Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ВИМАГАТИ ПОТРІБНО МІЛЬЙОН...

Слово Просвіти, №39 за 2006 рік

21 вересня в УНІАН відбулася прес-конференція з приводу представлення нового бренду Національного симфонічного оркестру України. Звучить він просто: “Слухай вічність”... Доцільність бренду намагалися роз’яснити генеральний менеджер оркестру О. Горностай, художній керівник В. Сіренко та голова Спілки композиторів Є. Станкович. Але перед тим, як безпосередньо пе! рейти до справи, організатори нагадали присутнім про деякі творчі здобутки сво! го дітища. І вони мають рацію: про це тре! ба говорити і нагадувати... 1994 року зву! козапис Другої та Третьої симфонії Бори! са Лятошинського визнано найкращим світовим записом. Виконавська майстер! ність оркестру підтверджена численними схвальними рецензіями в авторитетних часописах, а запис “Реквієму” Валентина Сильвестрова у виконанні Національного симфонічного оркестру разом із Націо! нальною капелою “Думка” подали на здобуття найпрестижнішої музичної пре! мії “Греммі”... Кілька місяців тому в колективі відбу! лися кадрові зміни: з’явилася посада ге! нерального менеджера. До того часу ху! дожній керівник був змушений поєднува! ти в одній персоні творчість і продюсу! вання. Такі кадрові зміни підштовхнули розвиток творчих ідей. Незважаючи на трохи недоречний пафос, журналістам дали зрозуміти, що симфонічний оркестр ставить перед собою дуже амбітні плани. Організатори переконували, що сучасне продюсування і маркетинговий підхід до! поможе їм у реалізації “статусу духовного орієнтира”... До слова були запрошені й представ! ники влади. Власне, пані О. Бенч своїм красномовством тільки підтвердила пере! житу істину, що з Міністерством культури особливої “каші не звариш”. У переспіві це звучить приблизно так: допоможемо чим можемо, але можемо дуже мало... Крізь загату красивих слів про елі! тарне мистецтво промайнуло і кілька серйозних тез. Ішлося про необхідність нового модерного приміщення і Закону про меценатство. Наразі про підводні механізми лобіювання цього закону го! ворити ще рано. Владі не до законотвор! чості. А щодо нового приміщення... Зву! чить заманливо... “Одним зі стратегіч! них напрямків діяльності оркестру на найближчі роки є розробка проекту бу! дівництва нового залу на 2000 глядаць! ких місць “Діамант!зал”, який може ста! ти одним із кращих залів Європи і на! дасть Києву статус музичної столиці сві! ту”. Звичайно, новий зал украй необхід! ний. Відсутність власного репетиційного приміщення від початку реконструкції Колонного залу ім. Лисенка у 1989 році призвело до втрати професійної май! стерності та відтоку провідних музикан! тів. Не кращі справи з Малим залом фі! лармонії, в якому колектив тулиться по! над 17 років. Його об’єм учетверо мен! ший від акустичних норм. Це шкодить здоров’ю артистів, навіть доводить їх до глибокого депресивного стану. Можливо, у такому мінімалістському пригніченому викладі проблема україн! ського “карнегі!хол” міську владу не за! цікавить. Що їй до дицибел і депресії? Але мені здається, керівництво Націо! нального симфонічного оркестру влови! ло основний нерв, психологічну домінан! ту градоначальників... Не можна у влади випрошувати сто гривень. Вимагати пот! рібно мільйон чи мільйони... Особливо якщо її представники не з тих, кого легко залякати маніловщиною... z Уляна ГЛІБЧУК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин