Інформаційний простір · “Слово Просвіти” позиціонує себе як культурологічний тижневик, але осторонь доленосних подій не стоїть”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
З ким воюють “старі” газети
Слово Просвіти, №38 за 2023 рік
Помиляється той, хто вважає, що друковані видання стали надбанням історії. Так, значна частина столичних, республіканських газет після 24.02.2022 р. припинила своє існування, але є ті, що залишилися.
Зі “Словом Просвіти” в метро світліше
Наразі в небагатьох кіосках “Преса” в Києві, наприклад, аж в одному на весь Хрещатик – поруч із популярною станцією метро – можна придбати три відомі вкраїні газети: “Сільські вісті”, “Україна молода” і “Слово Просвіти”. Виходять вони один раз на тиждень і надходять у продаж в обмеженій кількості. При цьому найшвидше розкуповують “Сільські вісті”, вочевидь через помірну ціну – 7 гривень. Припускаю, що з тієї суми редакція одержує дріб’язок у свій бюджет, виходить, колегам більш важливо, щоб видання нагадувало про себе бодай таким чином. Ці три, незалежні ще з минулого віку, видання мають свою цільову аудиторію, але їх об’єднує прагнення висвітлювати події російсько-української війни, розповідати про воїнів і волонтерів. Наприклад, у “Сільських вістях” такі матеріали виходять під рубрикою “Неоголошена війна” і під промовистими заголовками: “Музика для окупантів” (№32), “Бавовна-сіті та “шляхи НЛО” (№35), “Сезон бавовни триватиме” (№33), “Валерій Залужний: “Це вам не шоу” (№27) тощо. Є в цій газеті і зарисовки про захисників: “Той, що рушить гори” (№18), “Україна за його спиною” (№32), “Комусь треба виконувати цю роботу” (№33), “Татів годинник відраховує перемогу” (№34). Для протидії російській пропаганді видання також знаходить місце. Так, під рубрикою “Увага: фейк!” (№33) розвінчуються вигадки ворога про те, що буцімто “українці хочуть бачити путіна своїм президентом” і нібито “в Україні примусово мобілізують понад 80% чоловіків”. Видання не оминає й інших гострих тем, пов’язаних з війною, зокрема повідомляє про те, як 27 серпня в Києві на Майдані Незалежності відбулася акція на підтримку бійців Маріупольського гарнізону, які 500 днів перебувають у російському полоні. “Загалом на акцію вийшло близько 200 осіб. Це вже не перший такий захід. Кожен із них – це заклик до влади, суспільства, всього цивілізованого світу не забувати про українських полонених”, – пише журналістка Руслана Зінченко (“Сільські вісті”, №35). Це не єдиний приклад гарячої тематики на газетних шпальтах, бо щономера під рубрикою “Дослівно” друкуються висловлювання відомих військовослужбовців, лідерів громадської думки. Ось кілька цитат: Костянтин Ільченко, радник Центру стратегічних досліджень, ветеран АТО/ООС: “Українці стали звикати до війни. Вона поступово перетворилася на буденність, щось таке, що вже не призводить до потрясінь. А разом із війною ми так само звикаємо і до того, що політики із чиновниками розкрадають країну. Українці готові вмирати в окопах, але ж не готові взяти за лацкан піджака сволоту і спитати з неї прямо тут і зараз. Таке враження, що на нас накинули морок безглуздя.” (№25). Юрій Касьянов, військовослужбовець, волонтер: “Країна не перетворилася на військовий табір, оборонної промисловості не створено, воєнні успіхи даються страшною кров’ю, корупція не зменшилася ні на йоту, “еліти” розкошують, прості українці жебракують. “Єдиний марафон” видихнувся. Така реальність. І з цим треба щось робити. Потрібні нові цілі, нові лозунги, нові люди.” (№35). Стежить за подіями війни і “Україна молода”. Є кілька постійних рубрик: “На фронті”, “Героям – слава!”. Але і під іншими рубриками друкуються важливі матеріали. Ось, приміром, інтерв’ю із заступником директора Соціологічної групи “Рейтинг” Любомиром Мисівим, який заявляє: “Показник упевненості в перемозі – стабільний”. Ще газета сміливо береться за такі складні теми, як оборонна промисловість і технології. Так, цілу шпальту під заголовком “Самі, самі, самі…” (№35) присвячено українському військово-промисловому комплексу. “Зараз – золотий час для українського ВПК, тому що є можливості реалізувати всі напрацювання, всі розробки, які були накопичені останніми роками”, – відзначає авторка статті Наталя Нападовська. Видання знайомить із маловідомими для широкого загалу досягненнями в економіці в статті “Іграшки” для дорослих”, де йдеться про вітчизняні симулятори протиракетних комплексів, на яких навчаються знищувати ворога бійці ЗСУ. Вони більш технологічні, ніж їхні реальні аналоги, зазначає газета. А от у політичній площині “Україна молода” налаштована критично. Так, у статті “Фронт б’є по рейтингу” авторка Тетяна Пархомчук шукає відповідь на запитання, чому помінялись наративи влади від “війна за 2-3 тижні” до “війна надовго”. Але справжнім відкриттям для мене стала активна, наступальна позиція газети в інформаційній війні. У статті під назвою “Інфобур’яни, які не здатні уповільнити ЗСУ” науковці Олена Іщенко, Тетяна Ковальова, Володимир Садівничий розмірковують над тим, як розпізнавати нісеніт-
Ветеран шахтарської праці і громадський діяч з Донеччини Микола Волинко ниці і відверту брехню у російській пропаганді щодо контрнаступу України. Автори надають приклади із публікацій російських пропагандистських медіа і наголошують, що їх мета незмінна: “Перекрутити, висмикнути фразу, приписати мовцю те, що він не говорив. Тобто розрахунок роспропагандистів-маніпуляторів на невміння та/або небажання читати те, що написано у першоджерелі”. У цьому ж випуску №35 від 30 серпня “Україна молода” в статті “Зброя судного дня?” розповідає про стадії, які пройшла брехлива інформаційна кампанія Росії про нібито ядерні загрози з боку України. “Хвиля за хвилею поширюються фейки в інформаційному просторі не лише росії, ай багатьох інших країн. Яка їхня мета? Врешті-решт, як їм протидіяти?” – запитують автори статті – науковці Ірина Іванишин і Максим Стріха та аналітик Богдан Олексюк. Дестабілізувати і шкодити Україні – так визначають справжню мету інформаційного терору агресора автори статті. При цьому відзначається, що для деконструкції фейків про “українську “брудну бомбу” чи “біолабораторії США в Україні” добре попрацювали українські офіційні інституції, українське експертне середовище, насамперед науковці. На мій погляд, “Україну молоду” теж можна долучити до переліку учасників протидії інформаційній агресії не тільки через названі фахові публікації. Виявляється, це видання реалізує спецпроєкт – онлайн-курс з медіаграмотності “Читай. Аналізуй. Розумій”, розрахований на учнів старшої школи та профтехучилищ. Як інформує газета, він покликаний розтлумачити значення інформаційної гігієни і передати життєво необхідні навички з протидії та виявлення російської дезінформації. До проєкту залучені справжні фахівці з протидії ворожій пропаганді, серед яких газета називає Наталю Стеблину – докторку політичних наук, кандидатку наук із соціальних комунікацій, медіааналітикиню й спікерку першого модуля відеокурсу. До слова, Наталя Стеблина добре відома активною участю в різноманітних проєктах Інституту демократії імені Пилипа Орлика. “Слово Просвіти”, як і “Україна молода”, теж виходить на 16 шпальтах, позиціонує себе як культурологічний тижневик, але осторонь доленосних подій не стоїть. Майже кожен випуск відкривається матеріалом позаштатного оглядача Віктора Скорика на воєнно-політичну тематику. Автор прагне писати фахово і водночас образно про перебіг війни. Як приклад – стаття “Вистраждані ЗСУ врожаї будуть зібрані” (№35), де автор ділиться враженнями від операцій наших військ і потім підсумовує: “Загалом мій прогноз на осінь позитивний. Ті врожаї, що наші воїни вистраждали, викохали протягом весни і літа, будуть зібрані. Зрозуміло, що всю роботу цього року ми не закінчимо. Війна буде тривати і наступного року. Важливо також розуміти, що життя майже ніколи не є лінійним процесом, а війна тим більше”. Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, яке є засновником тижневика “Слово Просвіти”, останнім часом провело кілька круглих столів, присвячених безпековим питанням, і це знайшло відображення на шпальтах. Наприклад, у статті “Як подолати безпекові проблеми” (№34) народний депутат України кількох скликань Іван Заєць стверджує: “Без антипутінської коаліції нічого не вийде”, заслужений юрист України Микола Голомша пропонує скликати ООН після кожного удару по Україні, а науковець, голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимир Семистяга заявляє: “Наша мета – консолідація української нації та її керівництва”. Більш широко, скоріше глобально, розглядає гарячу тему Герой України, колишній політв’язень радянського режиму і народний депутат України кількох скликань Степан Хмара у статті “Війна російської імперії проти України – Третя світова війна” (№32–33). Маючи за плечима величезний досвід, автор висловлює чимало думок, важливих для розуміння безпекової ситуації в світі і місця в ній України, але чи будуть вони почуті? До речі, “Слово Просвіти” наразі чи не єдине друковане видання, що надає змогу висловитися діячам, які створювали нашу державу… В одному з останніх випусків “Слова…” академік НАПН Георгій Філіпчук наголосив, що культура теж є сутністю війни. Відчувають це і чимало захисників і захисниць, які з культурного фронту пішли на війну справжню. Про них тижневик не забуває – друкує не тільки зарисовки про героїв, а й їхні твори. Так, вийшли у світ: стаття Ірини Головай про Романа Семиса-
Надія Кир’ян працює листоношею і пише вірші ла “Актор, Поет і Воїн” (№34) і добірка його віршів; фронтові нотатки письменника, а тепер військовослужбовця Юрія Сиротюка “Стоїть і б’ється фортеця Бахмут” (№15) та інші. Не можна обійти увагою інтерв’ю з Шевченківським лавреатом 2023 року, кобзарем, військовослужбовцем Тарасом Компаніченком, що вийшло під афористичним заголовком-цитатою “Сяє небо, гра земля, йдемо в бій на москаля”. На мою думку, ці три газети, зокрема, чи не найстарша в Україні – “Сільські вісті”, що виходить з березня 1920 року, збереглися, бо на державне фінансування ніколи не розраховували. Невелика допомога Мінкультури “Слову Просвіти” – в минулому. Досвід виживання в незалежному статусі знадобився. Видання, що наразі вистояли і надходять до передплатників, не прогнозують своє майбутнє, адже щоб зберегти невеликі колективи, дві з трьох редакцій ще до війни залишили офіси і працюють вдома, ще одна збирається двічі на тиждень. На рекламі сьогодні не заробиш, це аксіома, а на підтримку від держави може розраховувати лише дуже далекий від українських реалій оптиміст. Між тим, є інформація, що “Укрпошта” планує підвищити тарифи на свої послуги, а уряд своєю чергою скасує пільги на ввезення в Україну газетного паперу, і він подорожчає. Ці дії можуть призвести до припинення випуску не тільки “старих” всеукраїнських газет, а й місцевих.
Ігор ЗОЦ, журналіст Фото Юрія БОНДАРЯ та автора
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
