Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Про один, але надзвичайно важливий напрям просвітянської діяльності — книговидання”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЖЖ ББУУДДЕЕ ВВИИДДРРУУККУУВВААННОО ВВЕЕЕЛЛИИЧЧЕЕЗЗННИИЙЙ ММААССИИВВ ННЕЕВВІІДДООММООГГОО ЗЗААГГААЛЛООВВІІ УУККРРААЇЇННССЬЬККООГГОО ССЛЛООВВАА??»»

Слово Просвіти, №39 за 2010 рік

У столичному видавництві “Ярославів Вал” вийшла друком унікальна книжка з невідомими досі читачеві художніми, публіцистичними творами, мемуарами дочки Івана Франка Анни Франко-Ключко. Упорядник, редактор і автор коментарів — почесний голова Дрогобицького міськрайонного об’єднання ВУТ “Просвіта”, професор філології Дрогобицького державного університету ім. І. Франка Михайло ШАЛАТА. Сьогодні він гість нашої газети. — Пане Михайле, Ви разом із видавництвом відкриваєте нашому читачеві невідомий для нього масив українського художнього слова, публіцистики й мемуаристики. — Молодша дочка І. Франка Анна (саме так вона підписувала свої твори, так називав її батько) перед Першою світовою війною виїхала в Київ, до тітки маминої сестри, тобто до родини Хоружинських. Там її й застала війна, тож вона вже не мала змоги повернутися додому. Не змогла приїхати навіть на похорон батька. Повернулася до Львова вже по війні. Анні було що оповідати, адже вона народилася 1892-го і мала на час від’їзду до Києва 22 роки. Спогади про родину вона видала в Канаді 1956 року. А емігрувала через переслідування влади. Уявіть: 1956 року відзначається 100- річчя з дня народження Івана Франка, й Анну не пустили в Україну навіть на ювілей батька. А все через її перебування в ОУН. — Так само переслідували всю сім’ю Франка. — Безумовно. Франкового сина Петра вбили на самому початку Другої світової війни. Не дивно, адже він був у Січових Стрільцях. Тарас також був в австрійській армії. Але ж не пустити дочку на ювілей батька? І вона тоді видала в Канаді книжку спогадів. Десь сторінок на 150. Ніхто тут не знав, що вона писала художні твори і мемуари, друкували їх у канадському жіночому журналі. Скажімо, про свою маму, дружину Франка Ольгу Хоружинську. Пані Ользі взагалі треба було ставити пам’ятник за життя, бо бути дружиною генія дуже важко. Треба було утримувати четверо дітей, на її гроші будували й дім. А її пам’ять усі кривдять. Тож дочка стала в обороні мами, написала статтю “Ольга Франко у правдивому світі”. Там використано листи Франка, дуже цікаві міркування самої Анни. Або ось стаття Анни “Іван Франко і Ганді”. Хто навіть із наших літературознавців так цікаво ставив питання: Франко для українського народу і Ганді для індійського. — Очевидно, Ви все ж здійснювали якийсь відбір із творчості авторки? — До всього треба підходити критично. Не дав у цей том статті “В обороні правди”. Там ідеться про полеміку Франка і Грушевського. — Стосунки двох геніїв справді були непростими. — Схоже, це якісь особистісні моменти, де авторка хотіла заступитися за свого батька, родину. Щодо цього тому Анни Франко, то тут повністю вміщена згадана книга “Іван Франко і родина”. Причому, я подав там понад сто сторінок коментарів. Дещо взагалі треба було пояснити читачеві, наприклад, історію про те, як у нас у СРСР до 100-річчя Франка надрукували фрагмент цієї книжки. Але як саме? Авторка надіслала з Канади братові Тарасу рукопис, щоб він прочитав. Вона не збиралася друкувати

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин