Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
4 “Українці боролися і зі сталінськими комуністами, і з гітлерівськими нацистами, і зараз із путінізмом”. Від першої особи · с. 4сторінка оригіналу ↗

Чи можливе об’єднання України?

Слово Просвіти, №38 за 2018 рік

Інтерв’ю з очільником партії “Патріот” Миколою Голомшею, яке ми пропонуємо увазі читачів “Слова Просвіти”, готували журналісти інтернет-видання “Персона”. Але не надрукували: очевидно, контраргументи та переконливі факти у відповідях колишнього першого заступника Генерального прокурора України не задовольнили авторів пропонованих запитань, ідеологічна спрямованість яких очевидна, як і несприйняття українських реалій. Оскільки в нашому суспільстві подібні пропагандистські викиди — не дивина, ми вирішили надрукувати інтерв’ю “Чи можливе об’єднання України?”. Сподіваємося, що ця публікація стане в пригоді просвітянам, які завжди обстоювали і пропагують національні цінності, і дякуємо М. Я. Голомші за надану можливість. Редакція — Багато філософів, міркуючи про сутність війни, говорять, що на війні ворогів перестають сприймати як частину роду людського, а це, своєю чергою, знімає питання про обмеження застосування насильства щодо них. Чи справді, змагаючись зі “злом світового масштабу”, слід забути про всі обмеження й заборони? — Якщо ми, обговорюючи дефініцію “війна” і її історично-філософське сприйняття на різних етапах розвитку людства, залучимо до компанії Геракліта з Арістотелем, Гегеля чи Шпенглера, зрештою, Ніцше, то ми так і не виберемось із минулого. Війна — як поняття філософське і як абсолютна фізична дія — це минуле. Це — геостатика часів панування великих держав. Це історія людства до ХХІ століття. Ви скажете, а як же війна на сході України? Чи війна в Сирії? В інших точках світу? Щоб відповісти на ці запитання, зроблю невеличкий відступ. ХХІ століття поставило перед людством абсолютно нові виклики інноваційно-технологічного характеру, які отримали узагальнену назву “четверта промислова революція” або ще “глобальний світ 4.0”. Ця нова дійсність, яка змінює не лише технічні чи технологічні аспекти виробництва, змінює філософію розуміння та методологію розбудови нашого і цивілізаційного життя і, відповідно, філософію фізичного протистояння, яке традиційно носить брутально-звужену назву “війна”. Так-от. Розстріл Майдану Гідності, анексія Криму, введення підрозділів регулярних путінсько-терористичних військ на територію Луганщини і Донеччини, засилля “русского міра” і “гебістського православ’я” в українському суспільстві — все це та багато іншого свідчить про народження і функціонування нової філософії глобальних агресій, яку вітчизняні експерти та науковці характеризують як “глобальний гібридний тероризм”. Тому для боротьби з явищем, яке ви називаєте “злом світового масштабу”, а ми трактуємо як “глобальний гібридний тероризм”, необхідно переосмислити сутність багатьох явищ нашого життя, оскільки вони отримали нові характеристики, тобто набули нової якості. У цих нових якостях ми бачимо й іншу якість насилля, яке чиниться зараз у світі. Воно тепер виявляється не лише у фізичних вимірах (на які виробилася відповідна реакція суспільства, країн, світового співтовариства), але, що значно дієвіше, у впливах на свідомість індивіда, його внутрішній духовний світ, моральнопсихологічний стан. Цією новітньою зброєю рівня глобального ноу-хау, яку наука визначає як комплекси комунікаційно-контентних агресій, активно користується путінський режим і його сателіти. Щодо заборон і обмежень, то це питання ментальних практик і рівня гуманізму в моралі суспільства, в якому ми живемо. Українці традиційно є оборонцями, захисниками рідного краю. І нині якраз ми захищаємо Вітчизну і мирну цивілізацію загалом від глобального агресора, що посягнув на нашу свободу, гідність, соборність і незалежність. — Якщо відбудеться Майдан-3, як Ви поставитеся до того, що він буде не менш кривавим, ніж попередній, і що нинішню корупційну владу треба буде скидати силою, як власне, зробила ця влада, коли була опозицією? — Вважаю це питання некоректним і за суттю, і за формою. Поясню чому. Майдан, і я про це вже неодноразово говорив у своїх виступах і книгах, є історично-ментальним явищем українського народу. Його не можна розглядати як одномоментну дію, як місце дії чи будьяке зібрання людей. Ось, до прикладу, італійський історик Андреа Ґраціозі сказав, що українська революція 1917—21 років насправді тривала аж до 1933 року. Тобто, московська більшовицька влада розуміла, що наш народ неможливо здолати і тоді взялася нищити його Голодомором. І цей період — 1917—1933 роки — я би теж взяв на себе сміливість називати Майданом. Глобальним всеукраїнським Майданом спротиву більшовицькій окупації, боротьби за українську незалежність. Відтак Майдани Свободи (2004 р.) і Гідності (2014 р.) не були спонтанними, а є продовженням, точніше, черговим вибухом постійно діючого, тобто такого, що весь час живе на ментальному рівні, в душах і серцях наших співвітчизників, українського Майдану-явища. Тому немає і не може бути ні третього, ні четвертого, ніяких інших Майданів. Все це підкинуті спецслужбами Кремля сценарії, мета яких збурити невдоволення населення і вивести людей на вулицю. А там цей вирій “підхоплять” гібридні терористи, спеціалісти-агенти з Московії. Їх, до речі, ще достатньо на наших просторах, і у владних коридорах зокрема. — Хто і для чого послав під кулі Небесну сотню? Адже Янукович вже погодився провести дострокові вибори і підписати Угоду про Асоціацію? — Ви були на Майдані? — ??? — Для того, щоб ставити подібні питання, потрібно було б на власній, як кажуть, шкурі відчути Майдан. Його атмосферу, дух, внутрішню силу, цивілізаційну перспективу. Чи можна було не вбивати беззахисних людей — спитайте в Януковича і його приспішників — Захарченка, Якименка, Клюєва, Лебєдєва, інших посадових осіб, які володіють інформацією з того боку, з якого стріляли. Перед Небесною сотнею ми в неоплатному боргу. І краща пам’ять про тих, хто загинув на Майдані і гине нині в боях із путінським режимом на сході країни, в АРК чи в застінках путінських казематів, — творити нову Україну, Україну цінностей. — Що скажете на таке — чому щастя вільної і незалежної України намагалися досягнути не краплями, а ріками крові? — Ріки крові, які проливають путінські терористи в Криму, на сході України, в Сирії й інших куточках світу, де ступає нога кремлівського загарбника, сподіваюсь, колись відгукнуться тим нелюдам, які віддають такі команди чи мотивують до таких дій. Якби в Кремлі переймалися цивілізаційними цінностями гуманізму, то у світі значно поменшало б горя і страждань. Своє право бути вільними, незалежними і гідними українці виборювали століттями. І зараз змушені знову боронити власну землю від путінського режиму. Бесумнівно, що ми вже перемогли ментально, і однозначно переможемо фізично та геопозиційно в цій борні, як це робили неодноразово. Але досягаємо цієї перемоги ціною неймовірних жертв з українського боку. Слава нашим героям! — Ви заперечуєте, що армія УПА була жорстокою до мирного населення, поляків, євреїв… Але ж є багато кривавих історій, документів — не факт, що підробок НКВД… Чи можна якось осмислити таку боротьбу за державність у категоріях моралі? — Мораль завжди має бути в осмисленні історії, особливо спільної і такої, де є криваві сторінки. Мораль суспільства мала бути в осмисленні історії з позицій і місії української держави протягом останнього чверть століття, але цього, на жаль, не сталося. Маємо зараз терміново, на швидкостях світу 4.0, виправляти помилки, поки не пізно. А полягає ця мораль в тому, щоб історію сприймати через достовірні факти і події, хоч якими вони були б. Історія — це те, що було, і що неможливо змінити. Але що можна зрозуміти, виходячи з конкретного відрізка часу, в якому ті чи ті події відбувались. І пояснити, чому так сталося, які причини до цього призвели. Жодним чином не можна переносити емоції точково-ситуативних дій того часу на тло сьогоднішнього дня. Бо це шлях до нового розбрату і протистояння, до чого підштовхує і чого прагне путінська Росія. Ви ніколи не цікавилися історією відносин, скажімо, Франції і Англії? Або Німеччини і довколишніх із нею країн? Чи іншої європейської країни, хоча по світу подібних історій чимало? Все це в європейському історичному дискурсі — агресії та війни, перемоги та поразки, образи та помсти... Але вже давно в минулому. Бо ж хіба міг бути створений Європейський Союз, якби європейські нації досі перебували в емоціях минулого? Могли б європейці вільно пересуватися майже по всьому континенту, якби тримали досі камінь за пазухою — тотальну ненависть? Це ж стосується й історичних відносин України з Польщею, Угорщиною, Румунією та іншими країнами-сусідами. Саме на розпалювання чергової національно-історичної істерії спрямовуються зусилля політтехнологічних центрів Кремля, які намагаються вбити клин між нашими народами, і ваше питання свідчить, що в Україні у путінців є, на жаль, фани і ментальноідео логічні послідовники. — На Вашу думку, чим зумовлена така підсилена увага до особистості Степана Бандери? Для чого таку неоднозначну історичну постать робити національним героєм? Адже частина українців не вважає його таким. Чому б не залишити все так, як було, — вшановувати Бандеру тільки в Західній Україні? — Бандера не випадково став глобальним сталінсько-путінським трендом, який ось уже 70 років постійно підживлюють кремлівські “віртуози” пропаганди, лякаючи світ. Його ім’я — вже щось загальне. Бандерівець — це радикально-негативна конотація характеристик якості українця-патріота, інтелектуала-державника, розроблена технологами російських спецслужб. Героєм світового масштабу, а заодно і національним героєм України Степана Бандеру зробила Москва. Але це — не одинокий приклад. Якщо звернутися до історії, то ми побачимо, що в кремлівських “підвалах” постійно вівся пошук, говорячи сучасними штампами, мемів-маніпуляторів брутальних дискредитацій щодо України. Тобто, термін “бандерівець” є лише ланкою в ланцюгу подібних сполучень викривлення історичних подій, фактів і персон. Якщо провести історичні аналогії, то нав’язаний світу мовний концепт “бандерівці” — як уособ лення українців в їхньому найстрашнішому для московитів образі — не є чимось новим у роботі спецслужб Московії. До бандерівців найстрашнішим звинуваченням на адресу українців з боку більшовиків був мем “петлюрівці”. А ще до цього — “мазепинці”. Так що насправді сутність образу криється не в справжньому історичному дискурсі особи Бандери, Петлюри чи Мазепи. Суть у технології кремлівських пропагандистів, які через такі мовні концепти вибудовують образ ворога, якого мають ненавидіти всі кремлівськопіддані і заодно сателіти “русского міра”. — Чи можливий у наші дні парад СС Галичина у Львові з вишиванками і фашистською свастикою, як 1943 року? — Скажіть, а ці питання ви отримали випадково не з Луб’янки? Там традиційно сидять майстри історичних перекручень і маніпулювання, які якраз і готують подібні “опросники”. Бо якщо це ваше запитання, то ви просто не знаєте історії загалом, і дивізії Галичина зокрема. Але я відповім. Найперше, ким була РСЧА (Робітничо-селянська червона армія) для мешканців Західної України і Львова в перші дні приходу туди у вересні 1939 року? Визволителькою. Ким став більшовицький режим для населення Західної України через кілька місяців? Окупантом, поневолювачем, агресором, терористом. Ким були гітлерівські вояки для західняків 1941 року? Визволителями від совітів. Ким стали гітлерівці для українців (всіх без винятку) через певний час? Окупантами, поневолювачами, агресорами, терористами (хоча таку характеристику тоді не вживали). Ви бачите принципову різницю між окупантами-більшовиками і окупантами-гітлерівцями, а нині й окупантами-путінцями? Я — ні. Тому українці боролися і зі сталінськими комуністами, і з гітлерівськими нацистами і зараз із путінізмом, і не тільки заради України, а й цивілізованого світу. Марш дивізії СС “Галичина” у Львові 1943 року був свідченням сподівань українців на те, що гітлерівці ще можуть бути союзниками у справі постання незалежної української держави. Це один із тих зигзагів пошуку на історичному перехресті, які потрібно сприймати в обрамленні ламаних ліній історії української державності 40-х років минулого століття. Ні більше, ні менше. До речі, поширюваний путінцями мем “фашисти” теж родом із часів сталінізму. Бо фашистом був Муссоліні і його послідовники. Гітлер був нацистом. І очолював із 1921 року Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини, яка була єдиною керівною партією країни з 1933 до 1945 року. Просто Сталіну не імпонувала назва партії, яка перекликалась із РСДРП — Російською соціал-демократичною робітничою партією, з якої вийшли більшовики.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин