Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Хіба можна шукати справедливості лише для самого себе?!” · с. 5сторінка оригіналу ↗

Українські газети – на російському папері

Слово Просвіти, №39 за 2020 рік

Петро АНТОНЕНКО Саме так. Наші українські газети, які так затято і правильно картають агресора Росію, і сьогодні друкуються… на російському папері. Типова картина. Чернігів, обласне видавництво “Десна”. Тут друкуються майже всі області і значна частина районних газет, журнали — десятки видань. Щойно прибула чергова партія російського газетного паперу. Комбінат “Волга” з Поволжя. Закупляли російський папір і з комбінату в місті Кондопога, Карелія. За майже три десятиліття Україна так і не налагодила виробництво власного газетного паперу. Хоча ще ж не всі ж ліси вирізали до пня. Ніхто не каже, щоб “по паперовому комбінату в кожній області”, але можна ж бодай один на всю величезну країну з її тисячами періодичних видань, потужним книговиданням. Свого часу пробували було налагодити випуск газетного паперу в місті Жидачів на Львівщиони мешкали на одній вулиці старовинного поліського селища “міського типу”. Інколи віталися навіть… Але якось уперше, після чергової поразки місцевої футбольної дружини, обмінялися досить емоційними, хоча й стандартними, репліками щодо гри земляків... Отже, — таки розговорилися, сусідоньки. Відтоді чи не кожного вечора, коли Максим повертався з редакції, він аж ніяк не міг оминути рудявого, літнього вже чолов’ягу, який сидів на гранітній брилі побіля пам’ятника воїнам-афганцям, немов очікуючи на зустріч із ним... Вицвіла штормівка, захисного кольору штани і стоптані кеди не привертали якоїсь особливої уваги, зате цигарка блимала під горбатим носом ветерана й футбольного фаната в одній особі настільки заклично, начебто Максим уже давно мав би здогадатися, чому… А що, як неборака і справді сподівається на червінця?! Невдовзі усе ж таки — День Перемоги. Державне свято всіх воїнів, тим паче, що не лише чоловічої статі… Зненацька Максимові пригадалося, що 7 травня, за добу до, так би мовити, офіційної дати завершення Другої світової війни, старший лейтенант Олексій Берест усього з кількома бійцями своєї розвідроти вже було встановив червоний (полковий!) прапор над Рейхстагом. Найперший! Чому ж про нього і досі мовчать?! На жаль, мало хто про це відає ще й тому, що він — українець... А українців удостоювати звання Героя Союзу дозволено було тільки в тому разі, коли вже ніяк не вдавалося їхнього подвигу замовчати… Коли про героїзм якогось там хохла розголос пішов чи не по всіх фронтах! Тим паче, що стосовно Береста, мабуть, окрім самого “баті”, взагалі ніхто нічогісінько й не знав… Розповів Максимові про подвиг командира розвідувальної роти Олексія Береста ще позаторік його син, інженер-механік. Просто чоловік поскаржився принагідно, ремонтуючи журналістові “Славуту”, що куди б не звертався зі старою фронтовою ні. Але чомусь так і не змогли освоїти цю технологію. Папір був нікудишній – сірий, шорсткий. А, між тим, ціна його була чомусь вищою, ніж у закупленого по імпорту за кордоном, у тій же Росії, Польщі, Фінляндії. Це такі гримаси нашої економіки. Зрозуміло, що при такій якості і цінах видавці відмовилися від ерзац-паперу і знову перейшли на імпорт, і найбільше – з Росії. І взагалі якщо хтось вважає, що з початком війни з Росією 6 років тому ми припинили чи майже припинили торгівлю з агресором, то дуже помиляється. Росія і далі є одним з головних торгових партнерів України — як по нашому експорту туди, так і по імпорту звідти. З перших позицій її дещо потіснили, але все одно на чільних місцях. І нехай би ще газетний папір, якого чомусь ніяк не виробимо самі. А то на полицях наших магазинів побачиш, наприклад, російську зубну пасту. Невже у нас перевелася й крейда? Втім, непомірний імпорт з-за кордону, замість власного виробництва, став уже чимось ненормальним. Досить заглянути в будь-яку аптеку: скоро зеленку і йод будемо завозити з-за кордону, якщо вже не завозимо. …А на наші видавництва все пливуть рулони, хури, вагони російського паперу. Під акомпанемент багаторічних балачок про “інформаційну війну”, “захист нашого інформаційного простору”. Ці рулони вивантажувалися якраз у день 20-ї річниці вбивства Георгія Гонгадзе. Сумно-символічно… зубому таки гірше, ніж будь-кому… Хіба ж ні?! Якщо нема змоги пережувати вже відкушене, то який тоді толк із мого життя?! Тільки на футбол ходити та кричати… З досади, що не можу показати, як саме пас віддати або й забити — з кутового. Бо хіба не гірко мені згадувати, що Валерій Лобановський умів, а вони кутовий аж утрьох розігрують?! Замість атакувати, атакувати ворота… Вставити штучні зуби радиш? Та вже радили, не ти перший… Але з тими дуже білими чи позолоченими зубами буду сам собі схожий на цього кам’яного пам’ятника. Він же не розкаже, що йому болить?! А я, з перебитими ногами, хоча б комусь поскаржуся… І вже мені якось полегшає… Розумієш-ш-ш?! Адже не зможу, як у юності, пронестися правим краєм та навісити м’яча… Проклята війна забрала в мене ту радість! А вона ж була ще й досить-таки загарбницькою, не нашою війною... Розумієш-ш-ш?! Тож мушу, друже, відмолювати гріхи ще й побратимів, які такі не повернулися додому. Не пощастило їм на справедливість! …Максим попрощався з ветераном, як ніколи пригнічений… Стадіон уже вдруге розколовся громом овацій, вереском: “гол!”, але навіть радісні вигуки не розраяли журналюгу. Чомусь йому здавалося, що той пам’ятник солдатам, полеглим на далеких фронтах, важко ступає за ним, Максимом, слід-у-слід, назирці... Хоча, можливо, так важко цього вечора гупало тільки його молоде серце. …Господоньку, де ж вона, врешті-решт, ота справедливість?! Не встигла відгриміти одна війна, як за нею котить інша! Сотні танків Росія згромадила біля наших кордонів… І то не просто танки — шквал озлоби й ненависті!.. Так їх, закамуфляжених, накручують уже кілька років… А ти все чекаєш на справедливість… Усе її очікуєш! Немов отой пам’ятник невідомому солдатові… Атож-атож: немовби давній пам’ятник… Але постривай, друже: хіба можна шукати справедливості лише для самого себе?!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин