Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» “Просвітяни разом із рухівцями зробили чимало”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Карателів червоних погонах

Слово Просвіти, №39 за 2012 рік

Гнат БІЖИК, м. Нова Каховка Херсонської обл. Жили ми над річкою Сян у селі Журавин, на Дрогобиччині. Зимою 1945 р. в село наїхало багато військ НКВС. Прийшли й до нашої хати, наказали негайно вибиратися, бо їм наша хата потрібна під штаб. Хата сусіда Івана Мінька також попала під реквізицію, дарма, що в нього дітей було семеро чи восьмеро. Знаючи, що з НКВС “жарти” короткі, ми не протестували. А сусід відмовився виселятися: куди з таким гуртом? Тоді на сніг постелили солдатські кожухи і винесли на них роздягнутих дітей (сім’я була бідною). Але страшніше трапилося наступного дня, коли почалися масові облави та арешти. Всіх арештованих зганяли до комори та підвалу, де раніше зберігали картоплю. На допити водили до хати, де вже чекали підготовлені екзекутори з грубими дрючками. Оскільки нам дозволили залишити в своїй стайні телицю, я ходив її годувати й поїти. До двору зайти мені було неважко, але важко й страшно було чути крики та зойки нещасних, над якими знущалися. У дворі були собаки, і тільки-но чулися зойки та крики, собаки починали гавкати. Одного разу повз мене до туалету провели знайомих чоловіків. Очевидно, вартовий був людиною непоганою, бо дозволив їм підійти до мене, коли я підносив сіно телиці. “За що так б’ють?” — запитав я пошепки. “Вимагають зізнатися, що знаєш про бандерівців”, — почув у відповідь. Якось уночі до тих людей, у яких ми жили, постукали. Мій батько (як найстарший) вийшов у сорочці та сподніх і назад не повернувся. Згодом надвір вийшов я. Але не було ні батька, ні того, хто стукав. І хоч на ранок ходив я до начальства, розпитував про батька, ніхто нічого “не знав”. Лише за тиждень повернувся батько додому побитий, обморожений. Виявляється, його босого, голого, без шапки, пішки (а самі були на конях) енкаведисти гнали до сусіднього райцентру міста Турка, там допитували: “Що ти знаєш про бандерівців?” — і били після кожного запитання. Батько не знав нічого, тому били довго, назавжди підірвали здоров’я. Коли 1951 року його переселили до Херсонської області, він довго не прожив. Тих нещасних, кого “обробляли” в нашій хаті, під весну кудись вивезли (до речі, то були люди не лише з нашого села). Корм для телиці швидко зник — його енкаведисти згодували своїм коням. Повністю було пограбовано нашу комору. Тож після звільнення хати ми повернулися в порожні стіни. Отакі були “визволителі”. тичні кроки підтримало Товариство “Просвіта”, впевнено йтиме життєвими шляхами. Успіхів їй і стрімкого лету!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин