“Опанувати українську мову без вивчення · української літератури неможливо”. Мова єдина · с. 2сторінка оригіналу ↗
«Хто ми на світі без рідного слова?»
Слово Просвіти, №39 за 2020 рік
чи рідної мови, власної історії, ми — лише населення, якому можна роками обіцяти кращого життя, а насправді задурювати дешевою гуманітаркою і низької якості продовольчими пайками.
— Якщо Господь Бог явив би чудо до кожного із нас і вилікув від власної байдужості, і ми б зрозуміли, що саме українська мова, українська Церква, українська історія нас робить народом, тоді влада усіх рівнів змушена б би нам забезпечити гідний рівень життя. А поки що змушений сказати, що маємо не те що маємо, а те, чого вартуємо, — закінчуючи, сказав Валерій Павлович.
Помічник депутата Київської обласної ради Андрія Пещеріна Артем Омеляненко зазначив, що проєкт із безоплатного вивчення української мови і українознавства — єдиний серед районів Київської області, а тому він підримує і буде допомагати його роботі.
Після виступів представників влади розпочалась мистецька програма.
Народний ансамбль “Гутнянські козаки” (художній керівник Михайло Олійник, с. Гута Межигірська) привітали вишгородчан музично-пісенною програмою “Мово рідна, мово українська!”
Михайлик Козак прочитав вірш Едуарда Драча “Віддайте мову”:
Віддайте мову — не прохання. а наказ, Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот! Віддайте мову, й не колись, а в цей же час, Вмре мова — і ми щезнем, як народ. Учениця школи №1 Тася Кожемяко прочитала вірш Василя Симоненка “Україно, п’ю твої зіниці”:
Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті. Виступили із словами привітань і власними віршами місцеві поети.
Микола Соболь, “Сага про вічне місто”: ...Літописи напише час, а віру примножить пітьма, Чи багато чули із вас, небесна звучить, як сурма? Як думку наводять вітри, до переміни охочі.... Пам’ять мою не зітри — дух вишгородської ночі. Віктор Кучерук, “Українцям”: Умовляли, мучили, вбивали Нас за те, що гордими були І рабами скорбними не стали Під ярмом імперської поли І ніколи ними нам не бути На своїм чи іншому віку, Бо прийшли до волі, як до суті слова незбагненного в рядку, Залишилось вічно боронити Те, чому немає запорук,— Щоб могли нащадки в щасті жити І не мали з волею розлук. На закінченя для кожного з нас зацитую слова відомого педагога, журналіста, правознавця Костянтина Ушинського:
“Коли зникає народна мова — народу нема більше! Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови —ніколи; вмерла мова в устах народу — вмер і народ”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
