Культура без провінції · “Навіть у нашій недосконалій державі одна людина може багато зробити. Якщо забажає, якщо чітко визначить мету”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Одвічні скарби Копаної гори
Слово Просвіти, №39 за 2017 рік
Василь ГЛАГОЛЮК, заслужений працівник освіти України, просвітянин
Ось переді мною нова збірка поета-вісімдесятника “Копана гора”, яка вийшла у світ 2017 року. Вона складається з розділів “Копана гора” та “Мізерніє усе малозначуще”. Автор залишається вірний темам, досліджує людський дух, красу. У своєму передньому слові Дмитро Дроздовський пише: “Копана гора” — поетична збірка, в якій схоплено життя. Це своєрідна відповідь посткатастрофічному часу… Це поезія хоча й мінімалізованої метафоричності, проте особливої символічності. Їй притаманна символізація світу”. Читаючи “Копану гору”, помічаєш, що ця збірка тематично продовжує попередні збірки, тут багато портретів сьогодення, осмислення сучасних подій і речей навколишньої дійсності. Автор не обійшов увагою злободенну тему війни. Одного з опублікованих раніше з “атовських” віршів — “Присутність Божої руки” — шанувальники поезії називають шедевром. Цікаві присвяти й водночас портрети “Спартак” академікові Михайлові Слабошпицькому, “Слово” — вчительці О. В. Слобідник, “Священний ідеал” — патріотові, колишньому політв’язню Дмитрові Жовтяку, поема-реквієм “Сім затихлих струн” (“Тютюнник”, “Забаштанський”, “Діденко”, “Римарук”, “Череватенко”, “Перепадя”, “Талалай”). Іванові Драчеві присвята називається “Стефаник”, Володимирові Стеблюку — “Іловайськ”, Вадиму Свириденку — “Дебальцево”. В диптиху читаємо про Гагаріна і Сикорського. В іншому диптиху — про чоловіка з Котовська і козака нерозіп’ятого… Автор у світовідображенні зберігає свій стиль, розгортає образний лад, нічого не вигадує, просто має талант помічати, вміє реальний образ переплавити на художній. Це також відчувається в його віршах, коли він пізнає час: “Восени 1940-го”, “Восени 1943-го”, “Влітку 1962”, наділені пізнавальністю — “Шевченко у Нижньому Новгороді (1857—1858)”, “Хлопчики”, мікропоема “Марафон”, поема “Ниті розмов і доріг”, балада “Пригода” та інші. Поет прагне істини, тому не захоплюється фантазіями, він вдумується в реальне існування енергії миті, шукає і знаходить правду в суперечливому бутті, осягаючи позитиви і негативи життя, дотримується точності в творенні образу, навіть якщо це стиль ліричного щоденника, коли “вираз-
Василь Клічак — уродженець села Рудники Снятинського району на Івано-Франківщині, очолює Видавничий Центр “Просвіта”, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, лауреат літературних премій, автор збірок віршів “Дощовий годинник” (1989), “Пелена” (2003), “Вздовж дарованих Божих днів” (2015), низки публікацій у часописах.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
