Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче 6 · “Я був настільки вражений її · тисячолітньою історією та культурою, · що не міг не закохатися в неї”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Перекладачі Шевченкового університету (до Міжнародного дня перекладача)

Слово Просвіти, №38 за 2021 рік

Віталій РАДЧУК, доцент кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка Перекладати вчили в Шевченковому університеті з часу його заснування. Спочатку переклад служив засобом для опанування давньої греки й латини, а також сучасних іноземних мов, особливо тоді, коли викладали ці мови не іноземці, схильні до так званого прямого методу (тобто без залучення рідної мови студентів). У ХІХ ст. ще вважалося, що коли ти знаєш більше однієї мови, то вже й перекладач. Від початку ХХ ст. буремні події, технічні інновації та інформаційний вибух висунули вимогу професійного перекладу по всьому світу. Нині в добу ІТ потреби в перекладі безпрецедентні. Попри те, що вже й ґаджет тлумачить голосом із голосу, кваліфікованих перекладачів треба дедалі більше. Фах перекладача у нас і за рубежем став масовим. Неабияким майстром перекладу був перший ректор університету Св. Володимира М. Максимович (1804–1873). Яскравим взірцем його натхненної праці є поетичне тлумачення “Слова про Ігорів похід”, уривок з якого характеризує свою добу і особистість поета в антології М. Москаленка “Тисячоліття” (К., 1995). У 20-х і до кінця 1934 р. читав вікопомні лекції з історії літератури та перекладу в КІНО, як називався тоді наш заклад, поет-неокласик М. Зеров (1890– 1837). Для студентів, а серед них були й такі обдаровані, як Г. Кочур, це була творча лабораторія, адже історію перекладу лектор гармонійно поєднував з теорією, критикою, методикою та практикою. І тоді, і надалі чимало викладачів-філологів Університету (та й не лише філологів) були плідними перекладачами. Поліглот А. Білецький (1811–1995) та його учні – лише один із прикладів. Перекладацький відділ відкрили в Університеті імені Тараса Шевченка 1962 р. У 1971 р. тут постала й перша кафедра теорії та практики перекладу, яка далі, у 1982 і 2003 рр., ділилася, засвідчуючи зрослі потреби і спеціалізацію в галузі, її бурхливий розвиток, розширення кола робочих мов, а з тим і розгалуження давньої дослідницької традиції. На кафедрі “теорії й практики перекладу” завжди працювали цікаві особистості, ентузіасти своєї справи, майстри перекладу, такі як В. Лазня (з якого Ю. Дольд-Михайлик писав образ героя-розвідника у романі “І один у полі воїн”), Г. Шаванда, А. Калік, Г. Довженко (чию оксфордську вимову переймала в 1971–1973 рр. моя академгрупа), К. Сухенко, О. Чередниченко, Н. Алесіна, В. Шиманський, К. Тищенко (засновник першого у світі Лінгвістичного музею), В. Сизоненко, В. Карабан, М. Венгренівська, О. Семенець, В. Резаненко, І. Свінцицький, І. Задоріжний, О. Панасьєв, Я. Коваль, Т. Кияк, І. Сойко, Л. Коломієць, М. Іваницька, С. Саєнко. У 1979–1994 рр. в Університеті видавався науковий журнал “Теорія і практика перекладу” (вийшло 20 випусків). Першу кандидатську дисертацію з перекладознавства 1963 р. і першу докторську 1971 р. захистив В. Коптілов (відомий далі і своєю працею в ЮНЕСКО), а в 90-х з ініціативи наших вчених було запроваджено й саму спеціальність 10.02.16 “перекладознавство” в номенклатурі наук. Відтак студій перекладу помітно побільшало, надто ж в Інституті філології КНУ, де в пошуках новизни плекають наукові традиції. Тепер в Україні тисячі й тисячі перекладачів вишколює і кваліфікує за навчальними дослідженнями понад сто університетів (до 1991 р. лише наш та Харківський ім. В. Каразіна, де новий фах з’явився 1966 р.). В Інституті філології КНУ, випускники якого перекладають на всіх широтах та меридіанах і який в Україні вважають провідним у галузі, переклад нині додається до багатьох спеціальностей та мов (вже й східних) як супровідний фах, а в рамках тяглого західного “мейнстриму” виразно стоять популярні спеціалізації з художнього, галузевого й усного перекладу. “Велич професії в тому, що вона об’єднує людей”, – писав А. де Сент-Екзюпері у “Планеті людей”. Нас, перекладачів, єднає й те, що ми, ламаючи мовні бар’єри, об’єднуємо воєдино всю розмаїту планету людей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин