Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Допомагати іншим — це цінність сама в собі...” · с. 9сторінка оригіналу ↗

ДІЄМО РАЗОМ: ПРИЄДНУЙСЯ!

Слово Просвіти, №39 за 2007 рік

Євген БУКЕТ Поважні люди бігають берегом водосховища і кидаються яйцями… Намагаються пролізти крізь “отруйне павутиння”… Ходять на лижах по асфальту із заплющеними очима. Це зовсім не божевільня! Це Друга українська школа лідерів громадських організацій, яка відбулась у передмісті Варшави Яхранці. Школу організували Асоціація “Школа лідерів” (Польща) та громадська організація “Європейський діалог” (Україна) за програмою “Польська допомога” (www.polskapo- moc.gov.pl) Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Неординарна програма і підхід тренерів до навчання створили атмосферу командної взаємодії між 45 учасниками — лідерами різноманітних громадських організацій з різних реґіонів України. За сім днів навчання учасники встигли презентувати свої організації та їхню діяльність, обмінятися досвідом, розширити обсяг знань. Інтерактивні тренінги розвивали навички, які знадобляться лідеру в повсякденній роботі: співпраця та прийняття рішень у команді, розподілення групових ролей, розв’язання конфліктів, комунікативні техніки. Вправи, які на початку видавалися несерйозними дитячими забавками, виявилися досить ефективним методом налаштування на співпрацю. Наприклад, завдання команді пройти певну відстань за допомогою двох дощок та мотузки з зав’язаними очима — це гарна модель організувати до співпраці людей з різним світосприйняттям і особистими пріоритетами. ”Мені дуже сподобалась зустріч з креативними людьми, що роблять корисні справи в своїх громадах: їхня енергія, усмішки, завзятість, — ділиться враженнями учасник школи Юрій Ткачук, зв’язковий 33-го куреня УПЮ ім. Уласа Самчука з Рівного. — Деяким учасникам довелося проїхати значну відстань, аби знайти своїх однодумців. Також цікавим був досвід польських колег, який показує, що за маленькі “пеньонзи” можна робити великі справи”. “Я вражена і самою школою зокрема, і ставленням поляків до третього сектору загалом, — зазначає голова Луганського обласного відділення Асоціації гайдів України Альона Морозова. — Про деякі засади діяльності неурядових організацій дізналася вперше. Упевнена, що спільно з новими знайомими зможемо зробити в нашій країні дуже багато корисних справ”. ”Ти можеш бути чиїмись очима”, “Ти можеш бути чиїмись ногами” — плакати з закликами допомогти людям з особливими потребами знаходять щирі відгуки у серцях мільйонів поляків. “Ці люди справді не отримують за свою роботу ніяких грошей. Допомагати іншим для них — це цінність сама в собі, — так каже про життєву філософію польських волонтерів Ірина Матієнко, координатор Школи лідерів, українка, що навчається і живе у Варшаві вже кілька років і має досвід волонтерської роботи. Під час перебування в Польщі українським лідерам неурядових організацій було що запозичити у сусідів. Скажімо, унікальна як для українського досвіду цифра — 6 мільйонів 600 тисяч волонтерів працюють у Польщі абсолютно безкоштовно! Допомагають самотнім, немічним та людям з особливими потребами. Іншим корисним досвідом, якого набула українська делегація під час візитів до різноманітних державних та неурядових організацій Варшави, стало знайомство з програмою “Народжувати по-людськи”, що просуває європейські підходи до якості медичного обслуговування. Жінка має народжувати дитину в комфортних умовах — так можна стисло передати суть програми. Ідеться не лише про догляд за породіллями, а й про психологічний стан, у якому народжує жінка. Перша громадська акція, що привернула увагу до стосунків “лікар—пацієнтка”, пройшла у Польщі 1994 року. Тоді в одному з найавторитетніших національних видань — “Газета виборча” було надруковано анкету, в якій пропонували жінкам, що мали досвід пологів, оцінити медичні заклади з допомогою двох позначок: ті лікарні, де до вагітних ставилися приязно, позначити сердечком (чим комфортніше жінка училища зі спеціальності “Дизайн” (керівник Оксана Мергут) за участю студентів Гуманітарно-педагогічної академії. Правління Хмельницького міського товариства “Просвіта” сподівається, що, за прикладом Народного дому, такі розписи прикрасять й інші стіни, яких чимало в нашому обласному центрі. почувалася — тим більше сердечок); а додаткові послуги (наприклад, можливість родичів бути присутніми під час пологів) — відзначити зірочками. Акція мала величезний резонанс. Надійшло 40 тисяч відгуків читачів газети з оцінкою лікарень, де народжують жінки. Зібравши всі дані, газета видала довідник, з якого кожен зміг довідатися про рейтинг найбільш і найменш толерантних до пацієнток лікарень. Під тиском громадської думки почалися зміни в одній із найбільш консервативних галузей. Акція не була разова. Моніторинг медичних закладів, що обслуговують породіль, газета проводила і торік. І хоча досі у Польщі, як і в нас в Україні, пацієнти ще не завжди відчувають повну захищеність своїх прав, тут є потужні громадські організації, які ведуть постійний громадський контроль. Багато польських організацій декларує незалежність від політичної влади як справжню цінність. Наприклад, громадські активісти “Центру доступу до публічної інформації” кажуть, що готові відмовитися від фінансування, яке виділяють державні інституції, щоб мати можливість повною мірою контролювати роботу польського уряду та органів місцевого самоврядування. Цікавими для української делегації були зустрічі з представниками місцевої влади. Українські активісти ознайомилися з роботою органів місцевого самоврядування двох районів Варшави — Прага Полуднє та Воля. Цікаво, що в обох цих районах солідні керівні посади займають недавні випускники Школи лідерів. І в обох районних виконавчих структурах одним із пріоритетів є співпраця з неурядовими організаціями та прозорість влади. ”Чи справді ми за кордоном?” — ця думка мимоволі виникала в багатьох представників українських НУО. Адже під час спілкування зі своїми польськими колегами розуміли одне одного з півслова навіть ті, хто доти ніколи не чув польської. Така атмосфера панувала завдяки відкритості та доброзичливості поляків. Щоб уявити зміни у свідомості громадян сусідньої країни, які відбулися за останні роки, достатньо було почути слова одного з наших співрозмовників: люди пройшли шлях від “хтось це має зробити за мене” до “я маю це зробити”. Вірю, що досвід, набутий під час навчання у Другій українській школі лідерів, допомагатиме її випускникам крок за кроком змінювати ситуацію і в Україні. Адже такі програми в Польщі обов’язкові для керівників органів місцевого самоврядування, журналістів, керівників державних і громадських організацій, а також усіх тих, хто прагне бути лідером у суспільстві. А детальніше про людей, кому вдалося пройти загальноукраїнський відбір і потрапити до Школи лідерів, можна прочитати в Інтернеті: www. shkolaLliderov.livejournal.com.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин