Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №39 за 1997 рік

Слово Просвіти, №39 за 1997 рік

; х і ус ЛЮ «РУ Т-є Йо фа й ре, го 4 Тженів КО / Я, МОЖЕ, ця СЕЧІО ДЦЯЯРІ і-й Р зт РОВУ РЕ Слово ПРОСВІТИ переміни, зміни царювань, великі землетруси, розмноження нового Вавилону (слово «Вавилон» вживає також Іван Богослов), зловісний нащадок якого розростеться після першої жертви-покути, і це триватиме лише сімдесят три роки і сім місяців, а затим пустить паростки та, котра так довго була безплідною, починаючи з 50-го градуса, і яка поновить усю Християнську Церкву». П'ятдесятий градус - меридіан, котрий заневеликими неточностями (лінії кордонів), опоясує з півдня сучасну Росію. Із сказано- го в цитаті може викликати запитання тільки: «після першої жертви-покути». Також жертвою нової! релігії став Ленін, котрий перед смертю збожеволів і помер у тяжких муках і якого и досі не хоче прийняти земля. Писання Нострадамуса про цей період мало чим відрізняються від «Об'явлень Івана Богослова». Навіть слово «Вавилон» у них вживається у тому самому значенні. Різниця у більшій метафоричності письма автора «Об'явлень...» івабсолютній часовій точності пророка з Франції. В «Об'явленнях Івана Богослова» є такі рядки: «15 | говорить (Ангол) до мене: «Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. 16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, - вони зненавидять розпусницю, спустошать п й обнажать, і з"їздять її тіло, ї огнем пспалять». Чи не так сталося? Скільком республіканським «царям» допекла Москва-столиця, де концентрувалося все корисливе, закостеніле, жорстоке, догідливе І брутальне? Звірина-компартія побачила, що її релігія марксизм стала предметом використання. Вже не вчення «змія» зробилося головним, а жреці та ті, хто їх обслуговував. І все те гніздилося в Москві. Тому-то й зненавиділи «розпусницю» царі | звірина викрили («обнажили » ) діяння її, з'їли тіло Ії: Москва, як столиця «Вавилону», перестала існувати. А огнем її спалив Б. Єльцин. Згадаймо, як горів останній оплот «срозпусниці» -- споруда імперськобільшовицького парламенту. При осмисленні сказаного виникає кілька запитань: 1. Як могли люди, один Із яких жив 4,5, аїнший - 19 століть тому, з такою дивовижною точністю знати (не передбачити, а саме знати) про події нашої, не такої вже й далекої історії? . 2. Чому свої писання вони побудували в завуальованій формі? 3. Чи піддається все, що пов'язане з числом звірини, осмисленню матеріаліста? Щоб пояснити перше, слід припустити, що існує надчасовий вимір, де все, що бупо, є і буде, вже є, і що ці двоє мандрували над століттями (над часом). | що подорожували вони не тілесно, а, як пише св. Іван Богослов, у дусі, тобто самою сутністю, без «скафандра», яким є тіло. Або їм було дано Божою Силою проникнути у «конструкторське бюро» та побачити вже готове «накреслення» майбутніх подій, які мали статися у земному світі; побачити їх у «голографічному» зображенні та вжахнутися. Єдиним, що пов'язує той «макет», ту «програму» Вселенського розуму зі світом, де вона мала реалізуватися, була метрика часу, початком якої став відлік років від дня народження Їсуса Христа. Це на ній -- метриці було зроблено основну «зарубку» -- 1881 і названо її числом звірини. Що ж до завуальованої форми писань... У стародавні часи мудрість цінували вище за золото. Так само, як дорогоцінний метал оберігали від марнотратника, так 1! справжні знання ховали від натовпу. Мабуть, це одна із причин, що всі окультні книги, 1 Біблія також, несуть у собі більше підтексту, ніж тексту. Їх ніби зорієнтовано на тих, хто не намагатиметься використати знання на шкоду іншим. Така була традиція. Але найголовніша причина «густої вуапі» -- небажання Вселенського Розуму висвічувати свої плани перед смертними. Адже тод) з'явилися б бажаючі перешкодити тим жахливим, але, мабуть, потрібним епізодам дна кщо пояснення на перші два запитання -- суто гіпотетичні, то значення числа звірини можна осмислити 3 матеріалістичних позицій. Справді, перехід «Батька-Сонця» з одного знаку Зодіака в інший пов'язаний з великими змінами у мого впливі на «Матір- Землю»: це гравітація, і вібрації, і радіації, | магнетизм, іще багато знаного й незнаного. 1881! року почався новий підцикл сонячної сили, який за своєю природою повністю відрізняється від попереднього, що тривав 2160 років. Його вібрації стають інтенсивнішими; вся людська природа настроєна у вищому п ключі. Так само, як звичайний знак Зодіаку визначає характер, ментальність т зрештою долю пюдини, так ; сонячні підцикли (2160 років) визначають особпивості всієї пюдської раси (цивілізації). На небесному годиннику позначено гіднесення й падіння націй, імперіи і Сімей у повній відпоОвВІдД0нОСТІ ІЗ впливом Сонця І пла- Вінні кції Р РР що - б. ПА РТ паці нав негна Землю. З переходом Сонця з одного знаку в інший змінюється й сама полярність планети. Напевне, Зодіак Сонця и земний Зодіак - не те саме. Що ж являє собою підцикл Водолія, в якому опинилося людство, починаючи з 1881 року? Це знак чоловічий, позитивний; за характеристикою він інтелектуальний, науковий, філософський, артистичний, інтуітивний і метафізичний. Це г спричинило боротьбу елементів, невпевненість, розгубленість. | це триватиме доти, доки елементи попереднього не будуть зовсім витиснені новими. ж " й НА ЖАЛЬ, зміна сонячних підциклів збіглася (а, може, це й не збіг) із лихою подією «найтемнішим, найпрогляднішим за всю історію людства затемненням Сонця» (в ізотеричному плані, за Нострадамусом), або ж, що те саме, з наближенням похмурого орба 1 його густої тіні, якавкрила Землю. Люди окультного вчення знають, що з центру астральних областей «першого братерства» (що в самому орбі) формується | потім проектується на «друге братерство» (вже земне) дух ОПЖІ, крутійства, грабіжництва, вб вства й лицемірства. Це живить ідейно й енергетично темні сутності (зерси) земного світу. Психічний вплив орба поширюється в «інтелектуальні вихори» раси, де його еменації нишком, хитро и підступно отруюють сам простір, який складає генетичний план життя людини. Звідти невидимий чорноокультний струмінь проникає в самі внутрішні «складки» людського духу і набуває такої влади над душею, що навіть у найглибших, найпотаємніших куточках суто людського (безкорисливого, чистого) серця з'являється липка гидота егоїзму (для себе). Вплив чорного сателіта легко простежується, якщо порівняти звірячу несамовитість перших лицарів революції і руинування під їхнім впливом всього людського в людині й суспільстві. З приходом у цей світ «зерсів» з'являється такий дивовижний феномен, як «брат на брата», «синна батька» і зрештою країнець на українця». ікщо подумки накреслити криву звірств, що їх було завдано людині й народам, від Леніна до Горбачова, то вона, починаючи зі см м Сталіна, різко падає. кщо порівняти людей тієї доби, котрі мали «образ звірини» -- партійний квиток, | сучасну нам молодь, то можна помітити ивну, не властиву вікові особливість -- ільшість старих людей, коли йдеться про марксистські принципи, стають не просто непримиренними, а несамовито агресивними. Кожен із таких немовби позначений міткою сатани, Сказати, що їх перевиховано - нічого не сказати. Їх «відштамповано» облудними словесами, вних підмінено саму сутність людини якоюсь іншою. Та повернемося знову до «Об'явлень...» У главі 18 «Загибель Вавилону» пишеться: «Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба і що владу велику він мав. | земля світилася від слави його. | він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів / сховищем усякому духові нечистому, / сховищем усіх птахів нечистих та ненавид них. Бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! / земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші ного. З падінням Москви, як столиці більшо- ВИЦЬКОЇ імперії, всі структури, що доти були зорієнтовані тільки на виконання ії кОМанд, столи начебто безпритульними. Люди, що очопювали їх (всівони мали знамена имення зврини -- партійні квитки), відчувши повну безконтрольність, заходилися грабувати все, що потрапляло під руку, -- гроші, заводи, кораблі, споруди. Все! Навряд чи варто пояснювати значення таких метафор, як «оселя демонійо», «сховище усякому духові нечистому» тощо. ЗА ВСЮ? історію пюдства було два найбільших пограбування: перше, коли владу захопила звірина 191/ року: у людей - спочатку багатих, апотімі х всіх інших, було віднято практично все. | 1990-го, копи звірина розпалася на складові: тепер уже сховавшись за виготовлене ними ж пугало «демократи» | пукавством та підСступом спрямувавши на те пугало гнів пограбованих. ; «4 | почув я інший голос із неба, який говорив: «Вимдіть із нього, ЛЮДИ МОЇ, щоб не стали ви спільниками гріхів його і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи-бо його досягли аж до неба !Бог згадав про неправду мого. 6 Відплатіть ви мому, Як і він вам ож РА РР РЕА жан ж - щое)0|о)щое ' - І ач Р кі пив 0 жпнадоній анноо платив, | вдвоє подвойте йому за вчинки иого! Удвоє налийте до чаші, що він вам наливав! Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! ...Через це одного дня прийдуть кари мого, смерть, і плач, і голод, | спалений буде огнем, бо міцний Господь Бог, що судить мого!» У фрагменті, мабуть, ідеться про те, що має статися вже після того, коли пишуться ці рядки «Плач за Вавилоном». «9 | будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі иого. 10 Вони через страх його мук стоятимуть здалеку і говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилон, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї! години! 11 Г купці будуть плакати та голосити за ним, боніхто некупує вже їхнього вантажу, - 12 вантажу золота і срібла, і каміння і " ї - й Ч - - з РО ЕРА и че "Чу ї б "ат Р М а й - че а й свою . ГІ чуч ль - й оч а - їв ч Ум Ран - 5 - я ь ви чи у в ни Р |. М Б й їй чи Р | т -й и Р за вот | й - и) І | 4 р й ш Й - ть ча -. РА ня що | Фо той пот что шо В ПІ ї - 4 "б й й? бо «я Ре м паю й А - ж З "ше Уй Я 7 ?АР агар Рі . й - чи чи чо ми ж юУ іч чою б В і шовку, і кармазину, і всякого добра запашного... 15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалеку; і будуть плакати та голосити, 16 1 казати: Горе, горе, місто велике, Зодягнене в вісон / порфіру та кармазим / прикрашене золотом дорогоцінним камінням та перлами. І/ Бо за одну годину загинуло таке велике багатство... | кожен стерник, і кожен, хто плаває на кораблях, і моряки, івсі, хто працює в морі, - стали здалеку. 18 бачили дим від пожежі иого, кричали й казали: Котре до великого міста подібне?» З розпадом СРСР втратили чинність усі угоди між державами, надто тими, що належали до соцтабору 1 «царі» яких «з ним розпусту чинили». Втратили чинність І всі торгівельні угоди, за якими стояли «купці земні». Перед митцями, що недавно уславлювали культуру імперії-конгломерату 1 мали високі звання, з'явилися нові пріоритети... «22 | голос гуслярів, і співаків, і сопільників, гсурмачів уже небуде чути в тобі! 23 І світло свічника вже не буде світити тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством (марксистсько-ленінськими ідеями) були зведені всі народи! 24 Бовнім знайдено кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі». ше «а ВСІ ІМПЕРІЇ зачиналися й діяли в кривавому бульйоні. У двобої стикалися дві сили: одна спрямована на перемішання, друга - на збереження ідентичності. Загарбник І той, хто боровся проти нього, -- тільки знаряддя тих двох сил. Найбільшу за всю історію пюдства вакханалію перемішання народів та націй було започатковано 191/- го. |дея злиття етносів (націй) іде прямо від сатани. Всі томи класиків марксизмуленінізму в підсумку зводяться до одніє! думки: перемішати раси, етноси, дужого й хирлявого, роботящого й неробу, обдарованого и нездару - ів перспективі перетнути шлях розвитку та запанувати над хаосом. Боротьба за те, яким бути окремому народові чи всьому людству, точиться не Тільки на землі, а також у тому, іншому вимірі, де рОнУЮТься майбутні земні ПОДІЇ. Таке його неможливе, якби сутності, втіпені в плоть пюдини, відрізнялися б від тих, хто ще не втілився, аб Тих, хто вже розвтілився. Окультний «герметичний закон» стверджує, що «те, що вгорі, подібне тому, що внизу», або «те, що на землі, таке ж саме, що й на небі». Отже, існує Україна душ, яка багато століть боролася і тепер бореться за збереження ідентичності народу, а відтак 1 за своє існування. Сутності тих, що полягли за свободу на землі, помовлюють собою пави патріотів потойбічмої України і перебуватимуть там доти, аж поки не проб'є час їхнього втілення. Не виключено, що хтось із тих, хто боровся проти змія на боці Архам- СИРУ ПИ нн 00 и - с-ще и ан що чн етно ні не рн гола Михаїла, був одним Із синів позачасової України, якому судилося, втілившись у плоть, перемогти змія також іна землі. Про цього «Михама Міченого» не один раз згадувалося в ізотеричних джерелах. Навряд чи земний Михайло Горбачов був свідомий того завдання, що на нього було покладене. Радше, його вела невидима рука воїнства небесного, очолюваного Архангелом Михаглом. Вона, ця рука, визначила життєвий шлях і оберігала від аварій на тому шляху майбутнього генсека. Саме ця рука означила (вже при народженні) його одного з-поміж багатьох мільйонів тих, кому було дано «знамено на їхню праву руку або на їхні чола» й «образ звірини» (щдеологію та партійні квитки), тобто виділила свого посланця не тільки у плані духу (про це навряд чи здогадувався і сам Горбачов), а також на плоті. Так само, але сатаною було позначено при народженні Сталіна (пальці на нозі, що зрослися). Чим більше етносу винищується на землі, то більше його опиняється в тому, іншому світі ї більше бере участь у потойбічному формуванні майбутніх земних подій. Але це винищення може тривати тільки до певної межі. Бо тоді буде нікому продукувати нові «скафандри» для нових втілень. Вседержитель так ревно оберігає етноси від нівелювання ще и тому, що їхні антропологічні ознаки ( мовноартикупяційний апарат, особливості скелету т.ін.) найбільш пристосовані під певний вид сутностей. Тобто в українське немовля радше завсе втілиться сутність українця. В цьому-бо «скафандрі» воно почувається в матеріальному світі найкомфортніше. Рівень підвищення самосвідомості у нашій державі відбуватиметься стрибками. Перший (він, мабуть, уже триває), коли у земний світ прийдуть сутності загиблих у війні вісімнадцятого--двадцятих років; за ними - ті що були вигублені близеко сей репресіями у тридцяті - їх близько се мільйонів; і, нарешті, - жертви | воя Другої світової, незалежно під чиїми прапорами вони полягли: їх також близько семи мільйонів. Ці два стрибки самосвідомості не тільки змінять етнічний план України, ай поновлять здеформованим менталітет народу. Прийдуть-Оо сутності митців, що віддали життя за свободу; прийдуть душі трударів, вимерлих на просторах Сибіру, івночі, Казахстану, селян, вимордуваних голодом на найродючішій у світі землі. Почнеться епоха відбудови духовної І матеріальної, івженіхто не скаже: «Взагаліто я українець, але...» Нострадамус про цей період писав: Закон Мора поступово згасне, 5 Затим (прийде) інший, значно привабливішими, Борисфен перший прийде встановити ( воїн) талантами (дарами) й мовою більш привабливий закон. 7 Закон Мора - то суспільний пад, який змоделював у своєму романі «Утопія» англійський письменник Томас Мор. Цей роман був настільною книжкою К. Маркса | став прототипом створеної ним релігії. Отож Нострадамус пише про першоосно- ву релігії Змія. г з ее ша ч НЕ ЗАЙВЕ нагадати, що, закликаючи в «Комуністичному маніфесті» пролетарів усіх країн до єдності, сам Маркс з'єднав свою долю не з пролетаркою, а з аристок- аткою -- баронесою Жанною фон есфатлам; сам не належав до послідженої верстви, бо був нащадком Ратно» поколінь рабинів. До речі, під час створення «Комуністичного маніфесту» мого радником був Жан Лаффіт-Лафлін, яким ! піратствував, і торгував рабами, і мав фабрику пороху, та зрештою створив у Америці, в штаті Луїзіана спеціальну комуну, де розводив негрів на продаж. Вселенський Розум, мабуть, спершу не догледів загрози ідеї Мора для пюдства. Та зрештою схаменувся: за відмову присягнути Генріхові МІЇЇ, як главі англійської церкви, Томас Мор, колишній його улюбленець, був ув'язнений в Тауер, звинуваченми у державній зраді й засуджений до страти. Вирок суду від І липня 1535 року оголошував: «Вернути засудженого в Тауер, звідти волочити по землі через усе пондонське сіті в Тайберн, а там повісити так, щ замучився мало не до смербті, зняти з петлі, поки він ще не вмер, відрізати статей! органи, розпороти живіт, вирвати м спалити нутрощі. Потім четвертувати г прибити по одній чверті тіла над чотирма брамами СІТІ. а голову виставити на Лондонському мобс ту». Король змінив кару простим від" рузунаєн голови. роте джина бупо випущено з гплека. Економіст К. Маркс ПіДВІВ ПІД ЦЮ дею науку, аполітик В. Ульянов (Ленім) постави? експеримент над пюдьми. Перебіг подім передбачив і назвав точний термін памувам" ня Закону Мора (сімдесят три мої Сім місяців) його сучасник Мішель Нострадамус ОТОЖ, міна, що її було підкладенмо ПІД кристиянським світ у середимі другого тисячоліття, вмбухнупа на мого прикімці. ЧУ Ааторське право .- Передрук із дозволу затора. Ша 2 ЧЕ ч просте , аб о Чай о ідо о Й

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин