Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 4сторінка оригіналу ↗

ТЕАТР — ЦЕ ЖІНКА

Слово Просвіти, №39 за 2006 рік

ФЕСТИВАЛЬ Марія Заньковецька (1854—1934) увійшла в історію театрального мистецтва як одна з найяскравіших драматичних актрис, її називали “зорею українського театру”, пропонували працювати в імператорських і приватних театрах Петербурга та Москви, але актриса залишилася вірною рідній сцені. Її серце належало видатному діячеві театру, акторові, письменникові, режисерові Миколі Садовському (1856—1933), якому цього року виповнюється 150 років. “Тому ми хочемо, щоб наш фестиваль був сповнений любові”, — сформулювала надзавдання художній керівник фестивалю і народна артистка України Лариса Кадирова. А ще — постійна учасниця: саме її роботою і відкривали фестиваль. Вистава “Сара Бернар — наперекір усьому” (режисер-постановник — заслужений діяч культури Польщі Збігнєв Хшановський) — про вільну, владну й водночас еротичну актрису, художницю, скульпторку, письменницю, сестру Милосердя, педагога Консерваторії, журналістку, почес- Фото О. Литвиненка ЮВІЛЕЙ — Миколо Трохимовичу, що покликало Вас до “Просвіти”? — До “Просвіти” мене покликали мої переконання і мій стан душі, дух свободи, що залишився у спадок від старовинного козацького роду: мої пращури в XVII ст. були у Звягельському полку. Батько мій також боровся за українську справу. Партизан УПА, він загинув у 23 роки, залишивши маму з чотирма дітьми. Але мама зробила все можливе, і троє з нас здобули вищу освіту. Дід і баба по матері господарювали: мали землю, худобу, реманент, молотарку, сівалку. Народили десятьох дітей: п’ятьох хлопців (плечисті високі трударі) і п’ятьох дівчат (моя мама — найменша). Але агресивна радянська влада ненавиділа українського господаря, і як багато інших заможних українців, — вони були розкуркулені. Я досі зберігаю повідомлення Житомирської обласної прокуратури, що мої дядьки Григорій і Микола були незаконно репресовані… Я з дитинства був опозиційний до радянської влади. У школі (я народився в селі Очеретянка Червоноармій- Лариса Кадирова розповідає про учасників фестивалю ну посланницю Франції. А від 24 вересня свої самобутні і по-жіночому емоційні роботи представляли гості з Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі, Італії, Росії: театр розмовляє багатьма мовами і без слів. Так, Галина Дзягілева з Білорусі (театр “Зьніч”, українською — “Смолоскип”) привезла музично-драматичну моновиставу “Зачекай, сонце!” за романом Ліни Костенко “Маруся Чурай” у перекладі Ніни Матяш. В інсценізацію увійшли також її переклади з європейської поезії; сонети і вірш. У вті- Антінорі з Італії (творча група) представила монодраму “Очі, що дивляться у небеса”, — своєрідну подорож островом Пасхи від часів його відкриття y XVIII столітті й по сьогодні. Іоланта Юшкевич з Австралії (театр “Кропка”) виконала роботу “Елліда” за твором Ібсена “Жінка з моря”. А Барбара Дзєкан із Польщі у виставі “Театр — це Жінка” представила 17 різних іпостасей, створивши серед них архетип біблійної Єви. На згадку актриси отримали золоту емблему Діви Марії — сплетіння творчого (Заньковецька також Марія) й духовного. У рамках фестивалю відбулися й інші події: триває виставка “Дует М. Заньковецька та М. Садовський” за матеріалами з фондів Музею Марії Заньковецької, проведено “круглий стіл” “Сучасні виміри акторської майстерності”, присвячений 150-річному ювілею М. Садовського, презентацію книг Ю. Хорунжого “Садовський садить сад з Марією і без…” та М. Ігнатюк, М. Сулятицького “На кону вічності”. ленні образу Марусі Чурай актриса побачила шлях до осмислення життя. Латиною виконала Йоланта Козак-Зутович із Німеччини (театр “Ex-Re”) “Апокаліпсис” за твором Розвіци фон Гандерсхайм — першої німецької поетеси і першого драматурга християнської епохи. “Апокаліпсис” створений Розвіцею за “Об’явленням” Іоанна та під впливом фресок про кінець світу та боротьби добра зі злом. Наталія Заякіна з Росії (театр Ленкому) привезла “Недоторканий запас”. Соні Ольга СКРИПКІНА z Фото О. Литвиненка Богдан Ступка в образі, що нагадує Франка: “Мистецтво не має кордонів” витку й функціонування української мови, що їх ми розробляли, уряд лише обіцяв підтримати. Так само гостро стоїть і проблема патріотичного, національного виховання молоді. — Кількома словами охарактеризуйте проведені в Товаристві роки… — Перші роки я б назвав проривом: українське слово об’єднало патріотів, активно створювалися осередки. Потім підйом: живий ланцюг “Київ—Львів”, відступ комуністичної партії. А далі був спад, і Рух перетворився на політичну партію. Підйом дала Помаранчева революція. І хоча сьогодні знову спостерігаємо певний спад, так триватиме недовго. Як постав Тарас Шевченко, так народиться невдовзі новий лідер, а українська мова, яка зберегла нашу націю, знову об’єднає її. — Нехай ці слова стануть пророчими, а ми, Миколо Трохимовичу, вітаємо Вас і бажаємо доброго здоров’я, бадьорості духу та віри в свою справу: відродження історичної пам’яті українського народу, формування його національної свідомості. z Ольга СКРИПКІНА Із 23 до 27 вересня у приміщенні київського Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка (Камерна сцена) за підтримки Міністерства культури й туризму, міжнародної благодійної організації “Міжнародний інститут театру” (Український центр), Музею Марії Заньковецької, відділу Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Всеукраїнського благодійного фонду “Наш дім — Україна-2005”, а також Всеукраїнського товариства “Просвіта” проходить Третій міжнародний (і єдиний) фестиваль монодрам актрис “Марія”, присвячений першій народній артистці України Марії Костянтинівні Заньковецькій.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин