Пошта “СП” · “Патріотична громадська організація не може залишатися байдужою, надто в час жорстокої війни московії проти України”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Симон Петлюра і пам’ятник Котляревському
Слово Просвіти, №38 за 2023 рік
12 вересня 1903 року в Полтаві відбулося відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Попри те, що кошти на пам’ятник було зібрано українською громадськістю ще у 1895–1898 рр., російська імперська влада всіляко відтермі! новувала надання дозволу на його встановлення. Та завдяки наполегливим зусиллям українських інтелектуалів!патріотів заборони здолали. Стаття про початок робіт зі зведення пам’ятника Котляревському – один із перших журналістських дописів Симона Петлюри, надрукованих у “Літературно!нау! ковому вістнику”. (Через цензурні заборони української пре! си на підросійській Україні тоді не існувало, тому часопис, що виходив у Львові, був виданням, яке об’єднувало авторів Га! личини, Буковини та Наддніпрянщини). Далі – стаття журна! ліста, літературного оглядача та майбутнього голови Дирек! торії Української Народної Республіки Симона Петлюри.
“Пам’ятник Котляревському в Полтаві нарешті вже почали будувати з 29 квітня. Тепер копають канави для фундамента і звозять необхідний матеріял для будівлі... Кажуть, що за 2-3 місяці пам’ятник буде готовий зовсім і восени думають урочисто святкувати його відкриття... Стояти пам’ятник буде на Протопоповській вулиці, т. є. на такім місці, що найменьш відповідає значінню пам’ятника. Але що робити... Полтавські “гласні” замало освічені, замало знають роль Котляревського в нашому національному відродженню, щоб відповідно цьому піклуватись про те, щоб поставити пам’ятник поетові на якомога кращому й людному місці. Вони (принаймні більшість із них) залишають кращі місця для тих пам’ятників, що колись то ще поставлять “більш значним (?) людям”, ніж Котляревський: Петрови Першому, Гоголю!.. Гласний Ринденко (+в), місцевий купець, прямо казав у салі маґістрата, коли балакали про вибір місця для пам’ятника: “Этотъ, какъ его, Котляревскій, не заслуживаетъ Петровской (краща вгороді) площади”... Залежить від того безперечно, з якого боку дивитись на діло. Коли так, як дивиться Ринденко (+в), то справді “этотъ, какъ его, Котляревскій”, про якого він тільки й знає, може, що він Котляревський із Полтави, – не заслужує Петровської площі... Але досадно те, що иньші “гласні” так мало свідомі своїх обов’язків перед пам’ятю поета, перед тими, що давали свої трудові копійки для пам’ятника і були певні, що полтавський маґістрат справдить надії цілої свідомої частини українського суспільства... Стидно полтавським “гласним”; сором також і тутешнім українським діячам, що допустили впливати на діло таким добродіям, як Ринденков і т. и. (Літературно
науковий вістник (Львів). – 1902. – Книга 7. – Хроніка і бібліографія, С. 1). Пам’ятник Івану Котляревському в Полтаві – перший в іс-
Полтава, 30 серпня (12 вересня) 1903. Урочисте відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Фотограф Михайло Фріденталь. Фото з архіву Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського торії пам’ятник українському письменнику, поету, драматургу і громадському діячеві, засновнику сучасної української літератури. Збудовано в місті, де Котляревський народився і прожив більшу частину життя, на громадські кошти – було зібрано 11768 карбованців 67 копійок. Зрештою дозвіл на встановлення пам’ятника було отримано, однак зробити надпис українською мовою на постаменті так і не дозволили, з приводу чого Микола Міхновський написав гнівного листа тодішньому міністру внутрішніх справ. Урочисте відкриття пам’ятника 30 серпня (12 вересня) 1903 року перетворилось на велику національну акцію, на якій були присутні численні діячі української інтелігенції та культури, в тому числі делегати з Гали-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
