Читацьке віче · “Націоналістом людина стає з доведеного до краю бажання відновити справедливість вільного життя людини на власній землі”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
У МИКОЛАЄВІ ВЛАДА ПЕРЕСЛІДУЄ УКРАЇНCЬКОМОВНИХ
Слово Просвіти, №39 за 2010 рік
Володимир БОЖКО, м. Миколаїв
13 вересня Ленінський районний суд визнав винним у хуліганстві відомого правозахисника Ільченка. Зважаючи на погіршення здоров’я пана Анатолія, миколаївська влада вирішила на цьому не зупинятися: відбудеться ще один суд, на якому розглядатимуть уже справу про “неповагу до суду”. Анатолій Ільченко разом із сусідом прийшов до відділення Ощадбанку України отримати пенсію. У банку відмовлялися спілкуватися з ним українською мовою, ображали і сказали, що пенсії йому не дадуть узагалі, мовляв, “у нас нє работаєт тєрминал”. При цьому інші пенсіонери, що стояли в черзі за Ільченком, пенсію одержували. Правозахисник попросив надати йому книгу скарг і пропозицій, але касир відповіла, що книги він також не отримає! Після того, як пан Анатолій викликав міліцію, йому дали простий учнівський зошит із вирваними сторінками без печатки та жодних записів, видавши його за офіційний документ. До приїзду міліції касир викликала охорону банку і сказала, що
Ільченко нібито блокує роботу банку і викрав книгу “скарг та пропозицій”. Попри те, що справжня книга висіла на стенді за спинами у касирок, бідолашного пенсіонера міліція затримала і силоміць відвезла до райвідділу. У Ленінському відділенні йому влаштували допит. Працівники МВС помстилися Ільченкові за виграні проти них раніше судові позови. Усі охочі зібрались у кабінеті слідчого, аби із задоволенням покричати на пенсіонера брудною російською лайкою. Ільченкові стало зле і він попросив викликати швидку, та у відповідь почув “нє будєт тєбє никакого “лікаря”, фашист!”. Міліціонери зіштовхнули його зі стільця, а стілець забрали. Довелося йому самому викликати швидку з мобільного телефону. Давати свідчення в міліції пан Анатолій відмовився, а під протоколом написав, що той складений незрозумілою йому мовою і тому він (Ільченко) не може ознайомитися з його змістом. Через це перенесли і перше судове засідання та суддя пообіцяв затримати його, інваліда другої групи, на 15 діб. 13 вересня суддя Захарченко визнав правозахисника винним,
при цьому знехтувавши свідченнями свідків, а також тим, що касирка Перхайло Л. В. навмисне порушувала права звинувачуваного (до речі, на суді вона говорила українською — отже, все-таки вміє). У приватній розмові із суддею Ільченко сказав: “Януковича на наступних виборах не виберуть, а Вас звільнять, і будете пасти свиней”. Суддя в професії свинопаса побачив “неповагу до суду”. Цілком можливо, що суддя іменем України визнає цю професію образливою. Та Ільченкові, інваліду другої групи з пенсією в 750 грн., це може коштувати від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 340 до 1700 грн.). Очевидно, що влада, фабрикуючи звинувачення проти Анатолія Ільченка, продовжує справу, почату ще за совєтських часів, коли його за правозахисну діяльність силоміць “лікували” у славетній Дніпропетровській психіатричній лікарні, у якій свого часу побувало чимало дисидентів. Хочеться виголосити: “Слава совєтському суду — самому гуманному суду в міре!”, а також “самому справєдлівому” і “самому чєстному”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
