Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Вернісаж · “Кожному з нас Бог поклав на душу багато талантів”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Вікно у творчість Валентини Давиденко

Слово Просвіти, №38 за 2021 рік

Мистецька галерея Бібліотеки імені Миколи Руденка (Київ) запросила на відкриття виставки живопису та графіки поетеси, перекладачки, журналістки та художниці Валентини Давиденко “Вікно”, де вона представила різні жанри своєї творчості. Втілити цей проєкт у життя запропонувала директорка Централізованої бібліотечної системи Дарницького району, заслужений працівник культури Оксана Головата, з якою пані Валентину познайомив свого часу письменник Микола Сом під час відкриття її виставки в галереї “Печерська”. Відкриваючи нову виставку, пані Оксана зазначила, що всі охочі мають можливість не лише оглянути експозицію, а й особисто поспілкуватися з авторкою, дізнатися з перших уст, як вона створює свої роботи. Подякувала пані Валентині, що погодилася провести свою виставку у стінах бібліотеки. У найближчих планах – організація низки екскурсій, які познайомлять читачів бібліотеки з новою експозицією. – Дуже рада, що моя нова виставка відбувається саме у галереї бібліотеки. Для мене бібліотекарі близькі, які вчителі, – зізналася Валентина Давиденко. – Адже мої батьки були педагогами. У чотири роки я вже читала, і бібліотека стала тим середовищем, у якому змалку знаходила розуміння. Сьогодні світ наблизився до гуманітарної катастрофи. Він стає більш динамічним, технізованим, але й більш прагматичним і жорстоким. Залишаються поза увагою багато гуманітарних проблем, пов’язаних із людськими переживаннями й почуттями. На цих проблемах фокусували увагу ще античні філософи. Вони знали, настільки важливе значення духовного сегменту для здоров’я соціуму загалом. Попри все, література і мистецтво живуть, розвиваються. Плоди українського мистецтва рясні й багаті. Але ставлення до них молодшого покоління вже зовсім інакше. Нині виробляються нові типи поетичного і художнього мовлення. Тому підходи до роботи з молоддю мають бути також особливими… Те, що сьогодні роблять бібліотекарі, зокрема бібліотеки імені Миколи Руденка, – справжнє подвижництво. Своїми гуманітарними проєктами, як донорськими краплями, вони живлять суспільну кров. Поезія для людей необхідна так само, як ноти для музикантів. А багатоплановість і багатоманітність тих виставок, які проходять у цій бібліотеці, формують художній смак. У живописі я залишаюся імпресіоністкою, так само як і в поезії. Півтора місяці тому відбулася моя виставка в Національному музеї літератури України. Там я представила лише художні полотна. А сьогодні презентую більше робіт, серед яких також графіка олівцем та акварелі. Назвала нову виставку “Вікно”. Це вікно батьківської хати, вікно мого бачення світу, а, можливо, це й вікно в інші світи. Тут ви побачите враження від тих місць, де я побувала, тих тем, якими я зацікавилася. Наприклад – етруски в Італії, антика в Греції. Сподіваюся, що кожен знайде в моїх роботах щось близьке саме йому. Тримаю в руках нову книжку в душі дітьми. Бажаю кожному, аби щастя було з вами. І не тільки в якийсь момент, а завжди. На київській виставці представляю серію “Риби”. Почала її з “Доісторичної риби”. Поруч – “Риба філософ”, “Загадковий краб”, “Здивована риба”, яка побачила якусь красу на морському дні, символ достатку – “Черепаха”. А ще “Риба-батіг”, що є символом чоловічого захисту. Насправді таких риб у світі не існує, це витвір авторської фантазії. Думаю, що працюватиму над цією серією і далі. Поруч триптих – “Гармонія душі”. Дуже люблю духовні свята: “Різдво”, “Великдень”, “Трійця”, “Покрова”, на цю тему в мене багато картин. На центральній роботі триптиху символічні писанки, а з двох сторін символ Берегині, який оберігає нашу душу. У роботі “Охоронці дива” хотіла показати, що у кожного є своє диво, свої заповітні мрії. Намалювала двох містичних пташок, які оберігають це диво, щоб воно обов’язково збулося. Ми назвали виставку “Дерево з казкових снів”. Розпочалося все зі звичайних стовпчиків дерев. Беру їх до рук і бачу, що кожен стовпчик має свої лінії, свій ха-своєї близької подруги Уляни Глібчук “Дівчатка”. Уляна – журналістка і прозаїкиня, це вже друга її книжка. До створення видання я долучилася як художниця. Оформила обкладинку та розділи книги своєю графікою. За останні кілька років я переклала великий масив італійської поезії від ХІІ століття до нашого часу. Це майже 70 авторів, які ніколи не перекладалися українською мовою. Серед них такі імена, як Лоренцо Медичі. Він був не лише державником, але й надзвичайно цікавим поетом. Насправді ці поети говорили такою поетичною мовою, як і ми сьогодні – талановиті образи, яскраві метафори. Лоренцо Медичі як політичний діяч, державник дбав про культуру та мистецтво, був меценатом художників та поетів. І напевно робив це не тому, що йому хотілося слави (мав її й так доста). Він знав засадничі закони суспільного буття: художники і письменники повинні мати особливий статус у суспільстві, аби розвивати духовність, бо бездуховне суспільство потенційно стає рабським… Валентина Давиденко подару! вала бібліотеці свою книжку “Ніч! на вежа”, яка витримала вже два видання, і прочитала поезії з цієї збірки. рактер, свій настрій. Я їх розписую так, ніби відчуваю душу цих стовпчиків, а деякі фігурки так і залишаються чорно-білими. Це, як і сни, що бувають кольоровими або чорно-білими. Тепер я дістаю з кошика дровиняки, оглядаю кожну. Якщо щось зачепило, то прибираю його від каміну і починаю з цього творити нову казку. А ще я розписую дерев’яні писанки. На одній з них пташка, яка оселилася в дереві, сама природа створила для цієї роботи око і хвіст. Далі розписи: “Берегиня”, “Радість”, “Дві пташки”, “Зелені квіти”, “Рух – це життя”, “Цвітиця – мрія”. Беру деревину і вже бачу, що там живуть ці образи. Духовним святам присвятила роботи “Медовий спас”, “Яблучний спас” і “Горіховий спас”. Саме на Горіховий спас пекли перший хліб з нового врожаю. Тут я намалювала і горіхи, і рушники. Кожну роботу створюю порізному. Але ніколи не знаю, якою насправді вона буде. Сама природа підказує, як я маю її робити. Матеріали підготував Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин