Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Народе, свячусь тобою, Щастям твоїм і горем, Сонцем свячусь і полем, Славутою-повноводом”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

“Читайте Дробаху!” – радив Петро Сорока

Слово Просвіти, №38 за 2023 рік

Хіба ж це не містика? Але про все по порядку. І хоча цій історії вже рік, хочу поділитися нею з читачами. лігенції на Київщині і завжди підтримує школу української мови в цьому місті. Уродженець Запорізької області (25.08.1938 р.) Родові корені з Маньківського району на Черкащині, що межує з моєю рідною Тальнівщиною. Після закінчення педагогічного університету, отримавши фах вчителя української мови і літератури та німецької, вдарив лихом об землю (зі слів Дробахи) і поїхав у Галичину, бо жити і працювати в умовах тотального антиукраїнства більше не міг. На заході України вчителюватиме. Згодом з товаришем поїде на будівництво Київської ГЕС. Працюватиме арматурником на залізобетонному заводі в місті Вишгороді, водночас викладатиме німецьку мову у вечірній школі робітничої молоді. На громадських засадах створює історичний музей, організовує літературну студію “Малинові вітрила”, куди запрошуватимуть інтелігенцію з Києва. Познайомиться із Василем Стусом, В’ячеславом Чорноволом. Братиме участь у розповсюдженні самвидаву, розмноженні фотоспособом книжок Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Євгена Маланюка, Симона Петлюри, Дмитра Донцова. “У 1969 році у видавництві “Радянський письменник” виходить перша поетична книжечка Олександра Дробахи “Папороть”, яку поріжуть… на макулатуру”. Після цього рядка мені аж тенькнуло всередині… Адже переді мною була та сама “Папороть”, рідкісна на сьогодні збірка, яка дивом вціліла. Це її автор свого часу був заступником голови Київської обласної організації УРП, одним з ініціаторів створення Конгресу українських націоналістів, Конгресу української інтелігенції, також – головою Вишгородської організації НРУ, заступником голови Київської “Просвіти”. Автор збірок поезій: “Папороть” (1969), “Твердиня весни” (1983), “Вишгород серця” (1987), “Українська весна” (2000), “Чар-цвіт рути” (2008), трьох книжкових проєктів “Велике серце Гетьманщини” (“Просвіта”, 2008), “Царство Катерини” (“Смолоскип”, 2011), “Українські таємниці Франції” (“Смолоскип”, 2012). Ознайомившись із життєвим шляхом Олександра Дробахи, зрозуміла наполегливий заклик Петра Сороки: “Читайте Дробаху!” Чистота і святість справжнього поетичного слова дається з Неба після великих особистісних зусиль, духовних страждань і випробувань, зрештою, напрацювань. *** Поети не сплять ночами, Чаклують поети вночі. Із нервів і власної крові Кують, вичакловують зорі, А вранці, розбиті й щасливі, Вітрам віддають на крила Небесне живе зерно. І падають зорі з вітрами В рахманний чорнозем душ, І сходять над світом Сонцями. *** Чим я був і чим я стану: водою доброю Дніпровою, солоною краплею океану, в рідному полі вербою-журбою? Всім я був і всім я буду Там за років рікою. Тільки не хочу я стати, люди, Людською сльозою гіркою! *** Народе, свячусь тобою, Щастям твоїм і горем, Сонцем свячусь і полем, Славутою-повноводом. Свячуся олімпом хліба, Зерна важкого, ядерного, Піснею твоєю древньою – Чистою Іпокреною; Тарасовим гнівним словом, Живою водою історії, Калиною нашої слави, Цвітом вишневої долі. Олександр ДРОБАХА …Ось хто був взірцем для нашого краянина Петра Сороки. Набираймо в свої серця чарунки Слова, яке будить до думки і спонукає до дії.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин