Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Малі міста України · “Чи відродимо ми Тарасову церкву? Чи виконаємо наш обов’язок перед Богом, народом України та пам’яттю Великого Кобзаря?” · с. 14сторінка оригіналу ↗

Музей рідкісної книги

Слово Просвіти, №39 за 2012 рік

Закінчення. Початок на стор. 12—13 в покоління займалася виданням книжок. Чотири такі великі друкарські фірми представлені в нашій колекції. Видавничий дім Ет’єнів з Парижа видавав твори класичних авторів. Дуже популярними були видання грецьких і римських письменників доби античності. Книжки Ет’єнів вважалися найкращими за якістю редагування і за кількістю ілюстрацій, якими прикрашався текст. Ще один відомий видавничий дім — венеціанська друкарня Альда Мануція, відомого італійського просвітителя, педагога, філолога. У його друкарні 1513 року була видана найдавніша книжка нашої колекції — перше повне зібрання творів філософа Платона. Ця книга представлена єдиним примірником, який зберігається в нашій бібліотеці. Ще один просвітницький друкарський центр — місто Базель (тепер — Швейцарія). Там існувала друкарня Іоганна Фробена. Це відомий німецький друкар, просвітитель, який видавав не тільки твори відомих класичних авторів, а, як зараз модно говорити, був “інформаційним спонсором” сучасників. Він мав приятельські стосунки з Еразмом Роттердамським і був першим видавцем його творів. У нашій колекції є одне з видань 1532 р., яке редагував і до якого написав передмову Еразм Роттердамський. Це — твори давньоримського письменника Теренція. Ще один друкарський центр існував у місті Амстердамі. При тамтешньому університеті створено друкарню, якою володіла родина Ельзевірів. До речі, видавництво “Ельзевір-прес” існує й досі, це дуже авторитетний європейський видавничій дім, що спеціалізується на виданні наукової й науково-популярної літератури. Ельзевіри були чи не першими друкарями, які почали друкувати видання невеличкого, кишенькового формату. Вони були дуже популярними. Наприклад, найменше видання Ельзевірів початку ХVІІ століття з нашої колекції заввишки лише 8 см. Про земляків Наш земляк мореплавець Юрій Лисянський народився в Ніжині 1773 року. Походив з давньої козацької родини. Прадід був сотником у Ніжинському полку, а батько-священик служив у ніжинській церкві Іоанна Богослова. Своїх дітей Юрія та Ананія він віддав на навчання в Санкт-Петербург, до Кронштадтського кадетського кор- ДО УВАГИ МЕЦЕНАТІВ! Петро АНТОНЕНКО Тисячолітній Ніжин виник на лівому березі річки Остер. На початку XVIII ст. міські квартали з’явилися й на правому березі. Їх населяли переважно козаки, які за часів Хмельниччини утворили “Новомєскую” сотню Ніжинського полку. Тоді вони й збудували тут дерев’яну Спасо-Преображенську церкву, яка простояла понад 100 років. У середині XVIII ст. парафіяни Спасо- Преображенського храму вирішили збудува- Отець Олександр сподівається, що десятки рідкісних книг будуть реставровані, якщо знайдеться спонсор... пусу. Закінчивши цей заклад, Лисянський став військовим моряком. Проходив стажування в англійському флоті, самотужки вивчив англійську мову. Дуже багато подорожував. Бував в Індії, Північній Америці, особисто спілкувався з Джорджем Вашингтоном. А в 1803—1806 роках разом з іншим відомим мореплавцем І. Крузенштерном Ю. Лисянський здійснив першу в історії російського флоту навколосвітню подорож. Тепер українець Лисянський і пруський німець Крузенштерн вважаються першими російськими мореплавцями… 1812 року власним коштом накладом 200 примірників видав щоденники, які вів під час подорожі. Двотомник супроводжувався величезним атласом, у якому замальовано карти географічних відкриттів та зібрану під час подорожі етнографічну колекцію. До речі, під час подорожі Лисянський зробив багато наукових знахідок: відкрив острів, який до цього часу не був позначений на карті, дві течії, які не були відомі вченим. Цікаво, як склалися долі двох видатних мореплавців — Лисянського та Крузенштерна. Вони були однокурсниками, приятелювали. Німець Крузенштерн після подорожі став адміралом, директором кадетського корпусу, мав приязні стосунки з царем. А Лисянський вийшов у відставку в чині капітана ІІІ рангу. Сучасники в мемуарах писали, що він нібито мав важкий характер. Насправді у ті часи в Петербурзі, щоб зробити військову кар’єру, треба було давати хабарі, низько гнути спину, підлещуватися до начальства. А Лисянський мав козацьку вдачу, почуття власної гідності й цього не робив. Коли він звернувся у військове відомство з проханням надати кошти на видання щоденників, йому відмовили. Збереглася рецензія, де було зазначено, що книга Лисянського написана “простонародным языком с использованием малороссийских слов”. Саме це, очевидно, й було причиною відмови. Викладачі нашого університету зараз працюють над перекладом книги Лисянського українською мовою. У Росії ж книжка перевидавалася двічі: у 1946 і 2006 роках… Ще один наш земляк — академік живопису Микола Самокиш, відомий художник-баталіст. Його вважають засновником радянського живописної школи. Він із дитинства цікавився українською історією, був неперевершеним книжковим графіком. Найвідомішим книжковим проектом, у якому Самокиш брав участь разом із Д. Яворницьким та С. Васильківським, був альбом “Из украинской старины”, який побачив світ у Санкт-Петербурзі 1900 року. Наш Музей експонує його оригінал. До уваги відвідувачів книжка, яка започаткувала українську історіографію. Це “История Малороссии” Дмитра Бантиш- Каменського. Його родина також має ніжинське коріння: батько історика народився в Ніжині у родині ніжинської грекині, вчився у грецькій школі… Дуже цінне рідкісне видання — “Малоросійський

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин