«Просвіта» · “Може, знайдемо відповіді й на запитання сьогодення?”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
СИНИ ВЕЛИКОЇ ВОЛИНІ
Слово Просвіти, №39 за 2010 рік
Майже сім віків зачаровує кожного, хто в ньому побував, волинське село Дермань. Знало воно і навалу ординців, і високий дух просвітителів, і героїчні змагання за волю. Були спроби відібрати історичну пам’ять. Проте Дермань не скорився, він відроджує свою славу. Звучить сміх гімназистів, пливуть понад краєм дзвони величного Свято-Троїцького монастиря. Дзюркоче кришталево чиста вода Батиєвої криниці. Живе пам’ять про тих, чия доля була пов’язана з Дерманем, хто прославив його на весь світ, — Світочів: Івана Федоровича (Федорова), Даміана Наливайка, Мелетія Смотрицького, Бориса Тена, Уласа Самчука.
Іван Франко це в Канаді, хотіла видати в Україні. Але Тарас повідомив сестрі, що отримав рукопис аж через два місяці, причому навіть після того, як фрагмент його був уже надрукований. І найгірше, що тутешні “видавці” його “підправили”: дещо викинули і видали у спотвореному вигляді. Тоді Анна негайно видрукувала цю роботу в Канаді, щоб попередити нові можливі спотворення. У цьому виданні Анни Франко роботи, які ніколи тут не друкували. Я збирав їх по крихтах з канадської української преси. Там видрукувано багатющий український матеріал! Коли тільки ми все це опрацюємо, маю на увазі періодику, архівістику, епістолярій. Це непочатий край роботи, та за нинішньої влади про це навіть не йдеться. Тож я вмістив згадану вже статтю про Ольгу Франко, ще деяку мемуаристику. Подав розділ художньої прози — оповідання авторки. Причому в цих творах чимало автобіографічного, багато про матір, про свої дитячі роки, юні романтичні захоплення. Також уміщено епістолярій — листи до батька, матері, брата Тараса. Загалом понад 500 сторінок. — Як народилася назва тому? — Назва “Для тебе, тату” з’явилася так. В одній із статей авторка розповідає, як їде до Вінніпега на запрошення жіночої громади виступити зі спогадами про батька. Хвилюється, бо до цього ніколи не виступала перед аудиторією. “Але для тебе, тату, я це зроблю”, говорить вона сама собі. І цей вираз повторюється у неї кілька разів. — Непростою була доля самої авторки. — Останні 40 років вона прожила в Канаді. Приїжджала в Україну двічі 1967-го і 1972-го. По чоловікові пані Анна — Ключко. Чоловік її був лікарем, родом із Київщини. Наприкінці війни в Австрії його заарештували радянські “визволителі”. Родині ледве вдалося вирвати його з тюрми, але вкрай побитого, змореного. Він прожив недовго. 1948-го помер. Анна виїхала з двома дітьми в Канаду. Старший син Тарас невдовзі помер. Причиною стало те, що наприкінці війни він потрапив під бомбардування, був поранений, втратив здоров’я. Молодший син Мирон живий, але в нього теж сталося горе — донька потрапила в автокатастрофу, стала інвалідом. Сама Анна Франко померла 1988 року, проживши майже 100 років. Заповідала, щоб її поховали в Україні, у Львові, біля батька й матері. Але це нездійсниме. Тож на її могилі в Канаді стоїть обеліск, на якому написано, окрім її імені, імена батька й чоловіка. — Отже, в Україну повертається бодай слово Анни Франко, дочки нашого генія. Сподіватимемося, що до нас повертатиметься і багато іншого з того величезного материка українського слова, й досі, на жаль, розсіяного по світах.
Спілкувався Петро АНТОНЕНКО
Олена ШУЛЬГА Фото автора
Десять років тому з ініціативи Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України було започатковано свято “Дерманський світильник”. Згодом почали вручати премію імені Світочів найбільш талановитим, найбільш гідним, тим, хто долучився до примноження слави Великої Волині. Цьогорічне літературно-мистецьке свято традиційно розпочалося у третю неділю вересня в Дерманській гімназії (в. о. директора Оксана Шепельчук). До Дерманя завітали письменники: лауреат Національної премії імені Т. Шевченка Олесь Лупій, голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Світочів Лідія Рибенко, лауреат премії імені Бориса Тена Микола Пшеничний, лауреат премії імені Валер’яна Поліщука Євген Шморгун, Любов Пшенична, Юрій Береза, Василь Басараба, Микола Береза, перший проректор Національного університету “Острозька академія”, лауреат премії імені Світочів Петро Кралюк, дослідник творчості Уласа Самчука, професор Рівненського державного гуманітарного університету Мойсей Гон, заслужені артисти України Ярослав Кульчинський та Олексій Заворотній, видавці, журналісти, студенти вищих навчальних закладів, учні. Прибули гості із сусідніх областей, які належать до Великої Волині: із Житомира — голова письменницької організації Михайло Пасічник, із Тернополя — поет Сергій Синюк, із Луцька — письменниця й журналістка Валентина Штинько. Вітаючи гостей, Лідія Рибенко сказала, що “Дерманський світильник” — не просто обласне свято, це пошанування тих велетів духу, хто став для Волині Світочами. Віднині премію імені Світочів вручатимуть представникам областей, які входили до Великої Волині.
Саме тут, у серці Волині, починалася слава України — велич просвітництва. У старовинному Дермані народжувалася висока духовність, яку передавали з покоління в покоління тутешні люди. Премію імені Світочів вручила восьмому лауреатові заступник начальника управління культури Рівненської обласної державної адміністрації Світлана Хомяк. Ним став наш постійний автор, письменник, журналіст, дослідник-краєзнавець, головний редактор літературно-краєзнавчого журналу Рівненської обласної організації НСПУ “Погорина” Євген Цимбалюк за книжку публіцистики “Обірвана молитва за Україну”. Євген Павлович відомий в області тим, що оприлюднює маловідомі імена й факти з історії краю, де народився, живе й працює, де живуть його рідні. Отримуючи премію, Євген Цимбалюк сказав: “Премія Світочів — це визнання праці всього спілчанського гурту, який не розриває сув’язі з тими достойниками, яким сьогодні ми приїхали вклонитися. Не знаю, скільки у цьому конверті і яка валюта, але вважаю, що не варто долучати її до сімейного бюджету. Ці гроші витратимо на видання енциклопедії нашого краю”.
Олесь Лупій зазначив, що мріяв побувати в Дермані давно — ще відтоді, як студентом вивчав твори Мелетія Смотрицького і Даміана Наливайка. “Ми вдячні директорові музею Уласа Самчука Федорові Єфімчуку за те, що він ввів нас у ті історичні реалії, в яких жили Світочі. Ми зрозуміли, що Дермань — духовний центр Великої Волині, він тримає всю її історію. Працюючи в “Літературній Україні”, свого часу я брав інтерв’ю в Бориса Тена. Він з такою любов’ю говорив про рідне село, що не побувати в ньому було б принаймні прикро”. Як і годиться на літературномистецькому святі, лунали вірші з вуст авторів. Свої твори прочитали Євген Цимбалюк, Олесь Лупій, Михайло Пасічник, Валентина Штинько, Сергій Синюк, Микола Пшеничний, Євген Шморгун. Пролунали пісні у виконанні тутешнього уродженця Ярослава Кульчинського, а також молодих талановитих воли-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
