Спадщина · “Межигір’я історично та ментально об’єднувало нашу державу, церкву і культуру”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Німецьке коріння, українська душа…
Слово Просвіти, №39 за 2017 рік
Надія ТРЕБІНА, провідний бібліограф"краєзнавець Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара
Народився Микола Аркадійович 29 вересня 1817 року в поміщиць" кій сім’ї старовинного українського роду з “краплею тевтонської крові”, за його власним висловом. Миколин прадід — Йоганн Рі" гельман приїхав до Росії 1711 року в складі почту нареченої царевича Олексія Петровича принцеси Шар" лотти"Софії. Прабабуся — Марфа Василівна — була з боку матері ону" кою генерального судді Василя Ле" онтійовича Кочубея, а з батьківської сторони — онукою гетьмана Данила Апостола. Миколин батько — Арка" дій Олександрович Рігельман, одру" жившись із Параскою Григорівною Галаган, поріднився з козацько" старшинським родом Галаганів. Двоюрідним братом Миколі дово" дився майже його ровесник Григорій Павлович Галаган (1819—1888) — меценат, українофіл, громадський діяч, уродженець с. Сокиринці При" луцького повіту, який у своїй родовій садибі створив центр українського культурно"господарського руху. Закінчив Микола Рігельман Перше відділення філософського факультету Московського універ" ситету (1839), удостоєний ступеня кандидата (1840). Три роки жив за кордоном. Після повернення до Києва Микола Аркадійович був призначений чиновником у канце" лярію генерал"губернатора. Неабияку роль зіграв Микола Ар" кадійович у роботі Київської архео" графічної комісії, утвореної 19 лис" топада 1843 року при Київському, Волинському і Подільському гене" рал"губернаторові. Об’єднуючи у своїх лавах і вчених"фахівців, і ама" торів, Комісія сприяла вихованню в Україні кадрів кваліфікованих істори" ків, археографів, архівістів. Біля її джерел стояв видатний вчений"ен" циклопедист, історик, перший рек" тор Київського університету, полта" вець Михайло Максимович (1804—
1873). Головну наукову силу Комісії становили її дійсні члени (12 осіб), серед яких був і молодий кандидат М. А. Рігельман. Безпосередньо у ре" дагуванні видань брали участь лише 5 осіб (серед них — М. А. Рігельман). Із середини 1840"х років Комі" сія мала тісні зв’язки з московськи" ми архівами, які встановилися че" рез генерал"губернатора Д. Г. Бі" бикова (1792—1870). 1846 р. ним у Москву був від" ряджений дійсний член Комісії М. А. Рігельман. Він зустрічався з ке" рівництвом архіву Сенату, Оружей" ної палати, архіву Міністерства за" кордонних справ, домовляючись зними про співробітництво з Київ" ською Комісією. Через М. А. Рі" гельмана надійшов до Комісії і лі" топис полтавця Самійла Величка, що належав М. П. Погодіну. Хто ж такий М. П. Погодін? Ми" кола Петрович Погодін (1800— 1875) — російський історик, літе" ратор, професор Московського університету, один з учителів Ми" коли Аркадійовича. Влітку 1829 ро" ку він разом із актором М. Щепкі" ним здійснив поїздку в Україну. По" годін побував у м. Ромні (на відо" мому ярмарку), у Диканьці, Полта" ві, де познайомився з І. П. Котля" ревським, вів з ним розмову про українську історію, життя українців, залишивши запис у щоденнику: “Старик под шестьдесят лет, но ве" селый. Вид от него прекрасный”. Оригінал безцінного твору був переданий Комісії М. П. Погодіним через М. А. Рігельмана. Передаючи цю пам’ятку, Микола Петрович пи" сав голові Комісії М. Є. Писарєву: “Услышав от господина Ригельмана о желании Вашем напечатать мою малороссийскую летопись, посы"
лаю ее в Ваше полное распоряже" ние. Прошу Вас именем истории х" ранить рукопись как зеницу ока, ни" кому до времени не показывать, кроме нареченого издателя”. Таким видавцем став М. І. Костомаров (1817—1885), молодий ад’юнкт ка" федри російської історії Київського університету, а готував до друку лі" топис його товариш по Кирило"Ме" фодіївському товариству полтавець М. І. Гулак (1822—1899). Але їхня ар" хеографічна діяльність була пере" рвана арештом навесні 1847 року. Після них роботу над першим і другим томами літопису С. Велич" ка продовжив М. А. Рігельман. У 1848—1851 рр. Рігельман опублікував два томи цього видан" ня під назвою “Летопись событий в Юго"Западной России в XVII ст.”. У цьому виданні С. Величка практично повністю відсутні при" мітки до тексту, належне археогра" фічне оформлення. У невеликій пе" редмові подана коротка інформа" ція про джерело, його структуру, зовнішній вигляд, час складання. Такі ж самі недоліки були властиві і третьому тому літопису С. Величка за редакцією вчителя І. Самчев" ського (1855 р.). За визначенням полтавця М. П. Драгоманова Микола Рігельман — “урядовий українофіл”, який вба" чав у слов’янстві “особливий ду" ховний організм”, тому він і опи" нився в колі наближених до Кири" ло"Мефодіївського товариства. Як свідчить із поміткою “Весь" ма секретно” лист генерал"губер" натора Д. Г. Бібикова київському почтмейстеру (від 06.05.1847 р.) про затримання листів Т. Г. Шев" ченка та інших заарештованих у справі Кирило"Мефодіївського то"
вариства, запідозрений у належ" ності до нього був і Микола Аркаді" йович: “При чем доставлять так же ко мне письма, какие будут полу" чать на имя служащего в моей кан" целярии чиновника Ригельмана”. До 1850 року М. А. Рігельман пе" ребував під поліційним наглядом. Микола Аркадійович познайо" мився з Кобзарем ще 1840 року в Петербурзі. 1857 року він допоміг Тарасу Шевченку матеріально, цього ж року Рігельман опублікував у журналі “Русская беседа” (№ 8) рецензію на “Записки о Южной Ру" си”, в ній дав високу оцінку поемі Шевченка “Наймичка”, яка була на" писана 1845 р. у м. Переяславі (Полтавська губ.). Дія поеми роз" гортається на Полтавщині, ймовір" но, поблизу Ромна і Лохвиці (с. Ли" пове, яке там згадується, було в Роменському повіті). Великий вклад М. Г. Рігельмана у справу увічнення пам’яток україн" ської народної творчості. Не маючи вдосталь коштів на видання збірни" ків пісень, він збирав матеріали і все"таки просував збірники до дру" ку. Ще 1848 року Рігельман переко" нував Г. П. Галагана видати підго" товлений полтавцем Михайлом Максимовичем другий том пісень. Сто пісень, записаних із голосу відомого виконавця українських народних пісень, етнографа, пись" менника, лікаря Степана Носа (1829—1900), корені роду якого з Хорольського повіту Полтавської губернії, стали основою відомої збірки “Народные южнорусские песни” (вміщувала близько 800 ук" раїнських народних пісень) урод" женця Гадяцького повіту Полтав" ської губернії професора, етногра" фа Амвросія Метлинського (1814—
1870). Одного разу, слухаючи спів Степана Носа, флегматичний Ми" кола Аркадійович схопився з крісла і вигукнув: “Яка чарівність і краса, скільки душевної правди в цих квіт" ках!”. Дуже активно сприяв видан" ню цієї збірки Рігельман. Він не обмежився лише добу" ванням коштів, а доповнив збірку піснями, зібраними ним, Г. Галага" ном, іншими етнографами, взяв на себе всі редакційні, організаційні й видавничі клопоти. У листі до Г. П. Галагана (від 25.03.1853 р.) Микола Аркадійович писав: “Я б привіз тобі зразки збірки українських пісень, що їх підготував до видання Мет" линський…; він покладає багато надій на твоє сприяння і я також, як" що це видання здійсниться, то воно буде перше щодо систематичного розташування, отже, всі сторони життя народу як зовнішнього, так і внутрішнього відіб’ються у власно" му їхньому дзеркалі”. Збірка поба" чила світ 1854 року коштом Г. П. Га" лагана. Російський поет Іван Акса" ков так відгукнувся про неї: “Що за розкіш пісні малоросійські в збірці Метлинського! Скільки в них худож" ньої краси, грації!” Двоюрідні брати Микола Рі" гельман і Григорій Галаган відігра" ли значну роль у розвитку україн" ської національної культури, мис" тецтва, освіти. Микола Аркадійо" вич обожнював музику, любов до неї проніс через усе своє життя, він і помер за фортепіано 1888 року. Цього ж року у Києві було від" крито пам’ятник Б. Хмельницькому. Гліб Лазаревський (1877—1949), син відомого вченого"історика О. М. Лазаревського, відмітив у своїх спо" гадах: “Думка поставити цей пам’ят" ник у Києві виникла після приду" шення польського повстання 1863 року й чи не першими піонерами бу" ли Микола Рігельман і Михайло Юзефович. Думка ця знайшла ціл" ковиту підтримку в Петербурзі...”.
брамної монастирської Петро- Павлівської церкви та нагадав про поезію “Чернець”, присвячену цій місцині. Сучасна інтерактивна родзинка проекту — відтворення на 3D-принтері раритетного експонату: тарілки-напівфабрикату Межигірської фаянсової фабрики (предмет 1850-х років). Потім виріб передадуть до музейної колекції Вишгородського історикокультурного заповідника. На виставці ділилися знаннями з усіма охочими відомі українські історики та дослідники: Всеволод Івакін, Анатолій Заїка, Геннадій Ніколаєнко, Наталія Писаренко, Дмитро Бібіков та інші.
Цьогоріч виповнюється 200 років від дня народження українського архівіста, публіциста, етнографа, громадського діяча Миколи Аркадійовича Рігельмана, онука відомого історика, генерала Олександра Рігельмана (1720—1789), праці якого є цінними джерелами з історії України XVII—XVIII ст.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
