Гаряча тема · “Механізм антиукраїнських дій сьогодні запущено по всій країні”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
«Ні!» — мовному сепаратизму!
Слово Просвіти, №39 за 2012 рік
Всеукраїнське товариство “Просвіта” провело у столичній агенції “Укрінформ” круглий стіл, де йшлося про причини, які спонукали “Просвіту” ініціювати скликання Форуму “На захист української мови і державності”.
Петро АНТОНЕНКО
Відкриваючи захід, голова “Просвіти”, народний депутат України Павло МОВЧАН наголосив: — Механізм антиукраїнських дій сьогодні запущено по всій країні. І якщо ми розрізнено, маленькими окопними війнами думаємо виграти велику загальнодержавну битву, нічого не зробимо. Програємо, якщо не перейдемо в контрнаступ. За нами правда, за нами Конституція, всі міжнародні документи. Глава держави дав слово до 17 вересня внести до парламенту кардинально оновлений проект мовного закону. Якщо влада стверджує, що оновлений закон уже підготовлений, то чому його не подають до парламенту? Тому я спираюся лише на один документ: це проект закону про мовну політику держави, який підготував за кілька днів після ухвалення парламентом закону Ківалова—Колесніченка народний депутат, відомий у світі правник Сергій Головатий. Процитую цей законопроект. У перехідних положеннях сказано: “Визнати таким, що втратив чинність, закон України “Про засади державної мовної політики”. Половину законопроекту Сергія Головатого складають Стандарти державної мови, чого досі ніколи не було в нашому законодавстві. Тут ідеться про Національну комісію стандартів державної мови, її повноваження, вперше
Микола ЦИМБАЛЮК
На сходах, під флагштоком, на якому 21 рік тому було піднято український національний прапор депутатами Київської міськради першого демократичного скликання, ряхтіли прапори, плакати, транспаранти. Один із них одразу впадав у вічі: на широкому полотнищі мапа ніби ведення бойових дій в Україні; східна і південна частина (ті області, заради яких затвердили російську як регіональну) зафарбована в темний колір, на цьому тлі — стрілки ударів із Харкова, Донецька, Миколаєва, вістря яких спрямовані в серце держави — Київ. А над стрілками прапорці Партії регіонів і комуністів, якщо придивитися — точнісінько російський триколор. Хто не забув історію, той погодиться, що до болю знайома тактична мапа лихої пам’яті 1918-го. Чим усе це закінчилося для українців, можна пригадати. І сьогодні повторюється минуле. Але нині якщо навіть відкинути відверто антиконституційне ухвалення мовного закону, ситуація стає схожою на фарс. Як підтвердження — поспіх, з яким представницька влада деяких областей, районів і міст рапортують про введення на своїй території російської мови як регіональної. Тим самим цинічно нехтуючи відповідну статтю Конституції (Основного Закону) України щодо єдиної державної — української. Мовчить гарант, мовчить Генеральна прокуратура. Уже надто сміхотворна, запопадлива поквапливість з рад регіональних змусила навіть Вадима Колесніченка визнати, що закон не потребує подібного підтвердження на місцях. Однак маховик уже розкручено, та й кукловодам потрібен ефект повної перемоги. Для цього їм треба “взяти” столицю України, бо інакше всі їхні дії залишаються маргінальними. Тож питання щодо російської мови в Києві набуло для
Фото Олександра Литвиненка розроблені механізми, як зробити українську мову державною, бо досі просто констатували, що ця мова є державною. Також законопроектом С. Головатого передбачено Уповноважених із захисту державної мови, мов національних меншин. Тобто є все, щоб запустити механізм захисту мови. Якщо Верховна Рада і Президент погоджуються, що той закон, про який ми говорили на зустрічі з главою держави у Форосі, є антиконституційним і руйнує державу, то, безперечно, треба, щоб законопроект, підготовлений робочою групою, розглядався у Верховній Раді. Але поки що цього нема. Тому важливо, що ті два концептуальні законопроекти — робочої групи і С. Головатого — обговорюються громадськістю на Форумі. Щоб ми сказали: “У нас є правничі засади домагатися розгляду цих документів”. Слово за владою. Саме тому ініціатива постійно діючого Форуму така важлива. Академік Микола ЖУЛИН- СЬКИЙ зазначив: — Хочу розпочати з цитування однієї заяви: “Прошу прийнять мого рєбйонка до першого класу з русской мовой навчання”. Це вже наш брат-пристосуванець намагається діяти в руслі політики влади. І будемо відвертими: якщо цей мовний закон діятиме, нас чекають жахливі часи, тому треба боротися за його скасування. Президент України у Форосі нам пообіцяв у вересні передати у парламент змінений мовний закон і запевнив: і Партія регіонів, і опозиція проголосують за зміни. Тому я взяв участь у діяльності робочої групи при главі держави. Цей закон Верховна Рада повинна терміново скасувати або внести кардинальні зміни до більшості його статей. Передусім тому, що він порушує низку статей Конституції України, положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов та рамкової Європейської конвенції про мови національних меншин. Тому, відповідно до статті 10 Конституції, слід насамперед ухвалити Закон про українську мову. Такий законопроект свого часу підготував Павло Мовчан, зараз підготував Сергій Головатий. Якщо з якихось причин ця Верховна Рада, де провладна більшість, звичайно, захищатиме ухвалений нею закон, не ухвалить нового закону і навіть не допустить його розгляду, слід ухвалити закон про державну мову, мови національних меншин і регіональні мови. За прикладом Республіки Польщі, де 1999 року було ухвалено закон про польську мову, а 2005 року закон про державну мову, мови етнічних меншин і регіональні мови. Якщо на виборах Партія регіонів разом із комуністами набирає більшість, то важко щось говорити про захист нашої мови. Тому ми повинні використати все. У нас ще є місяць, щоб побачити, чи розгляне ці питання нинішня Верховна Рада. Доктор юридичних наук, професор Володимир ВАСИЛЕНКО зазначив:
ватив владу міста в лукавстві щодо турботи про потреби киян. Бо ні проблеми з Бортницькою станцією аерації, ні сміттєспалювальний завод, що отруює повітря мало не всього південного Лівобережжя столиці, ні корупція серед чиновництва, ні розкрадання бюджетних коштів, ні зростання злочинності її не цікавить. На першому плані у неї, бачте, введення російської… Про вороже ставлення до киян чинної влади як до остаточно підкореної людності говорив народний депутат Олександр Чорноволенко. І навів приклад: Верховна Рада ухвалила такий закон, згідно з яким у киян відбирається до держбюджету 50 % податку на доходи фізичних осіб, що збирається у столиці. У Донецьку ж залишаються всі 100 %, те саме в Одесі, Севастополі, деяких інших містах, ради яких очолюють лави сил, що насаджують російську як регіональну. Що називається, за наше жито нас і б’ють.
— На жаль, у цій ситуації діє не право, а брудна політика. Тому скликання Всеукраїнського форуму — це має бути постійна акція, до якої слід залучити людей зі всієї України. Бо нинішня мовна політика — це не передвиборний хід, це цілеспрямована далекосяжна лінія на знищення української України й української держави. Подивіться, що робиться — вже імплементується цей закон. Якби Президент був чесним, даючи обіцянку кардинально змінити, поліпшити закон, він би зробив так, щоб застосування його було заморожене. Але ж закон впроваджується і такими темпами, що це загрожує самому існуванню нації і держави. А головний напрям удару — українська освіта, її знищення. Запроваджуються програми, покликані імплементувати у свідомість українського школяра і студента ідеї, не притаманні українцям. Це ідеї і міфи комуністичної епохи і сусідньої держави. Мета: виховати не представників української еліти, а еліту сусідньої держави. Я брав участь у всіх засіданнях робочої групи. Якби Янукович дотримав слова, і підготовлений групою оновлений закон ухвалив парламент, все було б гаразд. Там нормальний правовий акт з точки зору Конституції, уже нема положень, які б давали змогу викорінювати українську мову. Також я знайомий із законопроектом, який зареєстрував у парламенті С. Головатий. Ми маємо вимагати ухвалення якогось з цих законів парламентом і вимагати від президента виконання його обіцянки. Але, на жаль,
Фото Олександра Литвиненка
Провладні ландскнехти, доки остаточно не взяли під свій контроль ситуацію і в столиці, і в Україні загалом, поки що ратують за одну-єдину (могучій язик!) регіональну. Зараз вони рвуться до влади — незабаром вибори до Верховної Ради. Для нас, як і для них, вони можуть стати визначальними. Провладним є що втрачати, тож жодними засобами не гребують. Хижий вишкір не віщує нічого доброго. Наприклад, за день перед тим у Києві(!) їхні молодики розкидали агітаційні намети, жорстоко побили, завдавши кілька ножових поранень, одного з помічників Дмитра Андрієвського, кандидата в народні депутати від опозиції. “Вони думають, — говорив інший учасник мітингу, — що повернули Київ і всю Україну в Донбас початку 1990-х. Нічого не вийде! Ми станемо на захист народу і демократичних засад нашої держави. Ми скажемо “ні” цій кримінальній владі,
триває гра не на ухвалення закону, потрібного нації, Україні, а щоб нишком здійснювати акції, спрямовані проти суспільства. Голова Київської міської організації Національної спілки письменників України Михайло СИДОР< ЖЕВСЬКИЙ підкреслив: — Українські письменники підтримують ідею постійно діючого Форуму. Ситуація не поліпшується, а погіршується, тому потрібна чітка програма дій в оборону української мови. Цього поки що немає. Нинішня влада вже починає втрачати контроль над ситуацією, рухається спорадично і робить речі проти самої себе. Очевидно, цей мовний закон рано чи пізно буде скасовано, бо до вакханалії мовного сепаратизму, що розгортається нині в Україні, не готові навіть самі ініціатори цього закону. У нашому русі можуть і повинні брати участь політичні партії, але є небезпека, що на хвилі виборчої кампанії деякі політичні сили спробують осідлати цей мовний протест громадськості. Академік Любомир ПИРІГ запропонував залучати до боротьби за українську мову не тільки гуманітаріїв, а й наукові кола. Проілюстрував це на прикладі Всеукраїнського лікарського товариства, а також Світової федерації українських лікарських товариств, які свої з’їзди, свою роботу проводять винятково українською мовою. А загалом медична сфера, поряд з освітою, може чи не найбільше зробити для впровадження й утвердження української мови в повсякденному житті, зокрема і в русифікованих місцевостях.
цьому мафіозно-кримінальному бульдозеру!”. Сергій Терьохін був небагатослівним. “Вони вчора, — сказав він, — обікрали український народ, відібравши у нього заводи і фабрики, сьогодні розкрадають національне багатство — землю”. Тепер ще замахнулися й на мову. У Терьохіна двоє дітей: сину — 24, доньці — 8. Старший знає п’ять мов, молодша — три. Але знають, люблять і пишаються єдиною — українською. Нині у переважної більшості свідомого українського громадянства (не лише українськомовного) немає ілюзій щодо мети ухвалення нинішньою партією влади Закону “Про засади державної мовної політики”. Це утвердження “Русского міра” як чергового кроку до ліквідації української державності. Зрештою, голова фракції регіоналів у Верховній Раді України Олександр Єфремов, та й інші представники проросійських сил не приховують своїх намірів щодо введення російської мови як другої державної. 21 вересня один із депутатів від Партії регіонів Олександр Чорноморський зареєстрував законопроект №11243, яким, внісши кілька поправок у недавно ухвалений Закон, передбачається введення в Україні другої державної — російської. Як бачимо, у “них” слова не розходяться з ділом. Їхнім “дєлом”. І все це під лукаві, нібито розважливі запевнення регіонального гаранта про турботу щодо державного статусу мови титульної нації. Чи змиряться з цим кияни, уся свідома українська спільнота? Принаймні перша її реакція в столиці на задум провладної більшості змусила Київраду відкласти це питання. Пропозиція опозиції ухвалити рішення про мораторій на його розгляд теж не пройшла. Отож усім зрозуміло, що противник відступати не збирається. Не для того він запалив пів-України, посіявши зуби дракона серед українців. Його плани на цьому не закінчуються…
Звістка про пленарне засідання Київради, у порядок денний якого представники партії влади мали намір внести питання про введення в столиці російської мови як регіональної (фактично — другої державної), вмить облетіла місто. За кілька годин до початку її роботи численні представники політичних партій, просвітяни, депутати зібралися на Хрещатику. Здається, влада, передбачаючи реакцію киян, теж не дрімала: майже водночас перед Київрадою розпочався мітинг нібито ветеранів і забудовників. Розташувавшись поруч, вони на всю потужність звукопідсилювальної апаратури намагалися заглушити тих, хто виступав проти чергового антиукраїнського злочину. Проте ті, що протестували проти глуму маріонеткової влади над українством і державністю, переважали.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
