Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Все, що не закарбоване у слові, — пропадає назавжди”. Г. Сковорода · с. 6сторінка оригіналу ↗

Хай не згасає смолоскип «Просвіти»

Слово Просвіти, №39 за 2012 рік

актори, художники. У її стінах вони проводять літературні вечори, презентації книг, творчі дискусії. Нерідко виступають тут гості зі Львова, Києва, Запоріжжя, Сумщини, Вінниччини, Чернігівщини, інших областей, представники української діаспори. А тримається вся ота просвітянська активність завдяки її голові Дарії Чубатій. Вона була просвітянкою ще тоді, коли й “Просвіти” не було — у радянські часи. Працюючи лікарем міських лікарень №1 та №2, проводила літературно-мистецькі вечори, різноманітні свята, творчі зустрічі, організовувала відзначення пам’ятних дат творців українського письменства. Писала розлогі сценарії, якими потім щедро ділилася з усіма охочими. А коли постала незалежна Україна, а з нею і знищена радянською владою “Просвіта”, Дарія Дмитрівна була не тільки біля колиски її відродження, а й організувала один із найактивніших первинних просвітянських осередків — у лікарні №2. Тож коли 18 років тому постало питання, кому очолити міське об’єднання “Просвіти”, альтернативи Дарії Чубатій не було. І ось уже понад півтора десятка літ ця активна, самовіддана і жертовна жінка гідно несе смолоскип “Просвіти”, що став емблемою цієї громадської організації. Про справи міських просвітян часто пишуть тернопільські газети, а у “Вільному житті плюс” багато років існує рубрика “Обрії Просвіти”. Проте й сама Дарія Дмитрівна член Національної спілки журналістів, залюбки розповідає в ЗМІ про те, чим живуть члени очолюваної нею громадської організації. Ці публікації й склали своєрідний літопис “Просвітянські будні і свята”. Недарма ще наш славетний Григорій Сковорода справедливо зазначав: “Все, що не закарбоване у слові, — пропадає назавжди”. Дарія Чубата не просто невтомно працює, а й закарбовує у слові добрі починання просвітян міста. Зібрані в книгу публікації дають широку картину просвітянських справ, відтворюють їхню атмосферу, розкривають проблеми і тривоги членів цієї масової і активної громадської організації. Дарія Чубата не лише лікар від Бога, а й просвітянка від Бога, тому й встигає так багато — і все їй вдається славно і справно. Нині Дарія Дмитрівна благословляє у світ літопис просвітянських справ. З одного боку, це підсумок зробленого, а з іншого — своєрідний посібник для тих, хто став на непросту дорогу громадської роботи і ще тільки думає, чим наповнити її будні й свята. Усе, про що йдеться у книзі, уже наша історія. Закарбована в слові, вона зберігає живе дихання часу, гостроту емоцій, почуттів, чіткі життєві і громадянські орієнтири просвітян початку третього тисячоліття. Це

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин