Сорочинський ярмарок · “Потрібно більше гумору і сатири”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Роман ПАСТУХ. Роман ПАСТУХ.
Слово Просвіти, №39 за 2018 рік
Від автора. Читаю Вас регулярно і тішуся, що маємо таку цікаву і правдиву українську газету, яких у нас досі, на жаль, мало. Позаяк їй, на мою думку, потрібно більше гумору і сатири, надсилаю добірку своїх веселин. Про свою творчість. Працюю на трьох творчих верстатах: у журналістиці, літературі та краєзнавстві. Член НСПУ, НСЖУ, НСКУ. Автор понад 4 тис. пресових публікацій у близько 50 часописах України і діаспори, 70 книг, зокрема трьох збірок веселин. Володар звання “Апостол сміху” газети “Веселі вісті” за 2000 р.
Пан Юрко
Б’є не слабше від картечі Пан Юрко “Просвіту”, — І у груди, і у плечі Всю її еліту.
Товариство це повинно, За його словами, Вже займатися невпинно Іншими ділами.
Бо, мовляв, стоїть тепера, По страшнім терорі, Самостійна, світла ера В нації надворі.
А “Просвіта” — всі старцюги, Молодь не пускають, Перед владою у дуги, Знай, себе згинають…
Раз, і два, і три, вчетверте З присмаком отрути Кпинить: — Краще їй умерти, Ніж такою бути!
— Ми, — в одвіт йому, — не цяці, А як ти із жаром — Теж зголошуйся до праці У “Просвіті” даром!
На лиці його гнівному Блиснула зловтіха: — Ви гадаєте, дурному Я утік із міха?!
Олігарх
Найбільшого в країні олігарха Рішилась потривожити листом, Неначе найяснішого монарха, Стара бабуся — скромно й лагідком.
— Я мушу операцію на очі Перенести, але катма грошей, А олігархи менші — неохочі Підтримати в біді простих людей.
Як ваша ласка, поможіть небозі Пошвидше хоч би гривнями стома, І я знайду їх, мовби на дорозі, Бо жде мене інакше повна тьма…
Десь через рік, не менше, їй додому, Уже сліпій, доправили одвіт: — Мені приємно власноруч, самому Сердечний надіслати вам привіт.
А щодо вказаної вами такси, То не морочте, бабо, голови: Мій капітал — на сто відсотків “бакси”, А гривень я не маю, як і ви!
Наш
Наш такий я від роду довіку, Що й у сні не побачити вам, І святого, на сміх та публіку, Ворогам розпинати не дам!
Хай на світочів наших огуду Вони мечуть, поганці, як дріб, Але знайте: я їм не забуду Цього, доки не ляжу у гріб!
З калинової нашої мови Норовлять залишити кістки, Та на них я ще стисну, братове, Непомітно тверді кулаки!
Як знущатись полізуть ордою Над матусею, напоготів Я ношу неодмінно з собою У душі спопеляючий гнів!
А коли вони нашій державі Оголосять, не дай Біг, війну, Вірний предків нескорених славі, Я їх перший тихцем проклену!
Тин мій — це неприступна фортеця, Що ховає надійно мене, А тікати якщо доведеться, То і дідько не наздожене!
Зцілювач
У набитій знов великій залі Зцілювач наступний виступа, І дарма, що ціни — небувалі: Неміч-бо ніколи не скупа.
Перед ним такі самі приблуди Лікували хворі тіло й дух, А новий зі сцени легко буде Від майбутніх зцілювать недуг.
Говорив він мудро й без упину. Але встала жіночка одна
Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Нині триває передплата на 2018 рік Нині триває передплата на 2018 рік
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
