Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Від першої особи · “Немає сумніву, що через п’яту колону в Україні намагаються зупинити процес консолідації нації”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

БОРОТЬБА, А Є ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВИ»

Слово Просвіти, №39 за 2011 рік

й мої безпосередні попередники прагнули налагодити якусь допомогу діаспорі з боку держави. Пам’ятаю, був із візитом у Молдові, і ми привезли для місцевої української громади бібліотеку, одяг для художніх колективів, оргтехніку. І люди дякували саме за конкретну допомогу. А коли робити все “взагалі”, це не дає ефекту. — У попередні роки діяла підписана Ющенком програма допомоги закордонному українству. — На жаль, 2008 року вона була значно скорочена, 2009 року її повністю витіснили з видатків уряду. В останній період помаранчевої влади цього пріоритету не було помітно. БЛУКАННЯ У ВЕКТОРАХ — Надзвичайно актуальна тема: зовнішньополітичні вектори України, в яких вона блукає всі ці два десятиліття. Європейський вибір декларує і теперішня влада. То ми стаємо ближчими до Європи, Євросоюзу, не кажучи вже про НАТО? — Ще за президентства Ющенка ця тема була переведена в практичну площину. І ми почали роботу, щоб Україна поступово наближалася до Євросоюзу. Я був одним із тих, хто починав переговори щодо безвізового режиму і жорстко наполягав на тому, що Україна не повинна мати жодних віз до Європи. Сьогодні, як бачите, ця тема вже вийшла на завершальну стадію, якщо ми зможемо виконати вимоги Європи, зокрема щодо кордонів, нових паспортів. Зона вільної торгівлі і якщо ширше — Асоціація з Євросоюзом — теж наша ідея і над нею працювала ще наша команда. Сьогодні це теж завершується. Це результат роботи і нашої команди, і нинішньої влади. Потрібно нарешті зрозуміти, що є інтереси не партійні, а державні. І якщо сьогоднішній владі вдасться завершити ці процеси, я першим щиро привітаю її. Тому що це успіх не для Партії регіонів, а величезний успіх для України, нашої нації. Бо так починаємо реальні стосунки з Євросоюзом, що поступово підведе нас до стандартів Європи. І це стосується кожного з нас, незалежно від того, хто за кого голосував на виборах. Враховуючи те, що сьогодні відбувається на східному напрямку, завдання і влади, і опозиції — об’єднатися, щоб зробити наш рух до Європи невідворотним. — Ви вірите у щирість таких намірів нинішньої влади? — Я аналізую ситуацію і бачу, що з погляду економічної доцільності державі значно вигідніше йти на Захід, а не в митний союз. — Але якби зараз провести референдуми зі вступу України до ЄС, а особливо до НАТО, то результати могли б бути не проєвропейські. — Щодо ЄС, то 60 % наших громадян за вступ до цієї структури. Щодо НАТО, маємо наслідки отого совкового мислення, яке з багатьох голів ще не вивітрилося. Але це теж справа еволюції. Ми почали цю роботу, тепер вона пригальмована, але обов’язково продовжимо її після зміни влади. — Нині дедалі частіше з’являється теза про якийсь “третій шлях” України, мовляв, не в російські союзи, і не в ЄС. Вибудовують особливий “пояс” таких країн третього шляху. — Яких саме? Прибалтійські країни давно в ЄС і НАТО. Молдова проситься до ЄС. Грузія — і до ЄС, і до НАТО. Що залишається з отого “поясу”? Україна та Білорусь? Проштовхування подібних ідей — золотоординський варіант правління. Якщо це комусь подобається, нехай стає черговим улусом якоїсь нової Орди, Золотої чи Срібної. Це вигадки людей, які не хочуть, щоб Україна була нормальною цивілізованою державою. Чомусь майже всі країни колишнього соціалістичного табору обрали європейський шлях. Це підкидання ідей для того, щоб ми повернулися під владу Москви. І робиться це не спонтанно, а продумано, щоб сіяти сумніви у виборі нашої держави. Насправді є вибір російський і європейський. А посередині — нічого, дірка. На дірці й сидітимемо, якщо будемо отакими “розумними”. Ось, наприклад, досвід литовців, естонців, поляків. Стартові умови у нас зними були однакові, але тепер ми чомусь далеко позаду. Чому? Бо ті зробили для себе висновки, а ми почали шукати якийсь “шлях”, і не там, і не тут. Так, у Європі є проблеми, наприклад, Греція, Іспанія, Португалія. Але це набагато краще, ніж те, що є в Росії. — Європейський вибір — це насамперед засади демократії. Ви співпрацюєте з демократичними силами Білорусі, Прибалтики, близько знайомі з демократією в країнах Заходу. Як розцінюєте рівень демократії в Україні? Оцінки тут дуже різняться: від повної демократії до диктатури. — Я був би стриманіший, бо будь-які екстремальні оцінки хибують на упередженість. Від комуністичного тоталітаризму ми зробили за ці два десятиліття величезний крок уперед. Суспільство отримало з 2005 року таке щеплення проти тоталітаризму, яке вже нічим не витравиш. І спроби закрити рота сьогодні безуспішні. Хоч би як там було, але голос опозиції чути йна телебаченні, нехай і небагато, і в пресі. — І те, про що ми говоримо, буде надруковано. — І ніхто не заборонить. Це — частина нашого життя. І якщо ми приєднаємося до Євросоюзу, тобто поки що хоч укладемо угоду про Асоціацію, то тим більше будемо зобов’язані йти європейським шляхом. Сьогодні йдеться не лише про Асоціацію, а про остаточний цивілізаційний вибір України. — Що саме ми повинні робити в руслі європейських демократичних традицій? — В угоді про Асоціацію йдеться не лише про торгівлю, ключові положення там правові, політичні. Тож треба перебудувати нашу правову систему, щоб вона відповідала європейським стандартам, зокрема щодо прав людини. Те саме щодо парламентаризму, виборчої системи. — Парламентаризм по-європейськи дещо інший, ніж у нас? — Ми спостерігали реакцію польських парламентарів, коли вони побачили наші голосування в парламенті, де депутати “грають на фортепіано” кількома картками. Це все нонсенс із точки зору європейського парламентаризму, і все це треба негайно припинити. — Пане Володимире, Ви уважно стежите за суспільно-політичним життям. Прокоментуйте підсумки конференції в Ялті. — Ялтинська конференція мала щонайменше дві позитивні новини. Перша — влада не піде до митного союзу “трьох” (не розумію, з якого дива дехто почав писати його з великої літери — таких “союзів” безліч). Якщо не підемо до “трьох”, отже, підемо до 27-х. І це добре, бо вибір більший. Про це, до речі, заявили й наші керманичі: порахували-подумали, висновок один — там вигідніше. І знову-таки, нічого особистого — лише бізнес. У “первопрестольной” це, звичайно, сприймають як неймовірну зухвалість, але все-таки “табачок врозь”. І слава Богу. Друга — ЄС не змінює ні своїх критеріїв, ні своїх принципів. Якщо ринкова економіка, то ринкова економіка, якщо демократія, то демократія. І все це, як кажуть, без “будь-яких вилучень та обмежень”. Із цією позитивною новиною у влади якраз не все позитивно. М’які та дипломатичні застереження, які лунали наприкінці минулого та на початку цього року, мети не досягли. Їх просто не захотіли почути. У Ялті били вже “прямою наводкою”. Отже, сіли на шпагат. До Москви — ні, бо ще трохи — і “стратегічний” друг задушить в обіймах. На Захід — треба, але з такою валізою “демократичних здобутків” у вагон не влазимо. То що ж робити? Насамперед зрозуміти, що “понарошку” з ЄС нічого не буде. Або приймати їхні правила гри повністю і назавжди, або, вибачте, не морочити голову. Час “і вашим, і нашим” минув. Щиро бажаю переговірникам, щоб раунд, який щойно стартував, став останнім, і вони вийшли на фінішну пряму, ами (Україна), нарешті остаточно визначилися. Звертаюся до тих, хто приймає рішення: “Не вірте тим, хто вам нашіптує, що знову надуримо і тих, і інших, ще трохи протягнемо, а там якось буде. Женіть їх подалі, вони вже нарадили вам із судами”. Чи будуть, до речі, оргвисновки? “Якось” більше не буде. Надто далеко зайшли. Треба чітко сказати про наше остаточне рішення. Раз і назавжди. Інакше неминучий провал і забуття. В усьому. Заяви в Ялті щодо нашого прагнення до ЄС мають бути підкріплені діями в дусі практики ЄС. Тоді можна сподіватися на підтримку суспільства, зокрема опозиції, бо йтиметься не про партійні прапори, а про загальнодержавний інтерес. Саме тоді ми матимемо шанс. Причому всі — і громадяни, і влада, і опозиція. А також відносно швидкий і позитивний результат. Бо то вже буде наш Європейський, а не їхній митний “союз”. — Прокоментуйте підсумки щойно завершеного візиту Президента Януковича до Росії. — На жаль, детальних підсумків ще немає. Та можна стверджувати, що в питанні про приєднання України до митного союзу жодного прогресу не відбулося. І це не може не радувати, адже в іншому випадку ми б поставили хрест на своїй євроінтеграції. Усі інші питання, включаючи і таке надсерйозне, як газове, є похідними. Сподіваюся, що у рамках переговорного процесу вдасться вийти на прийнятні для України умови. Особливо якщо врахувати, що тепер і Україна, і Європейський Союз мають грати за одними правилами. Тому, сподіваюся, ситуація у цій сфері не безнадійна. ГЕТЬМАНСТВО ЗГУБНЕ ДЛЯ ВСІХ — Добре пам’ятаю Ваш виступ на з’їзді партії “Наша Україна”, що зібрався більш ніж через півроку після тяжкої поразки партії, її почесного голови Ющенка на президентських виборах. У той кризовий для партії момент Ви закликали до кардинального оновлення її роботи. Є якісь зрушення за рік, зокрема в такому болючому питанні, як об’єднання демократичних сил? — Сьогодні треба гуртуватися не навколо імен, а навколо цінностей, платформ, ідеології. У партії “Наша Україна” непогана програма, близька до програм інших демократичних партій. Із цього об’єктивний висновок: ми повинні об’єднуватися у право-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин