Читацьке віче · “Все, що не закарбоване у слові, — пропадає назавжди”. Г. Сковорода · с. 6сторінка оригіналу ↗
85 доповідей на VI Оломоуцькому симпозіумі україністів
Слово Просвіти, №39 за 2012 рік
Микола МУШИНКА, академік НАН України, проф. Пряшівського університету ім. П. Й. Шафарика, Словаччина Україністика в Університеті ім. Палацького в Оломоуці — одна з наймолодших у Чехії. Її заснування пов’язане з приїздом туди 1992 року із Києва проф. Йозефа Андерша, потомка чеських переселенців до колишньої Одеської губернії. В Оломоуці при кафедрі славістики він створив секцію україністики, яка від самого початку відома не лише на педагогічній, а й на науково-дослідній ниві. Від 2002 року секція україністики раз на два роки влаштовує триденну міжнародну наукову конференцію — Оломоуцький симпозіум україністів Центральної та Східної Європи (далі — ОСУ). Від інших подібних конференцій ОСУ відрізняється тим, що доповіді учасників завжди публікуються ще до початку заходу. Це відкриває більше простору для дискусій безпосередньо на симпозіумі. Після кожної доповіді у збірнику подано електронну адресу її автора, що дозволяє читачам вступати з ним у безпосередній контакт. На VI Оломоуцькому симпозіумі на тему “Сучасна україністика: проблеми мови, літератури та культури, що відбувся 23— 25 серпня 2012 року під егідою Міжнародної асоціації україністів та Чеської асоціації україністів, було презентовано 85 доповідей, з яких 82 опубліковано в 102-му томі едиції “Philologica — Universitatis Palacki- anae Olomucensis” (Оломоуц, 2012. — 344 стор.). Усі статті збірника написані українською мовою з резюме англійською та ключовими словами. На пленарному засіданні було зачитано п’ять доповідей. Ініціатор і голова оргкомітету ОСУ Йозеф Андерш говорив про особливості типології слов’янського речення. Професор Донецького національного університету Анатолій Загнітко (член редколегії збірника) у своїй доповіді висвітлив теоретичні й функційні аспекти типологічних виявів числової категорійності. Проф. Михаел Мозер із Відня навів нові факти про мовну боротьбу між москвофілами та народовцями в Галичині у міжвоєнний період, яка закінчилася “перемогою українщини”. Проф. Алла Архангельська з Оломоуцького університету розглянула термін “політична коректність”, запозичений з англійської мови, його застосування у слов’янських мовах, головним чином, в українській. Автор цих рядків розповів про долю чотирьох членів роду Панькевичів, похоронених на Оломоуцькому цвинтарі: мовознавця Івана Панькевича, його дружини Софії з роду
Галина САДОВСЬКА, заслужений журналіст України, член правління Тернопільського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Громадських організацій нині в Україні чимало. Думаю, сотні, а ось, так би мовити, коефіцієнт їхньої корисної дії дуже скромний. І лише одиниці, очолювані ентузіастами, самовідданими, жертовними людьми, справді щось роблять — і не від оказії до оказії, а постійно, упродовж років. До таких, без сумніву, належить Тернопільське міське об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Маю за честь бути у його правлінні, тож знаю ізсередини, скільки доброго, корисного і повчального на рахунку міських просвітян від молодих до літніх. І кожній віковій категорії тут цікаво, кожна апробувала свої форми роботи, має власні пріоритети. Робота проводиться і в первинних осередках, і безпосередньо в світлиці міського об’єднання, а також поза їхніми межами: просвітяни беруть участь у міських заходах, організовують імпрези у бібліотеках, навчальних закладах, підприємствах, довколишніх селах. Упродовж років склалися і утвердилися перевірені часом форми роботи, визначилося коло людей, якими опікується міська “Просвіта”, є свої, просвітянські, хай і не багаті, але щирі в прагненні допомогти, меценати. Горнеться до “Просвіти” наукова і творча інтелігенція: літератори, журналісти,
Карановичів, дочки Марти Дольницької та зятя Іларіона Дольницького. Усі інші доповіді прозвучали у трьох секціях: мовознавчій (28 доповідей), літературознавчій (19) та культурологічній (35). Деякі автори на симпозіум не прибули, однак їхні доповіді опублікували в збірнику. У мовознавчій секції значне зацікавлення викликала доповідь Уляни Холод із Оломоуца про семантичну школу модальності й комунікативну стратегію. Віра Ачілова із Сімферополя розглянула особливості складного речення у віршах Василя Симоненка. Галина Прісовська з Одеси — дієслівні колоративи у творчості Олександра Олеся. Наталя Кобченко з Москви — особливості структури українських прислів’їв і приказок. Цікавою була доповідь Лариси Сапожнікової з Харкова про аномалії реклами на сучасному українському ринку. Ніна Яценко з Інституту української мови НАНУ в Києві розглянула українське термінознавство ХХІ ст., а Ірина Кочан зі Львова — специфіку інтернаціональних термінів у сучасній українській мові. У літературознавчій секції більшість доповідей присвячено окремим аспектам творчості українських письменників ХХ століття: Євгена Маланюка (Галина Мельник з Одеси та Олена Семенець з Кіровограда), Івана Багряного (Роман Пикалюк із Кіровограда), Наталени Королеви (Катерина Усачова з Києва), Івана Чендея (Майя Васьків із Кам’янця-Подільського), Василя Стуса (Галина Колодкевич та Ярина Ходаківська з Києва), Ліни Костенко (Наталя Слободян із Дніпропетровська) та інших. Валентина Кравченко із Запоріжжя порівняла образ-символ дівчини в баладі Т. Г. Шевченка та К. Ербена, а Євгенія Гончарук із Києва розгляну-
Микола Мушинка, академік НАН України, проф. Пряшівського університету ім. Павла Йозефа Шафарика, на мою електронну пошту надіслав прецікаве українознавче повідомлення про подію, що відбулася у м. Оломоуці в Університеті ім. Франтішка Палацького. Франтішек Палацький — це чеський історик на кшталт українського Михайла Грушевського чи поляка Міхала Бобжинського, чи М. Карамзіна. Гадаю, що читачам “Слова Просвіти” буде цікаво ознайомитися з організаторською діяльністю чеських україністів і, звичайно, з винятковою активністю вітчизняних українознавців у наш час. Звичайно, я розумію зауваги академіка НАН України Миколи Мушинки до наших україністів, які не торкнулися антиукраїнського закону “геніальних” українських законодавців Колесніченка та Ківалова про мови, але на захист наших мовознавців скажу, що тематика таких доповідей готувалася заздалегідь ще рік тому. До речі, представниця цього Оломоуцького університету побувала в гостях у нашому відділі Міжнародного менеджменту українознавства рік тому і запросила нас, автора цих рядків та Олексія Зарецького (сина Алли Горської і Віктора Зарецького), взяти участь у цьому форумі україністів, але завантаженість в Інституті, зокрема боротьба антиукраїнських сил проти нашого ННДІУВІ з метою закриття Інституту не дала нам можливості взяти участь у роботі згаданого форуму у Чехії. Іван ПАСЕМКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
