“Політ птаха — найдосконаліший з усіх рухів, на які здатні земні істоти”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ЦІКАВО ЗНАТИ
Слово Просвіти, №39 за 2008 рік
Проте духовна таємниця залишилася. Які тисячі років тому, нас глибоко вражає граційний, мрійний плин орла у високості, веселе і копітке ширяння ластівки, спритні й повороткі рухи сокола. В них і краса, і воля, і турбота, і вправність, притаманні лише безтілесній думці. До пташки звертаємося подумки з наївним проханням як до посередника між Землею і Небом. Питання “чому я не сокіл” непокоїть і людину ХХІ сторіччя.
ЛебідьDшипун. Малюнок з Червоної книги Білорусі. 1981 р.
на перельотах або під час зимівлі біля морських берегів. Дорослий птах дуже красивий: сніжно-білий з жовтим дзьобом, стрункий і граційний, коли гойдається на хвилях. Всівшись на озері, він струшує бризки, гордовито згинає шию і довго гальмує чорними ногами, від чого вода скипає й піниться. Плаває з особливим задоволенням. Злітає ніби знехотя, з розгону, голосно плескаючи крилами так, що можна почути здалеку… Він летить, розтинаючи повітря з виразним приємним свистом; політ зграї буває мелодійним. А зойк чи то спів кликуна називають музикою Півночі, порівнюючи його з чистими звуками срібної сурми. Нерідко лебеді, що зимують на узбережжях Чорного й Азовського морів, потерпають від холодів. Коли замерзають лимани і птахи не в змозі добувати харч, людей переслідує жалісний зойк лебедів, їхня
Слова “птах небесний” породжують в уяві недосяжно високі, неземні образи. Адже і Дух Святий сходив, за свідченнями учнів Христових, у тілесній подобі голуба. Сам же Ісус розумів птахів як досконалих, чистих істот, про яких особливо піклується Творець: Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. За Його вченням, усі ми маємо покласти надію на Бога. Напевно, ставлення до птахів за біблійних часів було вельми гуманним. Забити птаха задля забави вважали дурістю, навіть гріхом; в апокрифічній книзі Варуха мовиться з осудом про Вавилонських царів, які бавилися птахами небесними. Негідним вчинком було і розорення гнізда… Тому релігійну заборону вживати у їжу багатьох птахів можна розуміти як перший крок до їхньої охорони. Мабуть, вірші зі Старого Заповіту допомогли вижити рідкісним видам птахів не менше, аніж рядки сучасних Червоних книг.
скорботна пісня. Саме тоді звучить передсмертна пташина скарга, яку навряд чи можна назвати прекрасною, хіба що меланхолійною. І людина допомагає. Кожної суворої зими природолюби годують і відігрівають потерпаючих птахів. Почути й зрозуміти скорботну лебедину пісню — справа нашої совісті. Існують і зворушливі легенди про подружню вірність лебедів. Знавці пташиного царства по-різному їх коментують, наголошуючи лише на тому, що лебідь з лебідкою полюбляють замикатися в сімейному колі, влаштовуючи гніздо у густих заростях. Іноді воно скручене з очерету і плаває. Такий пліт може витримати не тільки обох птахів з виплодком, а навіть людину. Але наближатися до нього знавці не радять: подружжя, а переважно батько, рішуче відганяє зайду. Лебідь без вагання кидається на ворога, нещадно б’ючи дзьобом і крилами. Особливо дістається лисиці або собаці, якщо вони відважаться порушити лебедину ідилію. Мовчать лебеді, коли в них мир і гаразд. Та люди складають про них пісні. Мабуть, тому білі птахи, пом’януті у священних книгах, і досі живуть на наших озерах.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
