Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Малі міста України · “Чи відродимо ми Тарасову церкву? Чи виконаємо наш обов’язок перед Богом, народом України та пам’яттю Великого Кобзаря?” · с. 14сторінка оригіналу ↗

Собор без риштувань

Слово Просвіти, №39 за 2012 рік

ти нову муровану церкву. Її фундамент заклали поруч зі старою дерев’яною. Споруджений 1757 року храм став чудовим зразком українського бароко. У XVIII ст. при храмі діяли школа та шпиталь, що утримувалися коштом громади та за рахунок пожертвувань. Упродовж 1853—1857 рр. із західного боку храму прибудували теплу церкву з високою Триярусною дзвіницею (не вціліли). Храм розширили двома престолами. У народі Спасо-Преображенську церкву назвали “Тарасовою”: 17 травня 1861 року на подвір’ї цього храму зупинилася похоронна процесія, що проводжала в останню дорогу до Канева Тараса Шевченка. Тут була відправлена велелюдна панахида за Кобзарем. Після панахиди процесія супроводжувала труну з тілом Кобзаря через усе місто до застави на Київському виїзді. 1991 року в пам’ять про цю подію ніжинці встановили біля храму пам’ятний знак. Із 1924 року в церкві правила службу громада Української Автокефальної Православної Церкви. У 1930-х роках комуністична влада закрила храм. У ньому розташували військовий склад. Коли восени 1941 року з міста відходили підрозділи Червоної армії, приміщення церкви разом із військовим майном спалили. У повоєнні роки храм руйнували зсередини, потім заклали вибухівку. Але могутній козацький храм вистояв. Про дикунство тих часів говорить і той факт, що військові використовували церкву як мішень, влаштувавши тут, у центрі міста, тир. Досі на її стінах збереглися сліди від куль. Безбожники-комуністи не вгамовувалися. 1960 року міськком компартії та міськвиконком вийшли на уряд із пропозицією знести Спасо-Преображенський і ще низку храмів. У листі до уряду міські владці написали, що церкви “своим внешним видом обезображивают город, что вызывает справедливое возмущение общественности”. На щастя, Рада Міністрів України не дозволила знищувати храми. Серед інших патріотів, вагоме слово на захист святинь сказав академік Петро Тронько. І лише в незалежній Україні старовинний храм знову ожив, його передали громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату. На жаль, у напівзруйнованому стані. Храм зараз стоїть із голими, поруйно-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин