“Чому ніхто не докопується до своїх національних коренів?” · с. 8сторінка оригіналу ↗
МОВА ЄДИНА
Слово Просвіти, №39 за 2007 рік
— Пане Сергію, розкажіть, де Ви наро) дилися, яким було Ваше оточення з ди) тинства. — Я народився 1964 року у Краснодоні в українській родині. Батько працював прохідником у шахті, мати — вантажницею на лісоскладі. Оточення, крім родини, було всуціль чужомовним: закінчив школу з російською мовою навчання. Упродовж п’яти років працював прохідником на шахті ВО “Краснодонвугілля”. Теж усюди російська мова, а нерідко і зневажливо кинуте щодо української — “телячий язик”. У моїй душі давно жевріло питання: чому так діється на правічно українській землі? Чому ми приречені терпіти і мовчати, заливати горілкою свої біди і гризоти? Чому ніхто не докопується до своїх національних коренів, не прислухається до тихого пульсування того джерела, яке замулили, засипали, а нерідко ще й бетоном залили зверху? — І як те джерело пробилося нагору, як у Вас виник спротив системі русифіка) ції, нівелювання національних рис у Лу) ганську? — У вересні 2005 року я став студентомзаочником Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Вирішив набути фаху журналіста. А все розпочалося з приймальної комісії. Я звернувся туди, чи можна навчатися українською мовою. Отримав відповідь: лише російською. Отож усупереч статті 10 Конституції України, статті 28 Закону України “Про мови в Українській РСР” (цей закон діє й досі) та іншим нормам українського законодавства, викладання в університеті ведеться мовою іноземної держави, північного сусіда. Українцеві ж доводиться або навчання кидати, або опрацьовувати всю літературу під час підготовки до лекцій, іспитів російською мовою, нею ж відповідати і під час семінарських занять. Я написав скаргу на ім’я ректора університету О. Л. Голубенка і цього разу отримав відповідь українською мовою: вас неправильно поінформовано, вступайте на відділення журналістики і зможете, згідно зі своїм конституційним правом, навчатися українською. Я вступив на заочне відділення, сумлінно готувався до складання зимової сесії. Але, як виявилося, переважну більшість лекцій викладачі читали російською мовою. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт по курсу “Історія світової літератури” теж надавали чужою мовою. Знову написав скаргу ректорові. Така моя поведінка декому не сподобалася, почався тиск на мене, дехто почав виганяти з лекцій, мовляв, я заважаю нормальному навчальному процесові. Хотіли спровокувати скандал, але я вирішив діяти лише у правовому полі. Знову, вже втретє, звернувся до ректора як керівника навчального закладу, в якому порушують статті чинної Конституції. Мене прийняв пан ректор. І невдовзі надійшла від-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
