Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Лише за умови втручання незалежної миротворчої місії можливо перемогти у цій гібридній війні”. · 3 Пряма мова · с. 3сторінка оригіналу ↗

Народний депутат України Тетяна Ричкова: «Не вірте тим, хто каже, що на війні не страшно…»

Слово Просвіти, №38 за 2018 рік

— З дитинства мріяла стати офіцером: мій батько — військовий інженер, а свекор — артилерист, — говорить Тетяна Борисівна. — Змалечку жила у військових містечках, тому військових сприймала винятково як близьких мені людей. — Вам хтось порадив зайнятись волонтерством? Це був поклик серця? — Усе було значно прозаїчніше. У березні 2014 року, коли Путін захопив Крим, а на сході країни теж з’явилися так звані зелені чоловічки, почавши розповзатись, як саранча, по всій південно-східній Україні, мій чоловік, Вадим Ричков, пішов до військкомату і записався добровольцем до війська. — На той час у Вас був неповнолітній син Тимур, бізнес. Зважаючи на це, Ви не заперечували проти рішення чоловіка? — Коли б Ви знали його характер, то, мабуть, і не запитували б: у надзвичайно серйозних ситуаціях він ухвалював рішення сам. І вони завжди були правильними… Щодо волонтерства. 2014-го Україна опинилася у такій небезпеці, що ніхто не міг дати достеменної відповіді, скільки їй залишилось існувати як незалежній державі. І коли одні бідкалися, що ж робити, інші йшли до військкоматів, записуючись добровольцями до війська. Я не могла спокійно дивитись на те, як населені пункти Донбасу опинялися під владою сепаратистів. Не могла спокійно сприймати новини про босу і голодну армію. І я вирішила допомагати нашим військовослужбовцям. Спочатку опікувалась 25-ю бригадою, де проходив службу Вадим. — Що саме слід розуміти під словом “опікуватись”? — Це означало піклуватися не лише про власного чоловіка, а й за весь особовий склад 25 десантноштурмової бригади, забезпечуючи її всім необхідним для виконання завдань на сході України. — Де знаходили кошти для цього? — Наша сім’я мала певні заощадження. Тож, порадившись з чоловіком, вирішила використати їх. Звісно, що тієї далеко не астрономічної суми не вистачило на все необхідне. Тому я зробила сторін- Олена КОТЛЯР, кохана дівчина Сашка Капіноса, член ГО “Родина Героїв “Небесної Сотні” Відзнака започаткована з метою вшанування пам’яті Героя України, Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса — хлібороба, громадського діяча, організатора просвітницьких та патріотичних заходів, одного з найактивніших учасників Мовного майдану 2012 року та Революції гідності. Сашко мав переконання, що Україна стане вільною тоді, коли кожен українець візьме на себе відповідальність бути господарем на своїй землі, де панує своя правда і воля святая, де цінують свій звичай і рідну українську мову. Якщо Ви — активна людина із села чи невеликого містечка, населення якого не перевищує п’ятнадцять тисяч осіб, і Вам близькою є тематика Відзнаки імені Олександра Капіноса — просимо до участі! Винагородою стане призовий фонд у сумі п’ятнадцять тисяч гривень для втілення проекту-переможця, а також консультаційна підтримка фахівців. ку в соціальній мережі Фейсбук, з якої звернулася до небайдужих людей. Відгук отримала одразу, на потреби військових почали скидати кошти хто скільки міг. Перебуваючи в зоні бойових дій, фіксувала заявки від кожного військовослужбовця, ми з друзями складали докупи замовлення і купували все необхідне з урахуванням цих потреб. — Як Ви потрапили у Міністерство оборони? Чия це ініціатива? Яку посаду Ви там обіймали і чим конкретно займались? Що реально вдалося зробити? — Наприкінці 2014 року на посаді міністра оборони України вже перебував Степан Полторак, радником якого був Юрій Бірюков. На той момент з Юрою ми вже стали фронтовими друзями і подолали разом багато випробувань. Він знав, як я прагну змінити українську армію на кшталт зразкових армій світу. Тому я одразу відгукнулась на його запрошення впроваджувати реформи в МО особисто. Я зайнялася напрямом матеріального забезпечення ЗС України та морально-психологічним напрямом. Результатом моєї діяльності є створення Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ під керівництвом бойового офіцера 79-ї десантно-штурмової бригади Дмитра Марченка. Зміни в забезпеченні обмундируванням за стандартами НАТО та в системі харчування ЗСУ, що ми спостерігаємо зараз, — безпосередній наслідок роботи цього Управління. Щодо морально-психологічного забезпечення військовослужбовців. У штат кожної військової частини на рівні батальйону було введено і навчено власними зусиллями і за допомогою міжнародних партнерів військових психологів. Тепер молодь може вступати до вищих навчальних закладів Міністерства оборони і опановувати професію військового психолога. На рівні обласних військових комісаріатів розпочали роботу відділи з відбору військовослужбовців за контрактом, що тестують і аналізують схильності майбутніх вояків, а також відсіюють непридатних до військової служби за психологічними критеріями. Психологи в навчальних центрах/полігонах працюють із хлопцями та навчають їх, як правильно заходити та виходити з бою без психологічних травм. Дякуючи УПЦ КП, ми впровадили інститут капеланства в усіх підрозділах Збройних сил України. За це я щиро вдячна Патріарху Київському та всієї Руси- України Філарету, начальнику Генерального штабу генералу армії України Віктору Муженку. — Кого назвете найближчими друзями-однодумцями по волонтерській діяльності. Маю на увазі людей, з якими не раз і не двічі ризикували життями, буваючи на лінії розмежування. — За час своєї волонтерської діяльності я мала честь зустрічатись і спілкуватись з багатьма справжніми Людьми, яких вважаю бойовими побратимами. Вони завжди можуть звернутися до мене, а я до них у скрутну хвилину. Хоча дуже хочу, щоб ми зустрічалися лише з гарних приводів. Я намагаюсь їздити на фронт сама, тому що розумію — це ризиковано. Втративши багато друзів і знайомих, не хочу і не можу нести відповідальність за їхнє життя. — Ви член Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради. Що Вам вдалося зробити за цей час? — Ні, я член Комітету із запобігання та протидії корупції, до складу якого увійшла, долаючи спротив опозиції, та зробити для ЗСУ та ветеранів АТО мені вдалося чимало. Перелік законопроектів, що тим чи тим чином торкаються ЗСУ, ініційованих мною та підтриманих мною особистим голосуванням, є на сайті Верховної Ради в повному обсязі. Усі законопроекти, що стосуються Збройних сил України, були розроблені спільно з військовослужбовцями, які виконують бойові завдання безпосередньо в Донецькій та Луганській областях, і моєю командою. Тому що лише вони знають, що їм потрібно для виконання бойових завдань, і найголовніше, щоб їхні родини були захищені в той час, коли вони захищають нас від російської навали. Тому я досі вважаю себе волонтером, але на іншому рівні. — Ви часто спілкуєтесь з українськими вояками, які протистоять російським найманцям. Напевно, цікавились їхніми думками щодо можливості розміщення на Донбасі миротворчих сил. — Наші військові хочуть повернути Донецьку та Луганську області. Наші захисники розуміють, що лише за умови втручання незалежної миротворчої місії можливо перемогти у цій гібридній війні. Бо жодна країна світу, на щастя, не має досвіду бойових дій на теренах власної держави, захищаючи демократію та курс до європейської родини. — Займаючись волонтерством, Ви не раз опинялися у критичних ситуаціях. Скажіть, Тетяно, на війні дуже страшно чи людина з часом звикає? — Солдат, який провів на передовій не один день, потрапляючи під “гради”, інакше реагує на них, аніж новачок. Але війна є війна, і ніколи не вірте тим, хто каже, що на війні не страшно. Повірте, страшно… Спілкувався Сергій ЗЯТЬЄВ і в серці Сашка, палає вогник любові до нашого, рідного, і струнами своєї душі Ви надихаєте інших віднайти в собі такий вогник, запрошуємо взяти участь у конкурсі освітньо-культурних проектів! Ми хочемо, щоб пам’ять про наших Героїв була живою, а їхні справи та мрії продовжувалися в діях інших людей. Тому ми віримо, що Відзнака імені Олександра Капіноса допоможе комусь втілити в життя хороший задум. Запрошуємо Вас мріяти і ділитися своїми мріями з нами! Спеціальних вимог щодо змісту та форми проекту немає, це вільний вибір конкурсанта. Ознайомитися з детальними умовами участі та подати заявки можна до 30 вересня 2018 року за посиланням http://heavenly-hundred.org. ua/projects/vidznaka-imeni- oleksandra-kapinosa/ (ВІДЗНА- КА ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА КА- ПІНОСА) Додаткові запитання пишіть у коментарях на сторінці “Відзнака імені Олександра Капіноса” у мережі “Фейсбук”. Улітку 2014-го ця молода вродлива жінка змінила вишукану сукню на камуфляж і почала “мотатись” Донбасом, опікуючись матеріальним забезпеченням українських вояків. Її можна було побачити навіть там, куди остерігались їхати армійські тиловики — у розташуванні частин і підрозділів, які майже цілодобово перебували під “градами”, а її автомобіль не раз ставав мішенню російських найманців. Захисні шоломи, бронежилети, доставлені нею бійцям, врятували не одне життя: цю жінку, як зізнався у розмові зі мною офіцер-фронтовик, до кінця своїх днів згадуватимуть сотні українських вояків. Нещодавно я зустрівся з пані Тетяною і попросив її згадати ті події, учасником яких вона була, розповісти, як їй, жінці, вдавалось витримувати такі фізичні і моральні навантаження. А ще — про сьогоднішню парламентську діяльність.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин