Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Найголовнішим елементом фестивалю стало запалення Ватри — символу об’єднання, підтримки, пам’яті”. · 5 Пам’ятаємо! · с. 5сторінка оригіналу ↗

Добрий чоловік в імперії зла Про життя і смерть Андрія Хвилі

Слово Просвіти, №38 за 2019 рік

Рік тому минула кругла дата в житті компартійного й українських митців. У публічному виступі заявив: “Треба рішуче покінчити також і з невір­ним ставленням до окремих працівників образотворчого фронту: ти — бойчукіст, працював з Бойчуком, значить, тебе треба “предать анафеме”, й не лише тебе, а й усіх твоїх внуків, правнуків і т. д. Не можна так ставити питання. Цьому треба покласти край”. І в тій самій доповіді — про самого Бойчука, якого він відчайдушно кинувся захищати: “Таких майстрів, як Бойчук, у нас небагато на Радянській Україні і в Радянському Союзі. Їм треба дати можливість працювати, щоб їх можна було використати, як слід, в інтересах пролетарської держави”. Гоголівського Вія така постановка питання явно не влаштовувала. 1935 роком позначено перший том другого академічного (після єфремовського) “Повного зібрання творів” Тараса Шевченка, виданого за редакцією Затонського та Хвилі. Величезну передмову до цього тому, датовану лютим 1934 року, написав той самий Андрій Ананійович. Як заступник наркома освіти, він ініціював наведення ладу в музеях — проведення повної інвентаризації музейних цінностей України. Тоді надрукували бланки інвентарних карток, які передали музеям. На них у правому горішньому кутку було вміщено напис: “Затверджено 26 лютого 1935 р. Заст. НКО — УСРР Хвиля”. Невдовзі він став “ворогом народу”, й особливо пильні музейники його прізвище закреслювали.1936 року Хвиля став фундатором і першим директором Інституту українського фольклору, відтак Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Кінчилось тим, що 13 серпня 1937 року його арештували. Під час Восьмого Надзвичайного з’їзду Рад СРСР його допитали Єжов і Каганович. Хвилю і його дружину розстріляли... В одному з донесень таємного агента Чорного, датованому 15 серпня 1937 року, читаємо: “...14 серпня, в другій половині дня я бачився в кіностудії з М. П. Бажаном, який одразу ж трагічним голосом спитав мене: “Ти чув, що сталося з Андрієм Ананійовичем?” Потім Бажан детально (він був надзвичайно схвильованим і засмученим) зупинився на особі Хвилі, заявив, що той є героїчною, легендарною фігурою, і що пожертвував своїм благом, а може, й життям, заради блага батьківщини. За словами Бажана, Хвиля, завдяки своєму надлюдському розуму, зміг протиставити себе одного всьому ЦК партії, добитися навіть того, що тов. С. В. Косіор на останньому з’їзді партії відзначив заслуги Хвилі перед українським мистецтвом, завдяки чому Хвилю було обрано членом ЦК партії. Сталінській політиці Хвиля протиставив одне — свою любов до батьківщини. За словами Ба-державного діяча Андрія Ананійовича Хвилі (справжнє прізвище Олінтер). Він народився 1898 року у с. Рингач у Бессарабії. З 1927-го був членом ЦК і Оргбюра ЦК КП(б)У. З 1936 р. працював начальником Управління у справах мистецтва при Раднаркомі УСРР.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин