Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Ця книга має бути в кожній школі, як Кобзар Тараса Шевченка”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Музейний проєкт до 120Eріччя Катерини Білокур

Слово Просвіти, №39 за 2020 рік

Національний музей українського народного декоративного мистецтва презентував культурно-мистецький проєкт “БІЛОКУР”, підготовлений до 120- річчя народної художниці України Катерини Білокур. Його мета – популяризація творчого доробку геніальної українки. ни, які 30 років свого життя збирав Микола Кагарлицький. Допомогли у роботі і видання видавництва “Родовід”, а також співробітники музею, який здійснює проєкт “БІЛОКУР”, – зазначила авторка. Олеся Авраменко розповіла, що працювала над книгою дев’ять місяців, а готувалася до цієї роботи все життя. “1971 року, ще дитиною, мені пощастило разом із батьками відвідати персональну виставку Катерини Білокур в Державному музеї українського образотворчого мистецтва. Відірватися від розглядання полотен не могла довго. Занурилася в них і мандрувала вглиб неосяжного простору. З музею йшла з почуттям розпачу від неможливості залишатися довше. Але згодом отримала несподіваний подарунок – тато приніс додому книжку з мальвами на обкладинці, яка називалася “Катерина Білокур”. Як не дивно, я навіть не питала про художницю, про її життя, здавалося, що і так все знаю...” — ділиться в книзі своїми спогадами мистецтвознавиця. Пройшли роки — і нині авторка уже власного дослідження про відому художницю констатує: дуже мало відомо про славетну українську мисткиню, особливо про першу частину її життя. “Так склалася доля Катерини Василівни, що сорок років вона прожила в селі Богданівка, де народилася, майже не виїжджаючи. Про цей відрізок життя ми знаємо тільки з її листів і автобіографії. За це маємо дякувати Миколі Кагарлицькому, якій зібрав епістолярну спадщину художниці і видав її. Про наступні 20 років є більше свідчень: спогади сучасників, які знали, любили її, інформація про участь у виставках, самі роботи”, — акцентує Олеся Авраменко. Тому і після закінчення роботи залишились питання, на які дослідниця не змогла знайти відповіді. Зокрема, це стосується картин, які не повернулися після виставки в Парижі 1957 року. Є багато версій з цього приводу, але ніхто не намагався їх розшукати і повернути в Україну. На думку авторки, зниклі твори можуть знаходитися у приватних колекціях. Це і спонукає пані Олесю продовжити свою дослідницьку роботу щодо цієї теми. Книга “БІЛОКУР. BILO- KUR” вийшла тиражем 500 примірників і безкоштовно розповсюджена в усі бібліотеки (дитячі і дорослі) міста Києва, художні музеї України, школи Яготинського району Київської області та інші заклади культури і мистецтва. Крім того, в ході онлайн-презентації проєкту, до якої долучилось близько 3 тисяч осіб, 8 учасників було визначено переможцями конкурсу на краще запитання про життя і творчість всесвітньо відомої художниці, вони отримали книгу “БІЛОКУР. BILOKUR” з автографом авторки. Володарями монографічного дослідження з анімацією також стали учасники конкурсу “Приходь до музею, отримай книгу!” Одна з них – Людмила Королюк, розповіла, що вона родом з Волині і планує поділитися цим виданням зі школою, в якій навчалася. На її думку, дуже важливо, щоб діти мали можливість вивчати життя і творчість Катерини Білокур і використовували для цього цікаві, яскраві матеріали. “Ця книга має бути в кожній школі, як Кобзар Тараса Шевченка”, – вважає пані Людмила. До слова, завдячуючи проєкту, анімовані картини видатної художниці можна побачити вже сьогодні не тільки в книжці, але й в галереї Катерини Білокур у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Також відвідувачі музею можуть дізнатись цікаві подробиці про життя і творчість великої художниці, скориставшись аудіовізуальним гідом. Проєкт завершиться ювілейною виставкою “Катерина Білокур. Життя в обіймах квітів”, яка відкриється в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва 5 листопада і розповість не тільки про долю української художниці, що підкорила світ, але і про тих особистостей, які зіграли особливу роль в її житті: Оксану Петрусенко, Павла Тичину, Тараса Шевченка, Василя Нагая та багатьох інших.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин