Палітра · с. 14сторінка оригіналу ↗
«...ДЕ ПОМІЖ ТРАВ Є КВІТИ»
Слово Просвіти, №39 за 2006 рік
пальців, збираєте гілки і коріння, витворюєте з них якісь образи. І за" раз часто за цим ходите до лісу? — Дуже часто, але коріння вже не збираю. Зараз звернулася до жи! вопису, адже я з дитинства малюва! ла. Та коли повертаюся з чарівних куточків природи, то в мене на кінчи! ках пальців цей роз! пис, усе, що я бачи! ла, передаю на по! лотні. Я вже знаю кожен кущик під Києвом і навколо міста (маю велоси! пед і років десять га! саю по всіх усюдах). І знаю, що є в Кон! чі!Заспі, що на Жу! ковім острові, зби! раю там натхнення і здоров’я. Можу впевнено сказати, що дуже багато рос! лин із тих, які я ба! чила, повернувшись після війни до Киє! ва, зникли. Ми приїхали тоді з Ка! захстану, там були в евакуації, і нас бать! ко часто водив у ті ліси. Він дуже лю! бив природу, сам і ри! балка був, і співак чудо! вий, найчастіше ходили на Жуків острів, там бу! ло стільки квітів зав! вишки майже по шию, величезні ромашки, ба! гато іншого різноманіт! ного зела, ми завжди поверталися додому з букетами. А зараз я при! їжджаю на цей острів — лише автостоянки і ні! чого іншого, траву ви!
топтали, квітів узагалі немає, а це ж заповідник, колись його викоху! вали, така краса була! Ці дуби роз! кішні, ці явори! Вся коренепласти! ка моя — із Жукового острова. Я зараз заплющую очі і бачу ці неви! топтані, прекрасні поля! А стільки було метеликів, а бабок, тепер там нічого не літає! Навіть комахи! — В усякому разі Ви створюєте свій мальовничий гербарій. Як сприйняли виставку студенти? — Уже першого ж дня, коли розвісила роботи, підходили до ме! не і просили книгу відгуків. А один хлопець одразу ж хотів купити кар! тину. Мені дуже приємна така заці! кавленість, нехай вони бачать, якою була природа раніше (бо там дуже багато передано з того, що я бачила)... Це мене дуже радує, бо відчуваю в собі таку енергетичну силу, якщо чимось займаюся, то вся в цьому! І люди відчувають енергію, яку можу передати через твори. Це величезне щастя і гадаю, що буду вічно жити і буду вічно мо! лода, їй!Богу! Тому що така краса у нас навколо! Я ж іще й співаю, ход! жу в невеликий гурт, там виконуємо старовинні українські пісні, у нас понад 150 українських пісень. Їздимо по школах, техніку! мах, вищих навчальних закладах і
СТОЛИЧНІ ІМПРЕЗИ
Це інтерв’ю я записувала суцільно зі знаками оклику — така емоційна моя співрозмовниця. “Один зі студентів одразу захотів купити мою картину!” — ділиться враженнями київська художниця Валентина Чаус, виставка якої відкрилася в Міжреґіональній академії управління персоналом. Три роки тому в цьому навчальному закладі був створений культурно-просвітницький центр, який започаткував постійно діючі виставки. Свої твори тут уже представили Іван Марчук, Данило Нарбут, подружжя художників Теліженків із Черкас, Любов Міненко, і ось тепер Валентина Чаус.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
