Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Чому ніхто не докопується до своїх національних коренів?” · с. 8сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ НЕ ЗАХОТІВ СТАТИ МАЛОРОСОМ

Слово Просвіти, №39 за 2007 рік

Ім’я Сергія Мельничука, донедавна студен) та факультету журналістики з Луганська, а нині — приватного підприємця, який у судах прагне відстояти своє право на рідній українській зем) лі, в незалежній державі Україна навчатися державною українською мовою, відоме вже у всьому світі. Тільки у рідному Луганську так і не зрозуміють, чому цей молодий чоловік не захотів, як всі, навчатися у Східнослов’янсько) му національному університеті ім. В. Даля і су) диться з рідним ВНЗ. І за що — за право чути на лекціях з уст викладачів українську мову, опра) цьовувати українські підручники, спілкуватися з викладачами державною мовою і листувати) ся з чиновниками ВНЗ теж. Хіба тут є щось про) типриродне? Нещодавно пан Мельничук відвідав ВУТ “Просвіта”, нашу редакцію. Пропонуємо до ва) шої уваги інтерв’ю з цією мужньою людиною. повідь від проректора з науково-педагогічної роботи І. Бузько, якій ректор доручив розглянути мою скаргу від 9 січня 2006 року. На жаль, у цій відповіді не було підтверджено порушення моїх конституційних прав — мовляв, цей конфлікт побудовано на емоціях. Тому довелося звертатися до суду. Не розповідатиму, який тиск чинився на мене, скільки витрачено сил і нервів, коштів. Але я не здавався. Щоб мати час готуватися до судових засідань, вирішив узяти академічну відпустку для захисту своїх конституційних прав. Мені відповіли, що можуть дати “академку” лише за станом здоров’я. Я не хотів писати таку заяву. Тому мене відрахували з університету. Звертався до суду. До прокуратури. Зустрівся з народним депутатом України, правозахисником Левком Лук’яненком і через нього звернувся до Президента України. — І що було далі? — 6 листопада 2006 року Жовтневий районний суд м. Луганська у складі судді І. Чаркіної і при секретареві С. Тимофєєвій розглянув адміністративну справу за моєю скаргою. Допитані в суді свідки підтвердили, що лекції читали російською мовою. Вказані обставини підтверджували ксерокопії пояснювальних записок старости групи та викладачів. Суд встановив факт порушення права позивача на отримання вищої освіти дер- Фото О. Литвиненка жавною українською мовою і вважає за необхідне здійснювати навчання Мельничука С. А. відповідно до чинного законодавства — українською мовою. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн, то “враховуючи вимоги розумності і справедливості” (так зазначено у документі) суд постановив виплатити мені одну тисячу гривень. — Чи задовольнило Вас таке рішення суду? — Зовсім ні. Бо не можна читати лекції і проводити практичні заняття спеціально для одного студента. Та якби такі умови й створили, то це суперечить статті 24 Конституції України, де йдеться про рівність усіх громадян держави у своїх правах і свободах. Той факт, що чинне законодавство стосовно державної мови викладання постійно порушували, підтверджують свідчення у суді викладачів. Зокрема, К. Філімоненко зазначив, що з 40 викладачів лише два на факультеті електротехніки читають лекції українською. У ст. 8 Європейської Хартії реґіональних мов або мов меншин зазначається: “…надання університетської або іншої вищої освіти реґіональними мовами або мовами меншин не повинно зашкоджувати вивченню офіційних мов держави”. Я надав суду такі документи: на 2006 рік у СНУ ім. В. Даля зроблено передплату на 134 періодичні видання на загальну суму 20256,47 грн. Майже

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин