 мільйони, яку називають деякі дослідники, на думку Володимира Сергійчука, псевдонаукова і ґрунтується на сфальшованих документах. Не дивно, що ті, хто применшує втрати, уникають публічних дискусій. На виставці окремі стенди присвячені свідченням дипломатів, котрі працювали в СРСР у 30-х роках. У своєму звіті Отто Шиллер, аташе з питань сільського господарства Німеччини у Москві, 19 вересня 1933-го писав: “…подекуди масштаби вимирання сягнули 25—30% населення. Як на мене, названа цифра в 10 мільйонів жертв голоду не є перебільшенням”. Літредактор “Укрдержнацменвидаву” Дорота Федербуш у своєму щоденнику у серпні 1933 р. занотувала: “30 % народу вимерло в Україні від голоду, тобто 9—10 мільйонів”. За цей запис її заарештували, засудили на п’ять років і відправили у ГУЛАГ, звідки вона не повернулася. Віце-консул Італії у Харкові Серджо Граденіго 22 червня того ж року у своєму донесенні зазначав: “Представники уряду визнали, що людські втрати лише в Україні становлять 9 мільйонів душ. В університетському середовищі говорять про 40—50 % від усього населення України. Я вважаю цю цифру (15—16 млн) точнішою”. Микола Герасименко, розповідаючи про роботу слідчої групи та порушення кримінальної справи за фактом геноциду, повідомив, що встановлено дві тисячі свідків злочину комуністичного режиму, опрацьовано понад 5 тисяч документів та знайдено 857 масових поховань жертв голоду. “І це далеко не всі”, — зазначає правник. Дослідники підкреслюють, що Голодомор був спрямований на знищення українства, його вільного духу; це була ще одна спроба перетворити українців на московських рабів, а Україну на придаток Кремля. Щоб не повторилась трагедія, необхідно не лише встановити обставини гуманітарної катастрофи, її причини і наслідки, ай через книги, ЗМІ максимально доносити інформацію до суспільства та світового співтовариства. Необхідно про Геноцид-Голодомор розповідати в школах, адже Виступає Володимир Сергійчук. Сидять опоненти “окупант з’являється там, де програв учитель і священик”. У рамках заходу в музеї відбулася презентація збірника Міжнародної практичної конференції “Штучні голоди в Україні XX століття”, що відбулася у травні в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. До збірника увійшло 85 статей — серед авторів відомі історики, журналісти, свідки Голодомору. Слідом за відкриттям виставки “Голодомор-геноцид мовою чисел” у Національному музеї “Меморіал жертв Голодомору” в залі Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ відбулися Наукові дебати з історичних та демографічних питань висвітлення Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, де гостро зіткнулись дві позиції науковців і дослідників щодо чисельності жертв Геноциду- Голодомору 1932—33(34) рр. Інститут історії України НАНУ, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ, Український науково-- дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Uk- raine) за сприяння Українського інституту національної пам’яті, Науково-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору при Канадському інституті українських студій, Українського наукового інституту Гарвардського університету анонсували проведення ПУБЛІЧНИХ НАУКОВИХ ДЕ- БАТІВ. Докладний, з цифрами й розрахунками, виступ доктора історичних наук Володимира Сергійчука та інших науковців спонукав ухвалити консенсусне рішення про створення при Інституті демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ Комісії з охочих у ній працювати науковців про фундаментальне дослідження первинних документів з даними про людські втрати під час Геноциду—Голодомору 1932—33 рр. на рівні сільраді районів по всій адміністративній території тогочасної УРСР. Попри те, що подіям і наслідкам сталінської (як продовження ленінської) політики творення голоду присвячено значну кількість наукових досліджень та публікацій, результати багатолітніх академічних досліджень — істориків, демографів, правників, економістів — усе ще залишаються практично невідомими широкому загалу та неусвідомлені суспільством. Головна мета — донести правду про Голодомор—Геноцид — його жертв, “авторів” та виконавців до свідомості українства й світового співтовариства! Тож шануючи пам’ять багатьох мільйонів загиблих і тих, хто боровся і вижив в умовах ленінсько-сталінських Голодоморів, наш святий обов’язок — повернути всю правду про Геноцид. Виступ Богдана Моркляника (зліва — Гендиректор Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” О. Стасюк)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин