Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Cito!!!” Потрібна операція реформування медицини в Україні! · с. 11сторінка оригіналу ↗

ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ «CITO!» нотатки про стан медицини в провінції, написані на уривках обгорток від ліків

Слово Просвіти, №39 за 2007 рік

Табл. 2. Кількість ВІЛLінфікованих, узятих на облік унаслідок наркоманії і хворих на активний туберкульозу деяких реґіонах України (на 100 тис. людності), 2005 р ВІЛ/СНІД Наркоманія Туберкульоз Чернівецька 62 4,4 55 Тернопільська 65 4,9 68 Івано-Франківська 74 5,6 79 Волинська 158 7,9 69 Львівська 209 5,3 79 м. Київ 1023 33,5 47 (!) Миколаївська 802 20,2 112 АР Крим 896 12,4 88 Одеська 1349 30,3 96 Дніпропетровська 2045 23,9 82 Донецька 2999 18,0 104 млрд руб. 2002 р. до 87344 млрд руб. 2050 р., то ВІЛ/СНІД зменшить останній показник на 1966 млрд руб. у кращому і на 4629 млрд руб. у гіршому з розглянутих двох прогнозів (нагадаю — проміжних, не найстрашніших). Україна випереджає Росію за швидкістю поширення ВІЛ/СНІДу, оскільки, зокрема, має меншу частку мусульманського населення, за поодинокими винятками “невразливого” до цього лиха. Закони шаріату — не лише паранджа; в цьому можна було б переконатися, маючи матеріали щодо інфекції (власне, її відсутності) в середовищі кримських татар (жіноцтво яких ніколи паранджі не вдягало). Від хвороб, які провокує тютюн, торік померло 100—110 тис. людей, від травм — 25 тис., від туберкульозу — майже 11 тис., від отруєння алкоголем — 10 тис., а від СНІДу — 2600. Чи не перебільшую я загрозу підступного вірусу? Ні. Час минає, і “німа” інфекція у ВІЛ-носіїв активізується, процес переходить у клінічну форму. Цей злам насправді щойно розпочався, і з кожним роком, ба — з кожним місяцем, зростаюча кількість ВІЛ-інфікованих “доростає” до смертельної хвороби. Тих, що помирають з інших причин, менше не стає, але СНІД буде вагомішим до них додатком. ми вже домовилися, — 7 років, а g — щорічне зростання швидкості, з якою збільшується зростання кількості хворих; саме цей показник треба вирахувати. Знаючи, що S=15,5, а t=7, елементарно знаходимо g=0,63 особи на рік за рік (аналогічно до фізичної константи — “9,8 метра у секунду за секунду”). Це саме по собі нічого не варте без перевірки того, наскільки модель узгоджується з реальністю. А перевіримо, підставляючи у формулу g=0,63, а t — послідовно 1,2,3… 7 років. Оскільки Держкомстат не навів даних за 2001 рік (t=2), почнемо з 2002 і закінчимо 2006 роком. Отже, 2002 р. за розрахунком мало бути на 100 тис. населення 2,8 хворих на СНІД, фактично було 3,6; 2003 р. — відповідно 5,1 і 4,8; 2004 р. — 7,9 і 6,6; 2005 р. — 11,4 і 10,9; 2006 р. — 15,5 і 15,5, але останній “блискучий” збіг до уваги не беремо, оскільки саме за показником 2006 р. проведено розрахунки величини g. Попри те, маємо визнати, що модельні й реальні показники за 2002—2005 роки дуже близькі, відтак формула вільного падіння варта принаймні того, щоб працювати з нею далі. Зробимо спрощення, виходячи з того, що g : 2 = 0,63 : 2 = 0,315, відтак у формулі падіння можемо використати одну константу к = g : 2 = 0,315, а засадничу формулу переписати трохи елегантніше: S = k х t 2. У такий спосіб виходимо на взаємозалежність двох параметрів, коли один з них (S) пропорційний квадратові іншого (t), — а таких варіантів у математичному моделюванні хоч греблю гати: можемо говорити про динаміку поширеності СНІ- Ду, скориставшись стандартними деталями з логіко-математичного “конструктора”. Вільне падіння — один із багатьох процесів, які також моделюють “через квадрат”, а я скористався цим прикладом не з принципових, а з дидактичних міркувань. А тепер — прогноз. Якщо кількість ВІЛ-інфікованих зростатиме так, як 2000—2006 рр. (1); якщо ймовірність переходу ВІЛ-інфікованої особи в категорію хворих на СНІД лишиться на попередньому рівні (2); якщо виживання таких хворих упродовж одного року не зміниться (3), то на кінець 2007 р. в Україні на кожних 100 тис. осіб матимемо 20,2 хворих на СНІД, а до кінця 2009 р. ця кількість зросте ще в півтора раза (до 31,0 на 100 тис.). Таку екстраполяцію (тобто математичну проекцію минулого на майбутнє) можна продовжити хоч на 100 років. Але це не має сенсу: три передумови прогнозування, які перераховано вище, витримані не будуть через дві обставини: відбуватиметься насичення груп ризику і зростатиме поширення інфекції від цих груп до решти населення насамперед через “нормальні” гетеросексуальні контакти. Можна застосувати відповідні поправки і зрештою вийти на такого типу показники, якими оперували фахівці МОП під час моделювання ситуації в Росії. Це цікаво, але… Сьогоднішні проблеми — кричати на ґвалт (що я роблю) й обговорити першочергові завдання (“сценарій SOS”), про що поговоримо окремо. МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ За часів радянщини газети не публікували критичних матеріалів, автори яких не могли запропонувати засобів для розв’язання обговорюваної проблеми. Загалом — хороший метод, щоб уникнути соціально загострених тем, але в такому підході є свій позитив. Чи можна (і чи можу я) вже зараз, сьогодні, запропонувати щось конкретне (якщо йдеться про очікувані результати) і реальне (якщо йдеться про кошти) для ефективного втручання в перебіг епідемії ВІЛ/СНІДу? Гадаю, що так: є зарубіжний досвіді розумні міркування вітчизняних фахівців. Мусимо лише пам’ятати, що набутий імунний дефіцит — реальна, але нетрадиційна загроза для національної безпеки, запобігання якій потребує рішучих (і нетрадиційних) заходів: засадничою характеристикою вільного падіння є зростання його швидкості. Те, що ви, шановне панство, прочитаєте далі, прошу сприйняти не як жарт (тема не викликає гумору), а як найпростішу спробу розробки математичної моделі поширеності СНІДу в Україні протягом останніх семи років (2000—2006). Ідеться саме про клінічно хворих, а не про здорових носіїв ВІЛ, бо здебільшого пацієнтам із цієї групи встановлюють правильний діагноз, відтак їхня “офіційна” кількість близька до реальної. Вважатимемо, що збільшення цієї кількості узгоджується з фізичною формулою вільного падіння, яку школярі запам’ятовують у шостому класі, а саме: S=g х t х t : 2, в якій S — це шлях (відстань), який пролетіло тіло за час падіння, t — час, який тривало падіння, а g — прискорення, зумовлене тяжінням Землі. Стосовно СНІДу S означатиме кількість хворих на 100 тис. населення на кінець 2006 р., t, як Фото з архіву “СП” Антоніна СПІЛЬНА, Івано-Франківська обл. Я і моя родина належимо до тих, що до медиків по допомогу звертаються зрідка, вважаючи, що дешевше лікуватися старими дідівськими способами: травами, загартовуватися тощо. Тому що хворіти, коли на твоєму утриманні двоє дітей, яких треба одягти, нагодувати, забезпечити необхідним, — розкіш. Тому що хворіти, коли держава вважає, що ти не малозабезпечений, а багатий, — подвійна розкіш. Тому що хворіти, коли на роботі косо дивляться на твої скривлені від болю вуста, ця розкіш взагалі не для тебе… Ось чому українські жінки доходжуються до термінової операції: за медичною термінологією, це називається “Сі- to!!!”, тобто негайно. Ходила на роботу і моя донька, ходила, бо старшу свою доньку мала забезпечити необхідним до школи, молодшій підготувати сяке-таке вбрання на зиму, собі зекономити на осінню сесію… Прийняла зміну, вже з болями, день відпрацювала на знеболювальних таблетках, гадала, що все пройде. Не допомогло. О шостій вечора відвезли в лікарню… Для чого? Для продовження мук, але вже під смачний сон чергової медсестри, яка вколола банальний, дуже помічний, заяложений анальгін з димедролом і сама від того заснула? Для невдоволення лікарняного обслуговуючого персоналу, бо слід приймати хвору? Для зменшення сімейного бюджету і набуття статусу боржника після одужання? Для…? І таких “для” можу нарахувати багато. Перше. Я вже зауважила, що хворіти таким “забезпеченим”, як я і моя донька зі своєю родиною, влада не дозволяє. І хоч дочка працює легально, і за неї власник підприємства перераховує у фонд соціального страхування, вона за кожний день перебування на листку непрацездатності отримує тільки 13 гривень. Чи достатньо цього принаймні на ..? Оце думала, на що можу використати цю мізерію. На медикаменти? На придбання стерильного перев’язочного матеріалу? На оплату послуг реаніматології під час проведення операції? На дієтичне збалансоване харчування після хірургічного втручання? На… і мої руки опустилися: не знаю на що! Друге. Якщо вас доставили в лікарню, то іноді “Cito!” спрацьовує в зворотному напрямі. Бо невідкладно треба пройти обстеження, придбати ліки, оформити документально ваше перебування, придбати білизну тощо… Тобто вам, зболеному, треба долати відстань з четвертого поверху на перший, тоді через дорогу в аптеку, тоді через дорогу в інший корпус, на УЗД, тоді, нарешті, в передопераційну, на пункцію. Після того, як відійде наркоз після пункції, яка покаже наявність крові в черевній порожнині, згадають, що не взято аналіз крові на тромбоцити, а це — знову на перший поверх, тоді через дорогу в лабораторію, де вже закінчився робочий день і лаборантка прозоро на це натякає, і ти, вимучений, даєш їй за продовження робочої днини дещицю, яка ще шелестить у твоїй кишені. Зрештою, вам майже все одно, чи ви будете на операційному столі, чи під столом, аби нарешті попустив той біль, який мордує все тіло… Третє. Середній медперсонал, середній вік якого — далеко за шістдесят, який незрідка недобачає і недочуває, цікавиться виключно драмами в Бразилії, а чи розв’язує проблеми кадетів, байдужий до болю хворих. Усі твої страждання — твоє особисте. Четверте. Всю лікарню нахабно взято в облогу аптечними кіосками, які мають особистий інтерес виручити на вашій хворобі. Ті кіоски чомусь працюють без касових апаратів. Чомусь лікарі роблять призначення на листочках, а не на рецептах. А якщо ти матимеш необережність попрохати проти кожного призначеного препарату написати ціну і вивести загальну суму, на тебе виллється приблизно таке: “Жіночко, вам, напевно, не дуже болить, коли ви шкодуєте на своє здоров’я і маєте час рахувати гроші”. І тобі, присоромленій, уже навіть ніяково. І ти за свої власні кошти отримуєш гірку пігулку людського нахабства, дякуєш і відходиш від прилавка. П’яте. Прозорі натяки на те, що за здоров’я треба платити, чутимеш протягом періодів доопераційного, операційного, післяопераційного. Гроші на реактиви, УЗД, за те, що тобі треба “Cito!!!”, ЕКГ — без черги… і таке інше… В операційній, доки не подіє наркоз, чутимеш, як стомилася медсестра і яка зарплатня у медиків. Це діє, і ти засинаєш. Прокидаєшся під монолог чергової санітарки, яка буде оповідати тобі, зболеному, знудженому, про те, що вона живе на одну зарплату і має двох студентів на платному навчанні, а чоловік любить випити. І тобі стає соромно за те, що ти також живеш на одну зарплатню, заледве оплачуєш своє власне навчання і навчання своїх дітей, і ти, щоб не чути про злиденне життя працівників медицини, вирішуєш (щоб заробити відпочинок після операційного втручання, яке продовжувалося понад дві години) дати дещицю з того, що ще залишилося в кишені після передопераційного періоду… Шосте. Оті бідкання медперсоналу в післяопераційній палаті будуть уважно вислуховувати таргани, які від стерильності очманіло бігають навіть по крапельниці, до якої ти припнутий. А щодо гігієни, то води нема. Не йдеться про гарячу, немає навіть холодної. Відповідно дворазове вологе прибирання — фантастика! Я могла б продовжувати перерахунок благ медицини в районній лікарні: і сьоме, й дев’яте, і, навіть, соте, та гадаю, що ви уявляєте стан сучасної медичної допомоги в провінції. Цей лист — крик душі материнської, яка не боїться запитати: де те, що належить нам за Конституцією нашої держави, зауважте, нашої держави?!. Врешті, де ми? …Очерствілі душею, забуваємо про милосердя та Божі заповіді, гадаємо, що нас може обминути Божа кара, бо ж ми не крадемо, нам самі дають та ще і дякують за це. А нашому урядові хочеться нагадати, що ним наобіцяно тисячі за народження дитини, а чи досліджено ним, скількох скалічено в отих нелюдських умовах операції “Cito!” в тисячах сільських, районних медичних закладів, хоч там ще і не втрачено професійних золотих рук наших медиків, які вміють працювати і в цих польових умовах? Чи зможуть вони, оті доні-матінки України, народити?! Даруйте, шановні, але все, про що я написала, — пережито поруч з донькою, почуто на власні вуха і побачено на власні очі. А ще дякую всім тим добрим людям — а їх набагато більше, — яким боліла доля моєї доні та всіх інших хворих у цьому медичному закладі. Завдяки яким лікарня діє, хоч і в жорстких умовах дано їй виживати, та зрештою так, як і нам усім, пересічним громадянам України. “Cito!!!” Потрібна операція реформування медицини в Україні! “Cito!!!” Почуйте мій крик, можновладці! “Cito!!!” Р.S. Коли стаття вже була готова, я захотіла отримати фахову думку керівника провінційної лікарні про написане. У розмові він узяв до уваги всі ті моменти, які стосуються безпосередньо лікарні під його керівництвом. А ось ті пункти, які не залежать від нього та працівників лікарні, і мені хотілося б на них наголосити. Надзвичайно дошкуляє кадрове питання. У лікарні працює сто тридцять шість пенсіонерів, з них сорока трьом — понад сімдесят років, весь персонал цінує їхній досвід та вміння працювати. Але погодьтеся, що медицина потребує точного ока, вправних рук, спритності розуму, а тому було б добре, щоб пенсіонери працювали за контрактом. Друге нагальне питання — фінансування галузі, яке вираховують старим радянським методом: на одного жителя в районі, не враховуючи, що є райони екологічно забруднені й важкодоступні, тобто гірські, або райони стихійного лиха тощо. Та ще і по реґіонах кошти розподіляють нерівномірно, чомусь фінансове забезпечення деяких областей (не своїх?) ігнорується. А ще — обладнання лікарень. Воно застаріле або відсутнє взагалі. Табель оснащення не відповідає сьогоденню, як, зокрема, і застаріле обладнання для швидкого діагностування. І так, як і я, пацієнтка провінційного медичного закладу, головний лікар довго може перераховувати все, що заважає йому та його підлеглим працювати якісно. Час завершувати балаканину про безоплатну медицину при фінансуванні галузі на 60 % від її потреби! Настав час прийняти закон про медицину та охорону здоров’я, де було б розписано всі пункти про бюджетне фінансування і медичне страхування. Тобто, знову “Cito!!!” Час реформувати медичну галузь.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин