Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №39 за 1997 рік

Слово Просвіти, №39 за 1997 рік

пивід звабниці ВЄРМИЧИ Рчох Ч (ково ПРОСВІТИ ЛУРОННИЦЮ ВИЗНАВ ПРИМАЛИЗИЙ ЛПЯРИМ 60 років тому, 20 вересня 1937 р. у столиці Франції завершила свою земну путь видатна малярка з України Софія Левицька Покровитель мистецтв і митців Париж пам'ятає заблукані таланти із землі української: Марію Башкирцеву і Святослава Гординського, лександра Архипенка, 1 Сержа Лифаря... До галереї безсмертних Парижа золотими літерами вписане й ім'я славетної українки - художниці Софії Левицької, місцем вічного спочинку якої стала французька земля. А творчий геній Софії Левицької, слід сподіватися, присвічуватиме вікам, світлою райдугою століть об'єднуючи обидва цруєла культури Євро- ени до сивомудрого ебулачаруюча душа. Її слухалось як | з і? гуз: ку, музику душі. Всі почуття бриніли б Ли Ь - Р . Млегенди», - так високо оцінив людські й складалося враження, що вона Коли вона тримала пен- , здавалося, що за палітру має образи - це декорація радості мистецькі якості Софії Левицької визначний представник школи символістів Еміль Бернар. Згодом він же писав про знамениту малярку та й високе мистецтво так: «Вона уточнювала кожну річ із рідкісною тонкістю.. Маючи рідкісне зрад мистецтва й смаку, вона легко здобувала душі, бо відзначалася таким випромінюванням власної душі, що одна розмова з нею вас хвилювала й полонила ш Чаром.. Своїм творчим генієм, своїм високим й індивідуальним відчуттям Соня Левицька заслуговує на те місце, якого для неї домагається група першорядних мистців». Слід нагадати, перш ніж перейти до короткого опису творчого й життєвого шляху художниці, що серед її приятелів числяться такі більш чи менш відомі діячі ре ької культури, як згадуваний уже лк ернар, Буцк Жільмон, Мерісіє, Жан Маршан, Андрієтт Тірман, Вальдо- Барбей, Рауль і Жан Дюфі, Дюнуає де Зегонзак та інші, які після її смерті об'єднались у Товариство Приятелів Софії Левицької, аби вивчати й популяризувати и творчість, зберігати світлу пам'ять про п життя. Діяльність Товариства, на жаль, припинилась у вирі лихоліть Друтої СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Софія Левицька почала свій земний шлях 5 березня І874 року уселі Вільхівцях на Житомирщиті з родини Пилипа Левицького й Модести Бишовської з роду Лєщинських. Батько був дідичем Вільхівців та испектором народних шкіл Подільської губернії. Брат, лікар і письменник Модест Левицький 1919 року очолював українську дипломатичну місію М Греції. Зацікавившись рисунком, 1894 року Софія Левицька, одружена вже на той час із лікарем Юстином Маниловським, вступає до приватної школи малярства Казановських у Житомирі, де навчається «Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство ""Просніта" імені Тараса Шевченка Реєстраційне спідоцтпо Мо 1007 від 16031993 р протягом року. Не зазнавши радості в подружжі, переїздить до Києва з малолітньою донькою Ольгою, долучившись до мистецького життя міста, а відтак 1905 року -- до Парижа. Студіи в Паризькій Академії Мистедтв -- перша сторінка паризького ж ггтя та друта сходинка мистецької освіти Софії Левицької. Життя молодої художниці на велелюдному гомінкому Монпарнасі, де поселилася, триває в атмосфері творчих пошуків мистець- КОї МОЛОДІ, яка бунтує проти консерватизму, прагне зруйнувати догматичні рамки традиціоналізму, витворити нову модернізовану естетику мистецтва Х) століття. Головним засобом експресії стає колір. Мисткиня з України в цих умовах пошуків нових засобів вираження й формування численних нових модерністських течій і напрямків, що супроводжуються гучними полеміками и скандалами, не збивається на манівці наслідувань! впливів, атворить власний оригінальний стиль, подивовуючи тогочасну вибагливу французьку критику дуже особистісним, майже інстинктивним поглядом на речі, делікатністю, рідкісним почуттям художнього смаку и тонким розумінням природи і світу. Бере участь у виставках, відразу привертаючи загальну увагу до своїх творів. Завдячуючи їхнім високим мистецьким якостям і водночас Своїм ЛЮДСЬКИМ, Софія Левицька стає членом комітету Осїннього Салону, що є великим досягненням для чужинця в Парижі, визнанням його небуденного таланту. Довоєнне мистецьке життя Парижа верує. Софія Левицька бере в ньому якнайактивнішу участь. На першій виставці кубістів в Осінньому Салоні 1911 року п твори отримують прихильну критику відомого поета і митця Гійома Аполлінера. На другій збірній виставці кубістів 1912 року твори художниці виставляються порядіз роботами скульптора Олександра Архипенка. З дуже псзитивними відгуками пройшла перша індивідуальна виставка Софії Левицької в галереї Б. Вайгля 191Зроку. Попри успіхи у творчості, життя в Парижі було не з легких, разом із новим постійним по м свого життя художником аном Маршаном доводилося шукати засобів для існування, отих нещасних декілька су, яких завжди бракувало на найнеобхідніше. Та, незважаючи на постійну скруту, завжди знаходила можливість почастувати своїх численних приятелів чаєм Із печивом, а то й обідом -- зі щиро слов'янською гостинністю. Щочетверга у їхньому з Маршаном помешканні Шеф-редактор Павло Мовчан! Відповідальний редактор Любов Голота Редколегія: Ярема Гоян, Анатолій Журавський, Анатоми Погрібний, Олександр Пономарів, Інан Ющук; на вулиці Колєнкур, ч. 73, в якому оселилися 1920 року, відбувався своєрідний мистецький салон, наякому бували майст- и пензля Рауль Дю фі, Сегонзак, альдо-Барбей, Лотрон, різьбяр Жільмон, письменники і критики Рене-Жан, Поль Валері, Вандерпіль та інші, власники картинних галерей. 1921 рік відкрив іще одну грань таланту 1925 року й викликало захоплення поціновувачів, та передусім самого автора: «Не можемо собі уявити нічого більш співзвучного творові, ніщо не може більш дискретно підкреслити ідею твору, як ці декоративні помисли -- такі довільні й рівночаснотакі влучні. Схиляю чоло перед винятковим талантом пані Соні Левиць- КОї». А в листі до Еміля Верхарна Валері писав про художницю: «Я щасливий, що мав нагоду зустріти людину найвищої ЯКОСТІ». Винятковість таланту нашої землячки засвідчили й ілюстрації до люкс-видання «Ле Жардіне» одер де Люша, до «Альманаде Кокань», оформлювальні роботи о «Ревю мюзікаль», «Грезор де ля ібліотек», афіша до Осіннього Салону, який традиційно щорічно організовувався в Парижі від часу заснування його Анрі Матіссом у 1905 році. 1932 року твори Софі Левицької експонуються на виставках української графіки у Берліні ії Празі, а також на виставці сучасної графіки у Львові. То були чи не останні відблиски прижиттєвого тріумфу т великої художниці: невблаганна хвороба верши- ла свою незворотну руйнівну путь... - а то « ЖИ дні В. ЮР кра 099 Софії Левицької: у співпраці з французьким поетом Роже ом вона перекладає «Вечори на хуторі біля Диканьки» й ілюструє з невичерпною фантазією ий іскрометним гумором безсмертний твір Миколи Гоголя. | Художником була різностороннім, малювала портрети, пейзажі, декоративні проекти для тканин і килимів, макети для ліонських фабрик шовку. Улюбленими барвами були зелена, охра й голуба. Та особливої досконалості досягла у гравюрі надереві, про щой засвідчив гоголівським цикл, а відтак і дереворізи до «Історії святого Людовика» Жана де Жуанвіля, які своєю довершеністю й фіилгранністю, вишуканим стилем нагадують старовинні гравюри. Критики відзначають вроджений дар мисткині до елегантної стилізаци, який особливо оригінально проявився при оформленні поеми Поля Валері «Лє Сер-пан». Розкішне бібліофільське видання накладом 250 примірників побачило світ "Слова Проснтіти"! Говариство Ддреса 8, Всеукраїнське б 4 ДУ да - 252001, Київ-І, завулок Музейний, «ГІросвіта» ім о тн нні ні ин юинииьноноя й 1938 року Товариство Приятелів Софії Левицької ало посмертну виставку й творів у Галереї А. Самбона, дві виставки п гравюр іакварелей. Паризька критика жваво відгукнулася на них низкою захоплюючих рецензій. Ось лише дві із НИХ: Мадлен Дайо: «С. Левицька померла у Парижі 1937 року. Це вразливим мис: тець, повен фантазії, могутній і ніжний талант, що зумів залишити своє власне обличчя у Франції» | Шарль Мальпель: «Дуже тонка поезія випромінює з дуже спокійного мистецтва Соні Левицької. Свого часу п вважали однією з найбільш відважних мистців сучасності...» Та, на жаль, як відзначає художник Юрій Кульчицький, «пам'ять про неї починає припадати порохом забуття.. Важка нервова недуга звела зі світу С- Левицьку просто в трагічних умовинах. Але вона належала до тих небагатьох щасливців, яких Париж оцінив. Друзі Покійної, створивши окреме товариство, старалися зберігати п пам'ять 1 й твори. Проте остання війна розвіяла їХ І розбила товариство... Одним із великих обов'язків українських мистців 1 загалу громадянства є збереження и творчости й використання п для великого діла - репрезентаціи українського мистецтва перед чужинецьким світом 1 то саме В Парижі, де вона жила 1 творила» | "вій заклик художник потвердив конкретними ділами: 1987 року мого стараннями відбулася виставка передрукав графіки С. Левицької з приватної КОлекції Ю. Кульчицького в Піттсоурзькому утшверситеті (США). А 1989 року в Парижі накладом 500 примірників (зних 180 -- нумерованих) видано альоом графіки видатної україтки та спогади про неї -- заїнітативою Юрія Кульчицеького, Іванни Нижник-Винниківі Катерини Штуль. Цитовані в тексті вислови узяті з цього ошатного видання Париж своє слово про видатну) українку сказав епер слово -- за Україною Володимир ГЕРМАН Гараса Шевченка, гел.228-01-30; Е-тай: З.ОУ0 (Ф РКОЗУТА. іпіегсот. КІЕУ ПА індекс ЗОБІ Зам. Ме 0315542 Наклад 2000 | | Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Преса у краши їі протури о хо 30 01 мо рю юри ринв СУ РоеОа чор й З -

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин