Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
6 “Образ світу завжди національний”. «Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗

Художнє слово та образ світу Печора О.А. Стежина в світ: вірші школярам і студентам. — Лубни: Інтер Парк, 2017. — 336 с.

Слово Просвіти, №39 за 2017 рік

них почуттів учнів, адже саме національне світовідчуття найбільш характерне для ліричного героя його філософської лірики, адже аналізуючи поетику, дотримуємося тих засад, що розмежування лірики на громадянську, пейзажну, навіть інтимну досить умовне. Насправді всі ці поезії тяжіють до філософічності, де художній образ разом із тим має понятійні ознаки. До того ж, ліричний герой не завжди ототожнюється з поетом, із його душевним станом, однак між ними існує естетична єдність, певний морально-етичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів. Об’єкти художнього зображення також близькі до ключових образів, які, на думку літературознавця Е. Соловей, у творчості філософського поета є “своєрідними “концептами” буття і що реконструкція світорозуміння такого поета на основі цих образів матиме високу міру достовірності”. Серед ключових образів — доля народу і роду, велич і ницість у житті людини; наше сьогодення, духовне багатство рідного краю, протиріччя між духовним і матеріальним світом людини, природа як частка духовності. Ліричний герой багатьох поезій Олександра Печори — це людина ХХ століття, наш сучасник. Він любить життя, однак майбутнє Вітчизни для нього найбільш значиме, тому й прагне не заплямувати світлу пам’ять предків, а продовжитися у часі своїми діяннями, заслужити довіру і вдячність близьких людей. Образ світу завжди національний, усвідомлює це людина чи ні. Національність, як ознака образу світу, зумовлена тим, що він складається в системі мови, мислення, світовідчуття, відображає історичний досвід конкретного народу, розвивається в його духовних цінностях. Тому, до речі, не науковими були намагання обґрунтувати тези “радянський народ — нова історична спільність людей”, “злиття націй” або ж теперішня теза про “двомовність”. Так, ще Олександр Потебня наголошував про органічний зв’язок мови і мислення і про наслідки знищення (зникнення) будьякої національної мови: “Розглядаючи мови, як глибоко відмінні системи прийомів мислення, ми можемо чекати від уявної в майбутньому заміни відмінності мов однією загальнолюдською — лише зниженням думки”. А видатний український письменник, філософ і педагог Борис Грінченко обґрунтував головний принцип своєї педагогічної системи — національного навчання й виховання. Його вимога дотримуватися принципу національного навчання й виховання в українській школі такою ж мірою справедлива, як і переконання інших педагогів про необхідність його дотримання будь-якій іншій національній школі. Тому в унісон сказаному варто звернутися хоча б до вірша Олександра Печори “Рідна мова”: Нетлінна пісня материнська. Завітно лебеді ячать. Звучать мелодії дитинства, і ритми юності гучать. З прадавнини, з часів козацьких лікує душу й окриля, тече в світи слов’янська, братська, Дніпрова мова Кобзаря. Талановитих поезій, що наснажені національної ідеєю, у збірці Олександра Печори “Стежина в світ” учитель-словесник знайде немало, а значить образ світу сучасного учня збагатиться новими духовними цінностями.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин