Nota bene · с. 16сторінка оригіналу ↗
МИХАЙЛО ІВАСЮК: «ВОЛОДЯ ВИСЛОВИВ ДУШУ СВОГО ПОКОЛІННЯ»
Слово Просвіти, №39 за 2005 рік
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН
Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА
Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК
Заступник головного редактора,
відділ соціальної тематики
Микола СКИБА 279-49-47
Заступник головного редактора з виробничих питань
Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс)
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК 278-63-69
Відділ мови
Олександра ТКАЧ 270-55-57
Відділ культури
Уляна ГЛІБЧУК 270-55-57
Спеціальний кореспондент
Радміла КОРЖ 279-39-55
Літературний редактор
Тамара МАРТ 279-49-47
Відділ коректури
Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69
Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК Олег БЕССЬКИЙ 278-63-69
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10*Б, м. Київ, 01001
E*mail: slovo_prosvity@ukr.net
http:// slovo.prosvita.com.ua
І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301239
Загальний наклад — 40000
Листування з читачами —
тільки на сторінках газети.
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.
Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів.
При використанні наших публікацій посилання на “Слово
Просвіти” обов’язкове.
Передплатна ціна, врахо* вуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн.
Тридцять п’ять років тому 13 вересня у неділю о 13-й годині на республіканському телебаченні з Чернівців у прямому ефірі йшла музична програма “Камертон доброго настрою”. Того дня Україна вперше почула “Червону руту”. Тоді на Театральній площі Чернівців співали молоді Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова.
А починалося все ще 1969 року, коли, перебуваючи у фольклорній експедиції в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, Володя почув від місцевих селян-гуцулів легенду про цю таємничу квітку: “Зелений колір рути, що рясно вкривав гірські полонини, зазвичай зацвітає жовтим цвітом. Але трапляється, хоча й дуже рідко, що зацвітає червоним. Дівчині, якій пощастить знайти й зірвати цю чарівну пелюстку, випадає щастя як квітка розцвісти самій і своєю вродою причарувати любого хлопця”. Під враженням від самобутньої краси народної оповіді й народилися у нього спочатку вірші, а потім абсолютно самобутня, новаторська мелодія пісні. Левко Дутківський, народний артист України: — У серпні 1970 року під час нашого концерту в Чернівцях у Будинку культури медичного інституту Івасюк награв мені на піаніно дві свої нові пісні — “Водограй” і “Червона рута”. Уже при першому прослуховуванні пісні вразили своєю незвичною, яскравою мелодійністю. Ми відразу включили їх у свій репертуар і порадили Володі показати пісні в музичній редакції обласного телебачення. Музичним редакторам пісні теж сподобалися, і молодому композитору запропонували записати їх у студії. Для цього Володя запросив музикантів популярного в місті інструментального ансамблю “Карпати” під керівництвом Валерія Громцева і молоду естрадну співачку Олену Кузнєцову. Олена Кузнєцова, педагог: — На той час я вже майже рік була знайома з ним. Хоча ми були однолітками, але я вже мала досить вагомий досвід роботи на професійній сцені, пропрацювавши понад півтора року солісткою у джазовому ансамблі “Буковина” Чернівецької філармонії, яким керував відомий музикант Й. Смілянський. Гастрольні виступи нашого колективу відбувалися не тільки в містах України, але й далеко за її межами. Беручи до уваги мій досвід, Володя ділився зі мною творчими задумками деяких пісень, у тому числі “Водограю” і “Червоної рути”. Тому й не дивно, що саме мене він запросив на перше виконання на телебаченні. Працювалося важко. Складна мелодика його пісень вимагала від усіх нас максимальної зібраності й зосередженості. Було зроблено 12 дублів, поки не отримали належного звучання запису. 13 вересня 1970 року передача “Камертон доброго настрою”, в якій разом з іншими виконавцями прозвучали проспівані нами з Володею пісні, була показана по республіканському телебаченню. У своїх спогадах Назарій Яремчук так пише про той день: “Після третьої пари в університеті відкликають мене на Театральну площу, де готувалася передача “Камертон доброго настрою”. На вулиці стояв погожий осінній день, день, коли люди вперше почули у Володиному виконанні “Червону руту” і “Водограй”. До самої площі було не пройти. Її
Москви на запис пісні “Червона рута” у фіналі “Пісні-1971”. Володя виконав її разом із Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком. Я пишаюся, що разом із Володею надала цьому пісенному шедевру творчих крил. Назарій Яремчук, народний артист України: — Першими виконавцями “Червоної рути” критики, музикознавці й звичайні шанувальники естрадного мистецтва вважають мене і Василя Зінкевича. Це твердження пішло гуляти між людьми з легкої руки самого Володимира Івасюка, який завжди зичив популярності своїм колегам і друзям, але пальма першості належить не нам, а самому авторові популярного твору. Композитор і поет Володимир Івасюк сам володів чудовим за тембром і красою голосом, який і окрилив “Червону руту” з підмостків Чернівецької студії телебачення. Цей варіант і слід вважати оригіналом. Наш просто відомий ширшому загалові слухачів. Свого часу пісня на тлі падаючої бистрої води з-під Гука, водограю побіля Косова в Карпатах, обійшла екрани України і надовго заполонила серця людей. Ніби непомітно, але впевнено й дужо сходила його зоря. Шкода лише, що була вона серпневою, короткочасною на життєдайне світло. Однак на небосхилі творчості залишила вона незгасний світ. Зоря ця горіла тільки для людей. Після “Камертону доброго настрою” друге життя “Червоній руті” дав однойменний фільм режисера Романа Олексіва. Це своєрідна обступили сотні людей. З вікон медінституту, де на той час навчався Володя, визирали студенти. Сонце сяяло у променях бабиного літа, над Чернівцями лунали його пісні, а він сидів на лаві під деревами і розмовляв із дівчиною. Для камер він був недосяжним. Увага операторів зосереджувалася на безпосередніх учасниках передачі, на Софії Ротару, скажімо. Вона співала пісню “Валентина”. Співала натхненно, вражаюче. І не підозрюючи, що її подальший злет буде тісно пов’язаний саме з іменем Володимира Івасюка. У “Камертоні ...” я співав “Юність смерек, мов незрівнянний світ краси...”. Через камеру ми несли глядачам світ не лише краси, але й своїх почуттів і мрій. Багато хто з імпровізованих підмостків передачі “Камертон доброго настрою” виглядав своє майбутнє. Не один пов’язував його з людиною, що все ще сиділа на лаві під ялинами. 13 вересня 1970 року — це день народження не тільки “Червоної рути”, а й “Водограю”. Та от що дивно, пісні прозвучали одночасно, а визнання їх людьми було різне. “Червона рута” відразу затьмарила не тільки “Водограй”, але й пісні, що прозвучали тоді в передачі. Олена Кузнєцова: — Через деякий час разом зі “Смерічкою” я виконувала “Червону руту” в фінальній частині популярної передачі Центрального телебачення “Алло, ми шукаємо таланти”, яка записувалась у приміщенні красеня — Мармурового залу Чернівецького університету. І слухачі в залі, вже знаючи пісню, співали її разом із нами. На жаль, я не змогла поїхати до
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
