Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 38 (1038), 19—25 вересня 2019 Запалюймо серця і відкриваймо очі! Ювілей на тлі амнезії влади

Слово Просвіти, №38 за 2019 рік

30-річчя такої потужної політичної сили, яким був Рух на початку боротьби за незалежність і згодом, — це вікопомна сторінка національної історії, яка не втрачає своєї значущості сьогодні і не втратить у майбутньому. Мається на увазі насамперед проведення установчого з’їзду Народного Руху України, який відбувся 8—10 вересня в стінах палацу культури Київського політехнічного інституту. — Ми у процесі відродження України весь цей період, — сказав Павло МОВЧАН. — Представники громадськості змушені були сьогодні зібратися тут, щоб сказати суспільству і владі: ми ще є, ми не в минулому. Наші програми відродження і розбудови незалежної, суверенної, сильної і успішної країни, які ми оголошували на Установчому з’їзді Руху, залишаються такими ж актуальними, як і 30 років тому. І тоді, коли ми розробляли основоположні документи, коли з усієї України зібрали колосальний національний потенціал, якому самі подивувалися, що він ще зберігся, попри роки нищення і репресій, які застосовувала до нас Росія, ми беззастережно вірили в перемогу. Сьогодні змінилися політичні орієнтири, державні пріоритети, але не змінилася програма НРУ, яка була створена і запропонована українському суспільству. Свого часу українське суспільство підтримало саме цю політичну силу, особливо під час виборів до Верховної Ради України і місцевих органів самоврядування, бо вірили у спроможність своїх обранців за підтримки народу змінити країну. Вони створили Українську державу, сформувавши засадничі принципи її існування. Про це, як зберегти і продовжити розбудову країни говорили інші учасники круглого столу. — Чи потрібно було нашій владі відгукнутися на 30-річчя Руху? — риторично запитував Іван ЗАЄЦЬ, один із засновників цієї громадсько-політичної організації, народний депутат України багатьох скликань. — Для української, національно-свідомої — безумовно! Нинішня влада повністю промовчала, хоча є відповідна постанова Верховної Ради України попереднього скликання про відзначення важливих історичних подій. Там було зазначено, що 2019 року до цієї дати треба провести відповідні заходи на державному рівні. У відповідь — ані слова, ні півслова! Це велика помилка і нинішніх очільників держави, і всього громадянського суспільства. Створення НРУ стало переломною подією у національно-визвольних змаганнях українців за свою державність, за незалежність, яка фактично перекроїла всю політичну карту світу. Не помітити цього можуть або політичні сліпці, або вороги української держави і нації. — Без знання історії Руху — цього феноменального явища, врахування і використання його програмних завдань і досвіду боротьби, — говорив Іван Заєць, — не можна уявити і зрозуміти боротьбу українців за незалежність, вивірити нинішні орієнтири. Україна своєю незалежністю розламала тюрму народів — Російську імперію. А далі — світову комуністичну систему. Тогочасний рухівський період характеризується надзвичайною творчою роботою та твердістю духу найкращих представників нації. Сьогодні як ніколи Україна потребує патріотичної, української за духом і помислами влади. Рух був саме такою силою. Як політична сила він виростав знизу, з творчої ініціативи людей і насамперед як захисна реакція на загрози Росії. Микола ПОРОВСЬКИЙ, колишній голова Рівненської крайової організації НРУ, а потім завідувач оргвідділу центрального апарату Руху, правомірно зауважив: суспільству і досі нав’язують хибну тезу, що незалежність була подарована і впала з неба. — Незалежність, — сказав він, — була виборена у кривавій політичній боротьбі, починаючи з боротьби в кожному селі, місті, районі. Згадаймо, як наші рухівці, долаючи численні перешкоди, повсякчас наражаючись на небезпеку, возили з Литви підпільно надруковані листівки… Двоє кур’єрів Руху зникли безслідно. А скільки праці, скільки зусиль було покладено на організацію величезних маніфестацій національного духу: Ланцюг злуки від Львова до Києва, в якому взяло участь більше мільйона людей; відзначення 500-ліття Українського козацтва (300 тис. учасників) біля Капулівки тощо. Такі політичні акції гуртували український народ у боротьбі за незалежність. Без них, очевидно, не було б ні успішного референдуму 1 грудня, ні реалізації тих трьох стратегічних завдань, які поставив перед собою Рух. А це: проголошення Української незалежності; національне культурне відродження (було виконане наполовину); соціальна справедливість (не виконана). Георгій ФІЛІПЧУК, перший заступник голови Товариства “Просвіта”, академік НАПНУ, зауважив, що в ці дні по всій Україні з ініціативи ветеранів відбуваються заходи з відзначення 30-річчя організації. — Ми зобов’язані, — сказав він, — передати дві цінності, які були, є і будуть в НРУ. Ми не сприймаємо Рух як просто політичну інституцію. Ми не сприймаємо його як просто партію. Ми сприймаємо Рух як національний ідеал, як національні цінності, як україноцентричну політику зовнішню і внутрішню. Рух — як перспективу буття української нації. Тому відзначення цієї дати мусило б бути загальнонаціональною, загальнодержавною подією, незалежно від міркувань чиновників, незалежно від того, хто хоче мінімізувати це унікальне, феноменальне державотворче явище. Тоді на кін було поставлено найсвятішу і найвеличнішу цінність, за яку змагалися впродовж нашої історії багато поколінь, — українську державність. І цю цінність, яку вибороли, ми зобов’язані морально передати наступним поколінням як найдорожчу суспільну річ. Георгій Філіпчук наголосив, що нині українське суспільство перебуває в стані національно-культурної, гуманітарної амнезії. На узбіччя викинуті історія і пам’ять, і навіть українська мова — найвища духовна цінність. А в освіті насаджується полікультурність, хоча без власної національної культури, ідучи в Європу, така держава з амнезованим суспільством нікому не потрібна. Різні аспекти діяльності Руху висвітлили інші учасники круглого столу: Олександр ГУДИМА, Віктор КУЛИНИЧ, Богдан ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ, Ілько ШУТОВ, Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ та ін. Власн. інф. Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ Впевнений, що не в одного виникне запитання: чому дату утворення НРУ зараховую до знакових дат нової історії України? По-перше, тому, що НРУ, хоч спочатку і не був партією, проте у суспільній свідомості українців сприймався як альтернатива до КПРС. Правда, не всі позитивно сприймали цю альтернативу. По-друге, саме НРУ мав вагомий вплив на зміну ставлення світу до України та українських самостійницьких прагнень. Ще в середині 1989 року Україну за кордоном вважали зоною застою. Мені, етнічному українцеві, який тоді працював і проживав у Польщі, дуже важко було таке чути. Тим паче, що в Україні на той час уже активно діяла Українська Гельсінська Спілка, до якої я тоді мав честь належати, та Товариство української мови. Однак їхній інформаційний ресурс був надто слабким, щоб змінити тенденційне сприйняття України світом. Це було зумовлене не лише тим, що режим Щербицького вважався гальмом горбачовської перебудови, а тим (в кожному разі в Польщі так було!), що офіційна пропаганда з подачі Москви довгі роки виливала на голови обивателя страшну антиукраїнську їдь. Українців сприймали як націю рабів, яким байдужі почуття свободи та національної гідності. Закінчення на стор. 3 Напередодні на одному зі, здавалося б, проукраїнських телеканалів помпезно відзначали як найважливішу віху вітчизняної історії створення Національної федерації футболу України. І не згадали, що 30 років тому відбулася така визначна подія, як зародження Руху. Тої політичної сили, самовіддані подвижники якої фактично перетворили Україну з колишньої колонії на незалежну державу. “Сьогодні, на превеликий жаль, на цю розмову не спромоглися ні уряд, ні нова Верховна Рада України”, — з сумом і гіркотою відзначив голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан, відкриваючи в Укрінформі круглий стіл на тему “30-річчя Народного Руху України: про становлення держави”. Так само нехтували Рухом, його ідеологією і національнопатріотичними кадрами всі попередні уряди і президенти. ПРЕСТИЖНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ТЕРЕЩЕНКА ПРОСВІТЯНСЬКІ ТЕАТРИ В СЕЛІ МИКОЛА ТОМЕНКО ПРО МАКСИМОВИЧА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин