Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “І Україна, мов стара причинна, Виходить знову з небуттям на бій”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ІДЕАЛИ МАЙДАНУ ЖИВІ!

Слово Просвіти, №39 за 2011 рік

Олександр ПОНОМАРІВ, доктор філологічних наук, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Нещодавно на 5-му каналі телебачення виступив народний депутат України Я. Кендзьор. Коли його запитали про ставлення до судилища над Юлією Тимошенко, він висловив своє обурення її поведінкою на цьому процесі. Сам суд, ставлення судді та прокурорів до підсудної, велика кількість свідків із боку обвинувачення і вкрай обмежене число їх з боку оборони в народного депутата не викликають жодних заперечень. Словом, п. Кендзьор виступив у повній згоді з недолугими репліками прокурорки Л. Фролової, стиль якої є блідою копією філіпік полум’яної викривальниці й яскраво вираженої анти-патріотки України І. Богословської. Далі депутат нагадав про “коаліцію” БЮТу з Партією регіонів восени 2008 року. Насправді то була не коаліція, а лише ситуативна домовленість, проте вона, поза всяким сумнівом, не прикрашає Юлії Тимошенко та її політичної сили. Але хто з помаранчевої команди спричинив таку домовленість? Хочу нагадати п. Кендзьору й иншим (не вельми численним) фанатичним захисникам колишнього Президента деякі факти, що про них вони чомусь забувають. Віктор Ющенко дуже багато обіцяв на схвильованому Майдані під багатоголосе вигукування свого прізвища: “Бандитам — тюрми!”, “Після виборів Президента ви прокинетеся в зовсім иншій країні!”, “Україна повернеться до кола европейських держав!”, “Україна буде в НАТО й Европейському Союзі!”, “Ми не закриємо жодної російської школи!” і т. ін. За час свого президентства В. Ющенко зробив три варті подяки справи: вшанував жертви Голодомору-геноциду українського народу в ХХ столітті, відродив Батурин (у якому, на жаль, діє антиукраїнська церква Московського патріярхату) і підтримав грузинський народ під час московської інвазії. Але на шальках терезів переважає його найбільший гріх — зрада ідеалів Майдану 2004 року. Маючи вісім місяців необмеженої влади, спираючись на беззастережну підтримку переважної більшости українців, згуртувавши навколо себе висококваліфікованих інтелектуалів-патріотів, новообраний Президент мусив би почати виконувати свої обіцянки. Йому й Україні випала неабияка нагода подолати негаразди, нагромаджені впродовж кількасотлітньої бездержавности України. Проте більшість обіцянок залишилися цяцянками, виконано одну: жодної російської школи не закрито (хоч більшість із них — це колишні українські школи, зросійщені в часи застою, а то й уже в незалежній Україні). Натомість не відкрито й не поновлено в своєму статусі жодної української школи. 24 серпня 2005 року Президенту своєму виступі на Майдані Незалежности серед иншого відзначив добру роботу уряду на чолі з Юлією Тимошенко, а за два тижні зняв успішну прем’єрку з посади. Я тоді сказав своїм друзям: “Це початок його кінця!” Далі завертілося й закрутилося. Президент підписав меморандум з Партією регіонів, чим повернув на історичний кін купу кримінальних елементів, які, рятуючись од відповідальности за все, що накоїли, пороз’їжджалися були по монаках, кіпрах, росіях. Згодом укладено універсали з тими ж таки регіоналами, відбулися призначення на посаду секретаря РНБО однієї з чільних постатей тієї партії Р. Богатирьової, нагородження фальсифікаторів виборів різними званнями, орденами, медалями й грамотами. Був ушанований навіть найбільший фальсифікатор виборів 2004 року п. Ківалов. Плавом пливли почесні звання й до заїжджих “зірок” естради. Народним артистом України став Пилип Киркоров. А справжня зірка української естради 60—70-х років минулого століття Валентина Купріна досі не має звання навіть Заслуженої артистки. Чимало стало й Героїв України, а видатному борцеві за волю нашої Батьківщини Степанові Бандері це звання В. Ющенко присвоїв тоді, коли вже майже не був Президентом. Власне кажучи, В. Ющенко посправжньому не керував країною. За таких обставин розперезалися антиукраїнські сили в усіх частинах України, особливо в Криму, та ніхто й не збирався їх приборкувати. Світова спільнота розчарувалася в українському лідерові. Росію він розлючував своєю патріотичною риторикою (на це можна було б і не зважати, бо Росію розлючує саме існування незалежної України), але ж за цією риторикою не було реальних кроків, спрямованих на утвердження України як самостійної держави, на розвиток економіки, зміцнення обороноздатности, згуртування українців як громадян єдиної держави. Нещодавно народна депутатка України Леся Оробець сказала: “Мій чоловік часом жартує, що наш парламент не місце для порядної жінки. Хто знає, може, він і має рацію”. Але ж становище можна було виправити після виборів до Верховної Ради 2007 року. Тоді в непристойному парламенті склалася У вівторок, після двотижневої перерви, Печерський суд Києва знову взявся до розгляду справи Юлії Тимошенко. Основною інтригою було те, чи продовжить суд основну стадію процесу — судове слідство, чи оголосить його заключну фазу — судові дебати. Захист подав клопотання продовжити слідство. Мотивація така: суд не розглянув усі попередні клопотання, не оголосив усі матеріали справи, не розглянув усі матеріали. Але головуючий суддя Родіон Кірєєв оголосив, що суд розглянув усі матеріали і клопотання, а отже, стадію судового розгляду завершено і оголошуються судові дебати сторін. досить пристойна ситуація: В. Ющенко — Президент, Ю.Тимошенко — прем’єр-міністр, А. Яценюк — Голова Ради, коаліція з 228 депутатів, з якими можна було проводити нормальну внутрішню й зовнішню політику. Однак В. Ющенко разом з “любими друзями” В. Балогою, І. Плющем, кумою О. Білозір та иншими петьовками зруйнували коаліцію. До цієї компанії приєдналася й Леся Оробець. Мені це було особливо прикро, бо я мав честь працювати в Просвіті з її батьком Юрієм (царство йому небесне!). Думаю, що він не схвалив би такого кроку дочки. Рейтинг В. Ющенка падав дедалі нижче. Люди не тільки не підтримували його бездарної політики, а й не могли пробачити зради Майдану. У падінні авторитету свого кумира його любі друзі звинувачували Юлію Тимошенко, рейтинг якої зростав. Що менше було тих друзів, то запеклішою ставала критика на адресу Ю. Тимошенко. З піною на губах із будь-якої нагоди прем’єрку критикували згаданий Ярослав Кендзьор, Лілія Григорович, Богдан Соколовський і ще невеличке коло осіб. На антиукраїнські витівки регіоналів вони майже не звертали уваги. Під час виборів 2010 року В. Ющенко поводився особливо ганебно. Він знімав з посад голів обласних адміністрацій, які не хотіли підтримувати В. Януковича. Напередодні другого туру познімав послів України, де в першому турі отримав нуль голосів. Але найгірше — очолив кампанію “противсіхства”, закликаючи голосувати проти всіх або не йти на вибори. Таку політику засудили чільники всіх релігійних конфесій, крім попів Московського патріярхату. Ось що писав з цього приводу вельмишановний кардинал Любомир Гузар: “Голосуючи проти всіх, ми віддаємо иншим право обирати нам Президента. Хтось міг би голосувати проти всіх, аби не брати відповідальности за наслідки виборів, щоб потім казати: я, мовляв, ні за кого не голосував. Але в тому й полягає громадянська зрілість, щоб узяти на себе відповідальність” (День. — 2010. — 10 лютого. — С. 6). В. Ющенко гарячково підписав зміни до виборчого закону, чим відкрив шлях до фальсифікацій. Попри всі ці заходи за Юлію Тимошенко проголосувала половина України, але кілька відсотків (навіть більше, ніж потрібно) В. Януковичу підкинули противсіхи, які спочатку не бачили різниці між ним та Ю. Тимошенко. Через півтора року після виборів вельми активна противсішка О. Забужко в московському журналі “Огонек” заявила, що “В. Ф. Янукович — це менше зло порівняно з Ю. В. Тимошенко” (День. — 2011. — 19—20 серпня. — С. 20). Тепер, як кажуть, маємо те, що маємо. Переслідування опозиції яку 30-ті роки ХХ століття. Переорієнтація з Европи на Азіопу. Закриття українських шкіл на Донеччині й Луганщині, російщення українських освітніх закладів в Одесі, міський голова якої ще кілька років тому, балотуючись кудись, писав на своїх білбордах: “С нами Бог и Россия”. А чого варті харківські угоди про здачу ще на 25 років української землі під військову базу сусідньої держави? Майже повне вилучення української мови з виступів міністрів, депутатів, урядовців. Поміж инших Упродовж кількох годин прокурор оголошував обвинувальний висновок. Адвокат Ю. Тимошенко Юрій Сухов сказав журналістам: “Думаю, що сьогодні виступить тільки прокурор. Мій виступ години на 4, а скільки триватиме виступ Юлії Володимирівни — складно сказати. Тому що вона не тільки зачитуватиме, а й коментуватиме”. Чим завершилися судові дебати і, можливо, процес, повідомимо в наступному числі, оскільки, згідно з графіком, саме у вівторок редакція виготовляє плівки чергового числа газети. Фото Петра АНТОНЕНКА Ф ФІІННААЛЛ ССУУДДИИЛЛИИЩ ЩАА??

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин